АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11-535-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Персонова І.Г.
Категорія: ч.4ст.187 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Значок І.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючої Значок І.С.
суддів: Івченко О.М., Губи О.О.
з участю прокурора Іванова А.О.
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
“26” серпня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5, на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 8 червня 2010 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Гайдари Чадирлунгського р-ну, республіки Молдова, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч. 3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна,
- за ч. 2 ст. 342 КК України до 2 років позбавлення волі,
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього особистого майна;
За ч.1 ст.289 КК Україени - виправданий.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м.Тирасполь, МССР, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч.4 ст.187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна,
- за ч. 2 ст. 342 КК України до 2 років позбавлення волі,
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього особистого майна;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець с.Наливайка Голованівського району, Кіровоградської області, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч.4 ст.187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець с.Наливайка Голованівського району, Кіровоградської області, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець с.Голиця Болградського району Одеської області, не судимий в силу ст.89 КК України,
засуджений:
- за ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в солідарному порядку:
- на користь потерпілого ОСОБА_4: на відшкодування матеріальних збитків – 106362 грн.42 коп.; на відшкодування моральної шкоди – 4000грн.:
- судові витрати в сумі 3379 грн.19 коп.
За вироком суду, в листопаді 2008року, ОСОБА_5 організував розбійний напад на ОСОБА_4 При цьому, запропонував вчинити злочин ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та разом із ними розробив детальний план нападу.
Не повідомляючи дійсного плану вчинення злочину, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_9, а ОСОБА_7 - своєму брату ОСОБА_8, прийняти участь у перевантаженні товару, на що ті погодилися.
Крім того, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, запропонували власнику мікроавтобуса TOYOTA NIACE ОСОБА_11 надати послуги по перевезенню товару за 1000 доларів США, на що останній погодився.
3 грудня 2008 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 домовились із ОСОБА_4 про зустріч в Миколаєві, однак, згідно їх злочинного плану, вони зімітували поломку автомобіля і попросили ОСОБА_4 приїхати в безлюдне місце на грунтовій ділянці дороги, 101 км траси Одеса-Миколаїв, куди вони приїхали разом із ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на мікроавтобусі TOYOTA NIACE під керуванням ОСОБА_11.
Цього ж дня, близько 21 год., побачивши, що ОСОБА_4 під’їжджає до них, згідно плану, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли потерпілому на зустріч, а ОСОБА_5, надівши маску на лице залишився в автомобілі та попередив ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що за його наказом вони повинні будуть вибігти з автобуса та допомогти йому затримати ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Зустрівшись із ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відрекомендувались ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та, під приводом придбання насіння цибулі, привернули увагу ОСОБА_4 на насіння, а в цей час ОСОБА_6 відкрив задні двері мікроавтобуса, звідки вибігли ОСОБА_5 у масці, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ОСОБА_4 почав тікати, але на оклик про застосування зброї зупинився. Потерпілий побачив ОСОБА_5 в масці, з предметом, схожим на пістолет, направленим в його бік.
ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_4 електрострумом у шию, чим спричинив фізичний біль, та разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відвели потерпілого в салон мікроавтобуса, надівши на нього наручники.
В цей же час, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9, погрожуючи застосуванням предмета, схожого на пістолет вивели ОСОБА_1, із автомобіля DAIHATSU TERIOS, зв’язали останньому руки, відвели до мікроавтобуса, де обом потерпілим накрили голови ганчіркою, та заволоділи мобільним телефоном «НОКІА-6070» вартістю 900 грн., приналежним потерпілому ОСОБА_1, та майном ОСОБА_4: мобільним телефоном «НОКІА-6630» із стартовим пакетом оператора мобільного зв’язку «Київстар» та грошима в сумі 13400 доларів США, що в перерахунку на національну валюту станом на 3 грудня 2008 року становить 96999грн., чим спричинили потерпілому шкоду у великому розмірі на загальну суму 98193грн.92 копійки.
Цього ж дня, факт розбійного нападу на ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був зареєстрований Миколаївським РВ УМВС України в Миколаївській області. В ході проведення оперативно-розшукових заходів, було встановлено, що ОСОБА_5, який має у своєму користуванні автомобіль MAZDA CX-7, та ОСОБА_6 проживають у АДРЕСА_1.
