Справа № 2-3335/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 листопада 2010  р.   Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим  в складі:

головуючого судді             -             ЗАХАРОВОЇ І.О.

при секретарі                      -             ЄГОРИЧЕВІЙ М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції, Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Євпаторійського відділення №4551 ВАТ «Ощадбанк» , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на виключення майна з акту опису та звільнення його з під арешту

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суді із позовом  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції, Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Євпаторійського відділення №4551 ВАТ «Ощадбанк» , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на виключення майна з акту опису та звільнення його з під арешту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 4 серпня 2010 року був складений Акт опису і арешту майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Акт був складений при примусовому виконанні судового рішення Євпаторійського міського суду від 07.12.09р. по зведеному виконавчому провадженню  № 8299/12 ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції. Згідно даного Акту, було описане наступне майно: будинок, загальною площею 173,2 кв.м., з 4 кімнат, ванни, туалету, житловою площею - 81,7 кв.м., гараж, два сараї, огорожа, замощення, а також земельна ділянка площею 462 кв.м. Вона полягає у шлюбі з ОСОБА_2 з 03.09.82р. Будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на ОСОБА_6 – на її свекруху. Згідно з договором купівлі-продажу від 01.09.95р., будинок придбаний у ОСОБА_5 Проте, фактично будинок придбали вона з чоловіком, а угоду оформили на його матір з особистих причин. Будинок був придбаний на кошти, що належали їй та ОСОБА_2 як подружні. Перед покупкою, в 1994р. ними був проданий будинок в м. Славута Луганської області, придбаний  в період шлюбу . Саме за ці кошти придбаний будинок в м. Євпаторії. Тобто фактично будинок АДРЕСА_1 повинен бути загальним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 , а не особистим майном ОСОБА_3, яка зазначена в договорі покупцем не вірно. Отже, є підстави для визнання договору купівлі продажу від 01.09.95р. нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 частково недійсним. В даний час нерухоме майно, придбане в період браку, описане і на нього накладений арешт, майно готується до оцінки і подальшої реалізації. Вона не є стороною в даному виконавчому провадженні. Таким чином, при виконанні судового рішення будуть порушені її права на частку в спільно нажитому майні.   Просить визнати договір купівлі продажу від 01.09.95р. частково недійсним у частині права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1  визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку будинку АДРЕСА_1 та виключити з Акту опису і арешту майна від 04.08.2010р. цю 1/2частку будинку.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали вимоги позову, дали пояснення відповідні викладеному в позовній заяві, просили задовольнити вимоги .

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнали позовні вимоги у повному обсязі та не заперечували проти їх задоволення, підтвердили всі обставини, які зазначені позивачкою.

Відповідач ОСОБА_5 просив прийняти рішення на розсуд суду, пояснив, що дійсно угода укладалася з ОСОБА_3, оскільки він в той час із ОСОБА_2 їздили до м. Києва за  часткою грошей. Він залишив довіреність на ім’я свого батька ОСОБА_7 для забезпечення можливості укласти угоду. Як він зрозумів ті обставини, будинок купувався для потреб сім’ї.

Представник відповідача ВАТ «Ощадбанк» заперечував проти позову, дав пояснення відповідні викладеному в запереченнях на а.с. 35-36 та 59. Підтримав заяву про застосування строків позовної давності до вимог в частині визнання угоди недійсною, крім того наполягав на відсутності доказів на підтвердження вимог позивачки. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити

Відповідач ОСОБА_4 не зьявився, хоча повідомлений належно, сторони вважали можливим розглянути справу у його відсутність, бо його прибуття в судове засідання є утрудненим.

Представник відповідача ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції не з’явився в судове засідання з невідомих причин, раніш подав заяву про проведення розгляду справи у його відсутність, оскільки ВДВС не є особою, чиїх інтересів стосується виниклий спір.

