Справа № 2а-2857/10 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2010 р. м. Саки
Суддя Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим Ісламгулова О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сакському районі АР Крим про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права, спонуку відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну державну допомогу,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до управління ПФУ у Сакському районі АРК (далі Управління) про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права, спонуку відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну державну допомогу відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Свої вимоги мотивує тим, що він є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, у зв'язку з чим, має право на отримання довічного щомісячного грошового утримання у розмірі тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але у зазначений період Управління виплачувало цю допомогу у меншому розмірі. Враховуючи викладене просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та просить задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення проти позову. Наполягає на застосуванні наслідків пропущення позивачем строків звернення до суду.
На підставі ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позов частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 30.01.2010 року , тобто з пропуском процесуального строку. Позивач не надав суду належних доказів факту пропуску звернення до суду за захистом порушеного права за цей період з поважних причин, а тому з позовними вимогами щодо періоду до 30.01.2009 року позивач звернувся до суду з пропуском процесуального строку.
У зв'язку з цим суд вважає за можливе прийняти до судового розгляду зазначені позовні вимоги лише за період з 30.01.2009 року, тобто в межах процесуального строку, а позов в іншій його частині залишити без задоволення, оскільки згідно з ч. 1 ст.100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмові у задоволенні адміністративного позову.
Стосовно позовної вимоги в частині нарахування допомоги відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2008 р. судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, як то визначено абз.1 п.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком .
Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. - мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Так ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07р. затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність у розмірі з 1 січня - 470 гривні, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
З зазначеного виходить, що починаючи з 2008 р. позивачеві повинна була нараховуватися і виплачуватися державна соціальна допомога у розмірі тридцять відсотків від зазначених сум прожиткового мінімуму щомісяця.
Але статтею 41 (розділ II) Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07р. внесені зміни в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.04р., згідно яким, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога, що виплачується дітям війни, замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Враховуючи зазначені вимоги законів, Управління з 1 січня 2008 року здійснювало нарахування і виплату позивачу державної соціальної допомоги по статусу «Діти війни» у зазначених розмірах, що встановлено судом з наданого представником відповідача заперечення на позов.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р. №10-рп/2008р. ці положення Закону від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції.
Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку про неприпустимість при визначені розміру державної, соціальної допомоги дітям війни виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р., оскільки відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність; згідно ст. 8 Конституції України - Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
На підставі зазначеного вище суд визнає, що позивач має право на отримання довічної щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі тридцять відсотків прожиткового мінімуму відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України - закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що судовому захисту у даній справі підлягають вимоги позивача з урахуванням строку звернення до суду за період з 30.01.2009 року .
Стосовно позовної вимоги позивача в частині нарахування допомоги відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня 2009 року судом встановлено наступне.
З наданого представником відповідача заперечення на позов вбачається, що після набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р. №10-рп/2008р. у справі №1-28/2008р., Управління з 01 січня 2009 року здійснювало нарахування і виплату позивачеві державної соціальної допомоги замість пенсії по статусу «Діти війни» у розмірах, встановлених п.8 постанови КМ України від 28.05.08р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Так, п.8 цієї постанови передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», до пенсії, або щомісячного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48 грн. 10 коп., з 1 липня – 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня – 49 грн. 80 коп.
Але, враховуючи вимоги ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд визнає, що починаючи з 01.01.09 р. позивачу повинна була нараховуватися і виплачуватися державна соціальна допомога у розмірі тридцять відсотків від зазначених сум прожиткового мінімуму щомісяця.
Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.08 р. встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
З зазначеного виходить, що п. 8 цієї постанови Кабінет Міністрів України обмежив державні соціальні гарантії дітям війни. Але ч. 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України - якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням закону, застосовуються відповідні положення Закону, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щодо визначення розміру державної соціальної допомоги по статусу «Діти війни» мають пріоритетне значення стосовно нормативно-правових актів КМУ, оскільки положення зазначеної постанови КМ України від 28.05.08р. № 530 суперечать вимогам зазначених Законів і Конституції України.
У зв'язку з цим, а також, враховуючи конституційний принцип про пріоритет законів над підзаконними нормативними актами, суд визнає за необхідне здійснювати з 01.01.09р. позивачеві нарахування державної соціальної допомоги по статусу «Діти війни» у розмірі тридцять відсотків від сум прожиткового мінімуму щомісяця, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.08р.
Аналізуючи зазначене вище, суд визнає протиправними дії Управління по нарахуванню і виплаті позивачу державної соціальної допомоги по статусу «Діти війни» за період з 30.01.2009 р. по 31.12.2009 р.
Розглядаючи позовну вимогу в частині спонуки Управління здійснити перерахунок суми допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд дійшов з того, що відповідно до вимог п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02р. №8-2, Управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що перерахунок суми державної соціальної допомоги позивачу по статусу «Діти війни» у розмірі тридцять відсотків від сум прожиткового мінімуму щомісяця зобов'язано здійснити саме Управління.
Що стосується вимог про стягнення конкретних сум з Управління, суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки у разі стягнення з Управління на користь позивача не донарахованої суми державної соціальної допомоги по статусу «Діти війни» будуть порушені права інших громадян, які мають аналогічний статус, що є неприпустимим через порушення конституційних прав громадян щодо рівності прав, які закріплені у ст.21 Конституції України.
На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для стягнення з Управління не донарахованої позивачу суми державної соціальної допомоги.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 94, 122, 160-163 КАС України, суддя
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Сакському районі АР Крим здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 30.01.2009 р. по 31.12.2009 р.
Позов в іншій його частині залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного Суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Суддя: