Справа № 2а-219/10

                               ПОСТАНОВА

                                         ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

26  листопада 2010 року.                                                               смт. Царичанка..

Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області, як адміністративного суду, Ритов В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі про  визнання  протиправною бездіяльності та  зобов’язання вчинити певні дії,

                                                      В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі (надалі УПФУ), в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів щодо вимог за 2007 рік та зобов'язати відповідача нарахувати їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в розмірі 4 431, 6 грн. В подальшому звернулася з заявою, в якій просила зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити державну соціальну допомогу по день винесення рішення у справі.

    На обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона являється дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України № 2195-1У від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006 року їй повинно виплачуватися щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але така    допомога їй не виплачувалась.

    В судове засідання позивач не з'явилась, у заяві просила справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

    Представник відповідача також не з'явилась в судове засідання, звернулася з заявою про розгляд справи у відсутності відповідача в порядку письмового провадження, заявлених позовних вимог не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

    У зв'язку з викладеним, відповідно до норм ч. 6 ст. 128 КАС України суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження.

    Перевіривши справу, суд приходить до наступного висновку.

    На обгрунтування невизнання адміністративного позову представник відповідача у письмових запереченнях посилається на наступні обставини:

    - позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк позовної давності, а позивачем заявлені позовні вимоги за період, який перевищує три роки, що відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;

    -ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, ч. 3 ст. 28 того ж Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону. Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003 року № 544 також встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, а саме у розмірі 50 грн. Саме таке підвищення до пенсії і виплачується позивачу в даній справі з 1 січня 2008 року;

    - Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена;

    - відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

    Ухвалою суду від 26 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання вчинити певні дії за період з 2007 року по  28.03. 2010 року залишені без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

    У даній справі розглядаються позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії за період з  28 березня  по дату винесення судового рішення включно.

    Вивчивши надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Позивачу в справі у встановленому порядку надано статус дитини війни, вона є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 (а. с. 7) і ця обставина не оспорюється відповідачем.

    Нормами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що діти війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", а саме - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року встановлено прожитковий мінімум 695 грн., з 1 квітня 2010 року - 706 грн.

    На думку суду, відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % саме із зазначених вище розмірів.

    Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що відповідно до норм ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як "дитина війни", не застосовуються.

    До такого висновку суд приходить з наступних підстав.

    Нормами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

    У 2010 році будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не встановлено, тому, на думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню.

    В той же час суд не може сам нараховувати суму соціальної допомоги, оскільки це відноситься до компетенції Управління Пенсійного фонду і суд не вправі підмінювати цей орган, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання сплатити 4 431, 6 грн. задоволенню не підлягають.

    Відповідно до норм п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст.  128, 158-163 КАС України,

                                                             П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі задовольнити частково..

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2  за період з 28 березня 2010 року по 26 листопада 2010 року.

    В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.

    Суддя                                                                 В.І.Ритов.