Як виходить з матеріалів справи, 04  серпня 2010 року був складений Акт опису і арешту майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Акт складений при проведені дій щодо примусового виконання судового рішення Євпаторійського міського суду від 07.12.09р. про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1258484,88 грн, по зведеному виконавчому провадженню  № 8299/12 ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції (а.с.11-12)

 Предметом опису став житловий  будинок, загальною площею 173,2 кв.м., з 4 кімнат, ванни, туалету, житловою площею - 81,7 кв.м., гараж, два сараї, огорожа, замощення, а також земельна ділянка площею 462 кв.м.

Право власності на зазначене майно належить ОСОБА_3 та виникло на підставі договору купівлі - продажу  будинку, укладеного 01.09.1995 року між нею та ОСОБА_5 і ОСОБА_4, зареєстрованому в реєстрі за №5-3063 та посвідченому державним нотаріусом ОСОБА_8 (а.с.16)

Право власності відповідачки на будинок зареєстроване в КРП «БРТІ м. Євпаторії» 07.08.2007 року (а.с. 16 зворотний бік).

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, що розташована за  адресою будинку, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД №603586 від 26.07.2007 р. на а.с. 14.

Відповідно до ст.. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

Як виходить із змісту  рішення Євпаторійського міського суду від 07.12.2009 р. у справі № 2-4707/2009 р., ухваленому за позовними вимогами ват «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.10.2007 р. №190 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ «Державний ощадний банк України» Євпаторійське відділення №4551, третя особа - ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ВАТ «Державний ощадний банк України» Євпаторійське відділення №4551, третя особа ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки і договору поруки недійсним, судом досліджувалися обставини щодо статусу іпотечного майна, а саме будинку №32/4 по вул.. Просмушкіних в м. Євпаторії (а.с.37-39).

Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 П,П. та ОСОБА_1 знаходяться у зареєстрованому шлюбі, про що також свідчить свідоцтво про укладання шлюбу 03.09.1982 р.(а.с.13) Разом подружжя не проживає тривалий час, оскільки ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 з 28.08.2007 року, а ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає з дітьми з 04.12.2003 року у м. Луганську. В задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_3, а також ОСОБА_1 щодо визнання угод недійсними відмовлено у тому числі  внаслідок визначення статуту майна як належного ОСОБА_3 Вимоги щодо визнання свого права власності на зазначене майно при розгляді тієї справи ОСОБА_9 не заявляла.

Рішення набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду від  07.04.2010 р. (а.с. 40-41)

Як виходить із пояснень сторін у справі, угода купівлі продажу будинку відбулася для забезпечення потреб сім’ї ОСОБА_3, у склад якої входили ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітні діти подружжя ОСОБА_3. За взаємною згодою як подружжя ОСОБА_3 та і  ОСОБА_3, покупцем виступила остання. Тобто про  неправильне (на думку позивачки) визначення покупця в оспорюваній угоді , їй та іншим членам сім’ї і учасникам угоди було відомо відразу,  у день її укладання. ОСОБА_3 влаштовувало таке становище, яке вони вважали правильним. Ніхто  з них протягом багатьох років не оспорював набуття права власності на будинок ОСОБА_3 Навпаки, надали можливість зареєструвати таке право у відповідному органі реєстрації , а саме – 07.08.2007 року, одержати у власність земельну ділянку на якій розташований будинок з метою його будівництва та обслуговування – 26.07.2007 року. До часу  звернення стягнення на нерухоме майно за судовим рішенням, вимоги щодо свого права на нього ніхто з подружжя ОСОБА_3 не пред’являв.

Крім того, з матеріалів справи виходить, що ОСОБА_3 діяла при укладанні угоди самостійно, саме вона  підбирала будинок, оглядала його,  відвідувала необхідні установи, зверталася як сторона в угоді до нотаріуса, передавала гроші продавцю. Будь-які доручення діяти від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, довіреності із визначенням об’єму повноважень їй не надавалося. Зазначені обставини справи визнають всі  учасники процесу, а тому вони не підлягають додатковому доказуванню.

Будь-які докази на підтвердження обставин, зазначених сторонами щодо придбання будинку фактично подружжям ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 суду не надано.