6 грудня 2008 року, під час переслідування, автомобіль MAZDA CX-7 під керуванням ОСОБА_5, в якому також знаходився ОСОБА_6, на перехресті вулиць Данченко та Перемоги Адлександрійської у м.Ільїчовську, був заблокований маневром «коробочка» двома автомобілями із працівниками міліції. Після цього, автомобіль ОСОБА_5 був оточений працівниками міліції, які відрекомендувавшись наказали відкрити двері автомобіля.
Однак, ігноруючи вимогу працівників міліції, ОСОБА_5 заблокував двері автомобіля, та різко почав рух автомобіля в сторону працівника міліції ОСОБА_14, вдаривши його переднім бампером автомобіля, та втік від переслідування.
Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишили автомобіль на вул. Жовтневій у с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області, так як подальша його експлуатація була неможливою через пошкодження заднього лівого колеса двома пострілами працівників міліції, та продовжили свій рух пішки.
Будучи виявленими працівниками міліції на морському узбережжі с.Санжейка Овідіопольського району Одеської області, засуджені стали втікати, а при затриманні чинили активний опір, намагались нанести удари руками та ногами працівникам міліції, в результаті чого до них були застосовані спецзасоби та прийоми рукопашного бою.
В своїх апеляціях засуджений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_2 просять вирок суду в частині засудження ОСОБА_5 за ч.2 ст.342 КК України справу закрити, а в іншій частині – змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 або ст.356 КК України. Вважають недоведеним обвинувачення в частині організації злочину. Щодо обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, то стверджують, що на місці злочину ОСОБА_5 не було, про що вказують як інші засуджені, так і свідок ОСОБА_15, який показав суду, що він (ОСОБА_5) в момент інкримінованого злочину ремонтував автомобіль на СТО в с. Нечаяне. Крім того, суд не взяв до уваги пояснення засудженого про те, що він лише повідомив ОСОБА_6, що ОСОБА_4 заборгував його родичу ОСОБА_16 велику суму грошей і назвав номер телефону потерпілого.
На думку апелянта, обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, йому пред’явлено лише для того, щоб приховати дійсні обставини спричинення йому численних тілесних ушкоджень працівниками міліції, в результаті чого він вимушений був обмовити себе в ході досудового слідства, визнавши вину у вчиненні розбійного нападу.
В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок змінити –в частині засудження за ч.4 ст.187 КК України перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.186 КК України, призначити мінімальне, передбачене санкцією цієї статті, покарання та застосувати положення ст.75 КК України. Посилається на те, що намагався лише допомогти родичу ОСОБА_5 повернути борг ОСОБА_4, для чого запропонувати останньому віддати борг грошима або насінням цибулі. При зустрічі, 3 грудня, близько 21 години, він спочатку розмовляв з ОСОБА_4 про закупівлю насіння цибулі, а потім запропонував повернути борг ОСОБА_5, на що потерпілий не погоджувався. Для переконання потерпілого, він відрекомендувався працівником міліції та одягнув на ОСОБА_4 наручники, щоб запобігти фізичному насильству. Заперечує факт заволодіння грошима ОСОБА_4, участь при цьому ОСОБА_5 та застосування маски, електрошокера чи іншої зброї. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_17 про наявність конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_11, про відсутність попереднього зговору на вчинення злочину.
Стверджує, що обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, йому пред’явлено лише для того, щоб приховати дійсні обставини спричинення йому численних тілесних ушкоджень працівниками міліції. Зазначає, що при обставинах, зазначених у цій частині обвинувачення, він не здогадувався, що їх з ОСОБА_5 переслідували саме працівники міліції, а тому їх дії були спрямовані на самозахист.
Крім того, вказує, що докази, які лягли в основу обвинувального вироку, отримані з порушеннями норм кримінально-процесуального права, допущених в ході досудового слідства.
В апеляціях засуджений ОСОБА_7 просить вирок змінити - перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.186 КК України, призначити мінімальне, передбачене санкцією цієї статті, покарання та застосувати положення ст.75 КК України. Мотивує тим, що разом із іншими мав намір на заволодіння насінням цибулі, від реалізації якої ОСОБА_16 йому пообіцяв повернути борг ОСОБА_5 перед ним. Попереднього зговору на розбійний напад та застосування будь якої зброї не було, до потерпілих він ніякого насилля не застосовував, ОСОБА_4 в салон мікроавтобуса не заводив, а лише розмовляв із ним про насіння цибулі, а потім побачив його в салоні мікроавтобуса. Заперечує також доведеність його вини у заволодінні грошима ОСОБА_4, оскільки, крім показань самого потерпілого, ця обставина матеріалами справи не підтверджується.
Стверджує, що суд послався на докази, здобуті з порушеннями норм кримінально-процесуального права, допущених в ході досудового слідства. Такими, на думку апелянта є: протокол огляду місця події, виїмка у потерпілого ОСОБА_4 наручників, протокол його допиту в якості підозрюваного.
Вважає, що при призначенні покарання суд не взяв до уваги його щире каяття та сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, його позитивні характеристики за місцем роботи і проживання, стан здоров’я та наявність на утриманні дружини, малолітнього сина, хворої матері. Вказані обставини, на думку засудженого, є підставою для застосування до нього положень ст.69 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_8 просить вирок змінити,- перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання в межах санкції цієї статті кримінального закону. Мотивує тим, що домовленості на вчинення розбійного нападу ні з ким не було, учасником злочину став випадково, активної участі у вчиненні злочину не приймав, насилля до потерпілих, а також електрошокер або іншу зброю, як вказано у вироку, ніхто не застосовував. Стверджує, що свої показання про застосування цих предметів іншими засудженими, в ході досудового слідства він підписав під психологічним тиском працівників міліції. Заперечує заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_4. Вважає, що при призначенні покарання суд не врахував його позитивну характеристику, першу судимість та каяття у вчиненні злочину.
В апеляції засуджений ОСОБА_9 просить вирок змінити - перекваліфікувати його дії на ч.2 ст.186 КК України, призначити мінімальне, передбачене санкцією цієї статті, покарання та застосувати положення ст.75 КК України. На підтвердження своїх вимог щодо невірної кваліфікації його дій, посилається на ті ж доводи, що й засуджений ОСОБА_7 Крім того, вказує, що між засудженими була домовленість лише на заволодіння насінням цибулі, однак, активної участі у вчиненні злочину він не приймав.
На дамку засудженого, суд належним чином не врахував дані про його особу, каяття у вчиненні злочину та призначив надмірно суворе покарання.
В запереченнях на апеляції захисника та засуджених, прокурор вказав, що доводи засуджених щодо алібі ОСОБА_5 та обставин вчинення злочину є суперечливими та спростовуються дослідженим в судовому засіданні доказами, яким дана належна оцінка . При визначенні міри покарання суд дотримався вимог ст.65 КК України, та призначив таке покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених і захисників ОСОБА_18 та ОСОБА_2 на підтримку апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнає апеляції захисника ОСОБА_2., засудженого ОСОБА_5 такими, що підлягають частковому задоволенню, а апеляції засуджених ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчиненні розбійного нападу, скоєного за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого та погрозою застосування такого насильства, направленого на заволодіння майном у великому розмірі, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6, і у вчиненні опору працівникам правоохоронних органів під час виконання ними службових обов’язків.
Так, засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 як на досудовому слідстві, так і в суді не заперечували, що мали намір на заволодіння майном ОСОБА_4. З цією метою, вони найняли ОСОБА_11 в якості водія, так як у останнього був мікроавтобус, і організували зустріч із потерпілим, яка відбулась 3 грудня 2008р. у вечірній час, у безлюдному місці - грунтовій ділянці дороги траси Одеса-Миколаїв. Під час зустрічі, вони зв’язали потерпілих та вивезли їх у напівзруйновану ферму. Заперечували, застосування до потерпілих зброї, електрошокера, та заволодіння 13400 доларів США.
ОСОБА_8 не заперечував, що був присутнім при цьому, але вказав, що активних дій у відношенні потерпілих не застосовував, приймав участь на пропозицію брата заробити, а саме перевантажити насіння.
Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що вони рухались в автомобілі MAZDA CX-7 під керуванням ОСОБА_5 у м. Ільїчівську Одеської області і, на перехресті, були оточені незнайомими чоловіками, які вимагали від них вийти із автомобіля та намагались розбити скло. Зрушивши з місця на великій швидкості вони втекли від оточення, однак, оскільки колеса автомобіля були ушкоджені пострілами переслідувачів, вони покинули автомобіль і направились пішки до місця, де домовились зустрітись із батьком ОСОБА_5. Однак, були затримані працівниками міліції.
Не зважаючи на часткове визнання вини, сукупністю доказів, наданих по справі стороною обвинувачення, винність засуджених в інкримінованих їм злочинах доведена повністю.
Потерпілий ОСОБА_4 на протязі всього досудового слідства та в судовому засіданні поясняв, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з листопада 2008року неодноразово телефонували йому з приводу придбання насіння цибулі. 3 грудня 2008 року, у денний час вони домовились зустрітись, однак, за різних обставин, зустріч переносилась. Близько 21 години, за домовленістю із ОСОБА_6, який називав себе ОСОБА_12, вони зустрілись на трасі Одеса-Миколаїв, поблизу с.Нечаяне, куди він приїхав на своєму автомобілі DAIHATSU TERIOS під керуванням ОСОБА_1 . ОСОБА_6 та ОСОБА_7 чекали його біля мікроавтобуса. Коли ОСОБА_6 почав демонструвати йому насіння цибулі, ОСОБА_7 відійшов і в цей момент він відчув удар по голові. Далі його схопили за волосся і комір куртки, але він вирвався і почав тікати. Почувши голос ОСОБА_5 про те, що він буде стріляти, потерпілий зупинився і побачив чоловіка у темній камуфляжній формі, в масці на обличчі та з пістолетом у руці. Потім до нього підбігли ще два чоловіки, схопили під руки і повели в салон мікроавтобуса. Незважаючи на те, що він не чинив опору, хтось застосував до нього електрострум, чим спричинив фізичний біль. У мікроавтобусі, він побачив ОСОБА_1 з ганчіркою на голові. Йому (ОСОБА_4) одягли наручники і разом із ОСОБА_1 вивезли до покинутої ферми. В результаті нападу у нього було викрадено 13400 доларів США, 150 грн., мобільний телефон «Нокіа 6630» із стартовим пакетом «Київстар», спричинено матеріальну шкоду у великому розмірі.
Потерпілий ОСОБА_1, покази якого були належним чином досліджені у судовому засіданні, в ході досудового слідства поясняв, що під час розмови ОСОБА_4 із ОСОБА_6, він знаходився у автомобілі ОСОБА_4. В цей час, невідомий чоловік приставив до його підборіддя пістолет, вивів із автомобіля і положив лицем до землі, а ще один незнайомець зв’язав йому руки хомутом. Надалі, пригнувши його голову до низу, завели в мікроавтобус, накрили голову ганчіркою і разом із ОСОБА_4 вивезли до покинутої ферми. В результаті нападу був викрадений його мобільний телефон «Нокіа 6070», який в той момент знаходився у ОСОБА_4.(т.3 а.с.83).
На досудовому слідстві потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 при проведенні з ними впізнання особи та фотографій, вказали на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як на тих, хто вчинив на них розбійний напад, що підтверджено відповідними протоколами зазначених слідчих дій.(т.1, а.с.58, т.3 а.с.87, 89,91)
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що є власником мікроавтобуса TOYOTA NIACE і до нього звернувся ОСОБА_6 з проханням надати послуги по перевезенню, за що пообіцяв 1000 доларів США. Він погодився. 3 грудня 2008 року, за домовленістю, поїхав в сторону м. Миколаєва. В салоні його мікроавтобуса засуджені переодяглись у темну одежу. На трасі Миколаїв-Одеса, неподалік від с.Нечаяне, вони зупинились і через деякий час, близько 21 години, до них під’їхали потерпілі на «позашляховику». Під час розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вийшли із мікроавтобуса та всі разом засуджені затримали потерпілих і завели їх у салон його автомобіля. Він чув, що хтось наказав найти гроші у потерпілих, але чи були знайдені гроші чи ні він не знає. Крім того, підтвердив, що в той момент в салоні його автомобіля був електрошокер. За вказівкою ОСОБА_5, вони поїхали до покинутої ферми, де залишили потерпілих. Після вказаних подій ОСОБА_5 віддав йому обіцяну 1000 доларів США.
