Справа №2о-210/10                                                                                                                                                                                              

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

16 листопада 2010 року                                                                                 місто Маріуполь  

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

судді                 Вайновського А.М.,

народних засідателів     Цимбалюк Д.Г., Єня А.І.,

при секретарі             Григор А.Г.,

за участю прокурора     Дяченко О.А.,

законного представника     ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за заявою Маріупольської міської лікарні № 7 про примусову госпіталізацію  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2010 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від заявника в особі Маріупольської міської лікарні № 7 надійшла заява про примусову госпіталізацію ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв’язку із наявністю у хворого психічного захворювання та за відсутності добровільної згоди останнього на проходження лікування, заявник просить вирішити питання про його примусову госпіталізацію в судовому порядку, оскільки без надання лікування хворий буде становити безпосередню загрозу для себе та оточуючих.

 У судовому засіданні представник Маріупольської міської лікарні №7 – лікар-психіатр ОСОБА_3 доводи заяви підтримав. Пояснив, що 13.11.2010 року хворого було  доставлено лінійною бригадою швидкої допомоги до прийомного відділення ГБ № 9, звідки потім він босоніж втік. Пізніше його було затримано співробітниками міліції та психіатричною бригадою швидкої допомоги і доставлено до прийомного відділення ГБ № 7. Приблизно один рік тому хворий оглядався у невропатолога, яким за наслідками проведення МРТ та ЕЕГ у хворого було виявлено патологію. Хворий на протязі останніх майже двох років не працює, не спілкується із оточуючими, постійно знаходиться вдома, говорить, що пише книги та сценарії до фільмів, які має намір публікувати з метою отримання прибутку. Критика до наявності захворювання у ОСОБА_2 відсутня. У зв’язку із тим, що добровільної згоди на проведення діагностування та лікування від нього не отримано, вважає, що хворий в разі загострення психічного стану здоров’я може в майбутньому становити безпосередню небезпеку для себе та оточуючих. Крім того, хворий неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, а тому просить вирішити питання про надання йому примусової психіатричної допомоги в умовах стаціонару.  

Зацікавлена особа – ОСОБА_1, яка є матір’ю, у судовому засіданні пояснила, що син близько двох років тому звільнився з місця роботи і з цього часу ніде не працює, постійно сидить вдома і ні з ким не спілкується, відмовляється від прийому їжі, погано спить, зазвичай розмовляє самий з собою, при цьому вдивляється вгору, вночі не дозволяє вимикати світло у кімнаті, замкнений. Вважає обґрунтованим висновок лікарів про необхідність надання синові медичної допомоги в умовах стаціонару.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, зацікавленої особи, а також висновок прокурора,  вивчивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Матеріалами справи встановлено, що у ОСОБА_2 спостерігається психічне захворювання у вигляді органичного бредового (шизофреноподіьного) розладу. Згідно із комісіцним оглядом від 15.11.2010 року комісія лікарів-психіатрів Маріупольської міської лікарні №7 прийшла до висновку про те, що без надання медичної допомоги хворий буде становити безпосередню небезпеку та оточуючих, тому вважає за необхідне надати ОСОБА_2 примусову психіатричну допомогу в умовах стаціонару.

Отже, суд приходить до висновку, що за своїм психічним станом здоров’я ОСОБА_2 неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, а тому вважає за необхідне надати хворому примусову психіатричну допомогу в умовах стаціонару.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.  14 ЗУ “Про психіатричну допомогу”, ст. ст. 279-282 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву Маріупольської міської лікарні №7 - задовольнити.

Госпіталізувати примусово ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, для  стаціонарного лікування в Маріупольській міській лікарні №7 Донецької області.

 Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Віддруковано в нарадчій кімнаті.          

                                    Суддя _______підпис_______А.М. Вайновський

                Народні засідателі: _____підпис_____ Цимбалюк Д.Г.,

                        ______підпис_____Єня А.І.

    Копія вірна.

Суддя _____________А.М. Вайновський