Справа № 2а-266/10

                             ПОСТАНОВА

                                      ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

     02 листопада 2010 року.                                         смт. Царичанка.

Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області, як адміністративного суду, Ритов В.І., розглянувши у порядку письмового провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області  про визнання дій незаконними  та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                      В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі (надалі УПФУ), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення   нарахування та виплати йому підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року по дату винесення судового рішення у справі та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням на 30 %.

    На обгрунтування позовних вимог зазначив, що він являється дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України № 2195-1У від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

    Протягом 2006-2007 років доплата йому не виплачувалась, а з 1 січня 2008 року по даний час виплачується не в повному обсязі, а лише в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

    Вважає бездіяльність відповідача протиправною, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року положення, що призупинили дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) і відповідач мав би нараховувати та виплачувати  30 % мінімальної пенсії за 2007 та 2008 роки, але цього не робив.

    У додатковій заяві вказав, що звертався з позовом в порядку ЦПК, але ухвалою суду від 28 вересня 2010 року провадження в цивільній справі було закрито, оскільки рішенням Конституційного Суду України було визначено порядок розгляду таких справ в порядку КАС України. Просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав за 2007, 2008, 2009 та 2010 роки.

    В судове засідання позивач не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

    Представник відповідача в судове засідання також не з'явилась, у заяві просила справу розглядати у відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження. Позовні вимоги не визнала.    

    У зв'язку з викладеним, відповідно до норм ч. 6 ст. 128 КАС України суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження.

     Оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

    Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

    Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 2 вказаної статті суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

    В судовому засіданні достовірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні НОМЕР_1  (а. с. 6).

    Враховуючи те, що ОСОБА_2. є дитиною війни, тобто наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, суд вважає, що держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист громадян України похилого віку зі статусом дитини війни.

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.

    За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

    Проте, дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена законами України  № 3235-1У від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та  № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесені зміни до вказаного вище Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких положення статті 6 Закону викладені в новій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

     Рішенням  же Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" щодо внесення змін до Закону України " Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, а рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст. 147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України, є остаточним та обов’язковим до виконання на всій території України та всіма суб’єктами владних повноважень і іншими посадовими особами.

    Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, норми статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вважаються діючими з 09.07.2007 року.

    Невиконання Кабінетом Міністрів України передбаченого в п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обов’язку у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити виконання його вимог не звільняє відповідача від виконання покладених на нього державою функцій по соціальному захисту людей. Функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, а тому питання про нарахування та перерахування пенсії ОСОБА_2 покладено на Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі.

    Таким чином, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 9 липня  2007 року та 22 травня 2008 року і здійснити виплати у розмірах, передбачених Законом, з дати визнання Конституційним Судом України неконституційності положень законів про бюджет на відповідний рік, які обмежували зазначені виплати, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 29 жовтня 2010 року, тобто по дату винесення постанови у справі.

    З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" не здійснювало і виплат не проводило.

    За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Ухвалою суду від 02 листопада 2010 року ОСОБА_2  поновлено строк на звернення до суду з 03 вересня 2007 року, а тому суд вважає, що  його вимоги підлягають задоволенню за період з 03 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 02 листопада 2010 року.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158-163, 168 КАС України,

                                                 П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області задовольнити.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення  до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" протягом періоду з 03 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 02 листопада 2010 року     та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за вказаний період.             Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з подачею апеляції через місцевий адміністративний суд.

    Головуючий                                                            В.І.Ритов.