Покази потерпілих та свідка ОСОБА_11 повністю узгоджуються із даними протоколів виїмки у потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_1 наручників та хомута, якими були зв’язані їх руки (т.1, а.с.51, 78); протоколу огляду місця події, згідно з яким, на території покинутої ферми с. Нечаяне виявлений автомобіль DAIHATSU TERIOS, приналежний потерпілому ОСОБА_4 та ганчірка, якою накривали голову ОСОБА_4, коли залишали потерпілих на вказаному місці (т.1, а.с.6, 7);протоколу огляду ділянки місцевості, на яку вказували у ході досудового слідства засуджені, у 2,5 км від с. Нечаяне уздовж траси Миколаїв – Одеса, в лісопосадці виявлені документи потерпілого ОСОБА_4 (т.1, а.с.134).
Крім того, п ри огляді мікроавтобуса TOYOTA NIACE вилучено пластикові хомути, аналогічні тому, яким зв’язувались руки ОСОБА_1 (т.3, а.с. 49, 50), а при огляді автомобіля MAZDA CX-7 виявлено ушкодження задніх коліс, нижньої частини заднього бампера в вигляді пробоїн та вилучено електрошокер (т.3. а.с.57, 65, т.6 а.с.7, 10), .
Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23, - працівники Миколаївського РВ УМВС, суду пояснили, що 3.12.2008р., до чергової частини райвідділу міліції надійшов сигнал про вчинення розбійного нападу на громадян ОСОБА_24 – ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Потерпілий ОСОБА_4 поясняв, що під час розбійного нападу у нього викрали близько 13 000 доларів США. Оперативним шляхом було встановлено, що учасниками нападу були жителі м. Ільїчівська - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8
6 грудня 2008 року, на одному з перехресть вулиць у м. Ільїчівську, автомобіль під керуванням ОСОБА_5, в якому знаходився й ОСОБА_6, був оточений працівниками міліції. ОСОБА_22 та інші кричали засудженим, що вони є працівниками міліції та показували своє посвідчення. Однак, ОСОБА_5 заблокував двері автомобіля і коли включився зелений сигнал світлофора йому вдалось вийти з оточення, при цьому автомобіль ОСОБА_5 збив працівника Ільїчівського МВВС. Прицільними пострілами працівників міліції були ушкоджені колеса автомобіля ОСОБА_5.
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_25 – працівники Ільїчівського МВВС, покази яких були належним чином досліджені у судовому засіданні, в ході досудового слідства поясняли, що під час затримання засуджених в м. Ільїчівську, автомобіль, в якому знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_6, збив ОСОБА_14, та не дивлячись на ушкодження пострілами, втік від переслідування. Пізніше, група захвату затримала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на узбережжі в с. Санжейка Овідіопольського району одеської області. При затримання засуджені чинили опір, а тому до них були застосовані спецзасоби та прийому рукопашного бою.(т.6. а.с.50, 53)
Надавши оцінку зазначеним та іншим доказам, перевіреним у судовому розгляді справи, суд 1-ї інстанції прийшов належного висновку про доведеність інкримінованого засудженим обвинувачення, а саме у вчиненні розбійного нападу, скоєного за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого та погрозою застосування такого насильства, направленого на заволодіння майном у великому розмірі, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6, і у вчиненні опору працівникам правоохоронних органів під час виконання ними службових обов’язків.
Дії засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за фактом нападу на ОСОБА_4 та ОСОБА_1 кваліфіковано вірно – за ч.4 ст.187 КК України, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за фактом опору працівникам міліції – за ч.2 ст.342 КК України.
Разом з тим, кваліфікація дій ОСОБА_5 за фактом розбійного нападу підлягає уточненню.
Як встановлено, ОСОБА_5 був співвиконавцем вчинення розбійного нападу. Отже, посилання суду при визнанні винним ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на ч.3 ст.27 КК України є безпідставним, і підлягає виключенню.