Згідно ст.215, 217 ЦК України, якщо зацікавлена сторона оспорює дійсність угоди, вона може бути визнана недійсною в оспорюваній частині, по підставах передбаченим п.5 ст.203 ЦК України щодо вимог до угоди, яка повинна бути направлена на реальне настання правових наслідків, нею обумовлених.

Саме з підстав невідповідності угоди п. 5 ст. 203 ЦК України завлений позов ОСОБА_1 Однак  оспорювана угода купівлі продажу будинку була направлена на фактичне настання  правових наслідків переходу права власності від ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_3 внаслідок продажу. Всі істотні умови угоди були сторонами досягнуті та виконані сторонами в повному обсязі.

Заявлені позивачкою підстави для визнання угоди недійсною в частині – відсутні.

Крім того, перешкоди для пред’явлення вимог на підтвердження свого права власності, яке випливало з угоди, та про визнання угоди частково недійсною відносно зазначення покупця у ній, - не існували.

Отже такі вимоги є надуманими, не підтвердженими допустимими доказами, заявленими з пропуском строків позовної давності, які не підлягають поновленню, бо для цього об’єктивні обставини та правові підстави – відсутні.

Суд вважає, що в задоволені позову ОСОБА_1  в частині визнання угоди частково недійсною та визнання права власності виходячи з цього на 1,2 частку будинку за нею, як за одним із фактичних покупців – слід відмовити, у тому числі з наступних підстав.

     Відповідно до змісту ст. 257, 258 ЦК України строк позовної давності за вимогами позивача в заявленому об’ємі складає 3 роки.

     Позов пред’явлений в суді 14.10.2010 р. (а.с.49) при уточненні предмету та підстав раніш пред’явлених вимог, тобто більш ніж через 15 років з моменту  укладання угоди та через 3роки і 2 місяці з дня реєстрації оспорюваного права власності ОСОБА_3

    Перебіг позовної давності за цими вимогами не зупинявся та не переривався.

    Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові відповідно до змісту ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

   Відповідач у справі – ВАТ «Ощадбанк» – наполягає на застосуванні строку позовної давності та за її спливом просить відмовити у задоволені позову.

Отже наявні всі правові підстави для відмови у задовленні позову ОСОБА_1 в зазначеній частини вимог.

Щодо решти частини вимог суд дійшов наступного.

У відповідності до ч.1 ст.59 ЗУ “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.  

Н а підставі ч.1 ст.16 ЦК України, позивач має право звернутися до суду за захистом свого майнового права.   

Згідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.   

Крім того, відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України, визначено, що власник майна  має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.   

Приймаючи до уваги, що право власності позивачки на арештоване майно не підтверджено допустими та належними доказами, підстави для його звільнення з під арешту – не вбачаються, оскільки будь-яке обмеження та порушення права власності позивачки не спотерігається.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України  кожна особа має право в порядку, встановлену  цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.                

Судом були надані рівні права  сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

    Позивачка, скористалася наданими правами на свій розсуд, однак належні та допустимі докази на підтвердження свого порушеного права, що потребує захисту в обраний нею спосіб,визначений позовними вимогами, суд не надала.

    Оскільки порушене пава позивачки судом  не встановлено, то її вимоги задоволенню не підлягають, бо є необґрунтованими, не доведеними, такими що заявлені в частині з порушенням строку  позовної давності.

Підстави для задоволення клопотання про поновлення такого строку судом також не встановлені, у його задоволенні слід відмовити.

На підставі ст.. ст.. 3, 11-16, 203, 215 , 257, 267, 368, 370, 372  Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст.  10, 11, 57-61, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку позовної давності та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції, Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Євпаторійського відділення №4551 ВАТ «Ощадбанк» , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на виключення майна з акту опису та звільнення його з під арешту – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Євпаторійській міський суд шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, що були відсутні, в тому самому порядку та строки – з дня отримання копії судового рішення.

СУДДЯ                             І.О. ЗАХАРОВА