Доводи апелянтів про однобічність та упередженість досудового і судового слідства по справі, необ’єктивність висновків суду та недостатність доказів вини ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є необгрунтованими, та не знайшли свого підтвердження ні на судовому слідстві, ні в апеляційному перегляді вироку.
Твердження апелянтів проте, що суд невірно поклав в основу вироку пояснення потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_1, про участь у нападі ОСОБА_5, застосування до них пістолета, електрошокера та заволодіння грошима ОСОБА_4, також полишенні підґрунтя, тому як ці пояснення повністю узгоджуються з іншими доказами, зокрема з поясненнями свідка ОСОБА_11, про безпосередню участь ОСОБА_5 у нападі та про те, що засуджені шукали у потерпілих гроші, даними вилучення електрошокера із автомобіля ОСОБА_5 та вилучення автомобільних хомутів із мікроавтобуса ОСОБА_11.
Потерпілий ОСОБА_4 неодноразово, послідовно та вичерпно надавав пояснення про вчинений напад, наявність та джерела отримання 13400 доларів США, які були викрадені засудженими, безпосередньо після злочину звернувся у правоохоронні органи з повідомленням про злочин, де вказав про насильницький характер дій нападників та вартість викраденого майна.
Ні в суді 1-ї інстанції, ні колегією суддів не встановлено даних, які б вказували на необ’єктивність показань ОСОБА_4 щодо наявності у нього 13400 доларів США на момент вчинення злочину у відношенні нього, а тому свідчення про те, що вказана сума була у нього викрадена не викликають сумніву.
Безпідставними є твердження засудженого ОСОБА_5, що їх дії були направленні на повернення боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_16, оскільки ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні не здобуто доказів цього.
Так, потерпілий ОСОБА_4 заперечував про наявність у нього боргу перед ОСОБА_16
З пояснень свідка ОСОБА_16, даних в ході досудового слідства і належним чином досліджених у судовому засіданні вбачається, що за місяць до події злочину, у присутності ОСОБА_5 він скаржився його батьку ОСОБА_17 на те, що ОСОБА_4, з яким він сумісно вирощував насіння цибулі, належно з ним не розрахувався. ОСОБА_5 взяв у нього номер телефону ОСОБА_4 для того, щоб допомогти забрати борг та покарати ОСОБА_4. Однак, він не просив ОСОБА_5 про цю послугу. Заперечував на те й присутній ОСОБА_17 Після цієї розмови, він ще неодноразово зустрічався з ОСОБА_5, однак, про повернення боргу ОСОБА_4 вони більше жодного разу не розмовляли. (т.2 а.с.49).
Вказане та встановлені судом обставин події злочину, свідчить про те, що ОСОБА_5 взяв у ОСОБА_16 номер телефону лише під приводом вирішення проблеми останнього про повернення боргу, але маючи намір на вчинення злочину.
Про те, що засуджені діяли за попередньою змовою на вчинення саме розбійного нападу, свідчить їх приготування до злочину, а саме залучення свідка ОСОБА_11 в якості водія мікроавтобуса, в якому засуджені приїхали на місце злочину, а пізніше перевезли потерпілих на покинуту ферму, придбання електрошокера, пістолета, розподіл ролей, сумісність та узгодженість їх дій.
З цих же підстав є неспроможними твердження ОСОБА_8 про його необізнаність у злочинних намірах інших співучасників злочину.
Посилання на неправильну оцінку пояснень свідка ОСОБА_11 про обставини події та участь ОСОБА_5 у вчиненні злочину безпідставні, оскільки ці пояснення узгоджуються з поясненнями потерпілих та іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні .
Твердження апелянтів щодо алібі ОСОБА_5 на момент вчинення розбійного нападу є неспроможними, виходячи з наступного.
Так, свідок ОСОБА_15 у судовому засідання підтвердив, що в день вчинення розбійного нападу ОСОБА_5 ремонтував свій автомобіль на СТО в с.Нечаяне. Та, разом з тим, вказаний свідок не зміг вказати час, у який перебував ОСОБА_5 на СТО, а сам засуджений поясняв що в його автомобілі лопнуло колесо і він перебував на вулканізації близько15-20 хвилин.
З урахуванням наведеного, показання свідка ОСОБА_15 не можуть беззаперечно підтвердити алібі ОСОБА_5 на момент вчинення розбійного нападу, та не спростовують поясненень потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_11 про співучасть ОСОБА_5 у вчиненні злочину, яким суд дав належну оцінку.
Доводи засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що при їх затриманні вони сприймали працівників міліції як злочинців позбавлені підґрунтя, виходячи з наступного.
З пояснень свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23- працівників Миколаївського РВВС, ОСОБА_14 та ОСОБА_25 – працівників Ільїчівського МВВС, вбачається, в м. Ільїчівську вони переслідували автомобіль, в якому знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та під час оточення автомобіля на перехресті, вони та інші їх співробітники кричали засудженим, що вони є працівниками міліції, демонстрували службові посвідчення.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_5, подзвонив йому та повідомив, що його переслідують працівники міліції і вони домовились зустрітись в с. Санжейка. Під’їхавши у село, він побачив біля моря кілька машин і він вирішив не зупинятись. Через кілька кілометрів він, разом із ОСОБА_16, який знаходився у його автомобілі, були затримані працівниками міліції.
Наведене свідчить про те, що на момент переслідування, засуджені знали, що їх переслідують саме працівники міліції, та, при затриманні, чинили активний опір.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, про що вказують апелянти колегією суддів не встановлено. В основу вироку покладені ті докази, які здобуті законним шляхом, а тому є допустимими.
Так, твердження засуджених про застосування до них недозволених методів досудового слідства, у зв’язку з чим в ході досудового слідства вони себе обмовили, спростовуються висновками проведеної прокуратурою Миколаївського району Миколаївської області службової перевірки, за результатами якої в порушенні кримінальної справи у відношенні працівників Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що огляд місця події від 4.12.2008р. (т.1, а.с.6), проводився слідчим у присутності понятих та з участю експертів і заступника начальника РВ Миколаївського РВВС Пенькової С.М. Протокол вказаної слідчої дії підписаний понятими та іншими учасниками, окрім одного із експертів – Венгрус та заступника начальника РВ Миколаївського РВВС Пенькової С.М. Однак, ця обставина не викликає сумнів у вірогідності викладених у протоколі відомостей, а тому немає підстав для.
Не встановлено порушень норм кримінально-процесуального права при пред’явленні потерпілим фотознімків для впізнання та виїмки наручників у потерпілого ОСОБА_4, на що вказували апелянти. Ці слідчі дії проведені у відповідності до вимог глав 15 та 16 кримінально-процесуального кодексу.
Посилання засудженого ОСОБА_12 на те, що свідки ОСОБА_22, ОСОБА_23 вказували на інші обставини виїмки наручників у потерпілого, матеріалами справи не підтверджується. Із пояснень вказаних свідків у судовому засіданні вбачається, що вони лише знімали із потерпілого наручники, а подальша їх доля їм не відома.
Покарання засудженим призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, обставин вчинення злочину, даних про особу засуджених, а саме їх позитивну характеристику, першу судимість, наявність на утриманні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неповнолітніх дітей. Тобто суд врахував і ті дані про особу засуджених, на які є посилання в їх апеляціях.
З урахуванням викладеного та ролі кожного із засуджених у вчиненні злочину, суд прийшов вірного висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – ближче до мінімального розміру, а іншим засудженим - в мінімальних розмірах строку покарання, передбаченого законом за вчинений злочин, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженим є необхідним і достатнім для їх виправлення, попередження вчинення ними нових злочинів та підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, про що просять апелянти, не вбачає.
Щодо наявності захворювання у ОСОБА_7, то в даному випадку ця обставина не є такою, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливає на розмір призначеного покарання.
Керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково, апеляції засуджених ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Виключити з резолютивної частини вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 8 червня 2010 року посилання при визнанні винним ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на ч.3 ст.27 КК України.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України на підставі ст.70 КК України до 10 років позбавлення волі.
В решті вказаний вирок залишити без змін.
Головуюча:
Судді: