2-11291/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 листопада 2010 року                                                                                       місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

судді             Вайновського А.М.,

    при секретарі         Григор А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду зі позовом до відповідача, в особі Маріупольської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку. В обґрунтування вимог зазначила, що 24.02.2007 року між нею та власником будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було укладено договір про довічне утримання. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла і позивач набула право власності на зазначене домоволодіння. Пізніше виявилося, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухомість, була приватизована ОСОБА_2 за життя, однак, дана обставина у договорі довічного утримання не зазначена ласт, а тому право власності на землю позивачкою не набуто. Просила визнати за собою право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні, викладеним у позові. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача, в особі Маріупольської міської ради, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув з невідомих суду причин, тому суд, за наявності згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 24 лютого 2007 року між ОСОБА_2, з одного боку, та ОСОБА_1, з іншого, було укладено договір довічного утримання НОМЕР_1, посвідчений Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-560, за умовами якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 жилий будинок АДРЕСА_1, а ОСОБА_1, в свою чергу, зобов’язалась забезпечити ОСОБА_2 довічне утримання (догляд).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого Орджонікідзевським відділом РАЦС Маріупольського МУЮ Донецької області віл 22.03.2007 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що вчинено актовий запис № 425.

Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5, виданого Маріупольським БТІ від 26.03.2007 року за реєстраційним НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, реєстраційний НОМЕР_4 що позивач ОСОБА_1 правомірно за договором довічного утримання набула право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2.

Разом із тим, земельна ділянка АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого Маріупольською міською радою від 28.08.1998 року, актовий запис № 4701 в книзі № 1177, була передана на праві власності ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно із ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналогічні положення закріпленні в змісті ст. 120 ЗК України.

Таким чином, в сенсі наведених норм та з урахування доказів, досліджених в ході судового розгляду, суд доходить до висновку про обґрунтованість пред’явленого позову, а тому вважає за можливе задовольнити його, визнавши за позивачем ОСОБА_1, як власником домоволодіння, право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника ОСОБА_2.

Представник відповідача, не прибувши у судове засідання, не побажав реалізувати своє процесуальне право на спростування доводів позову і тим самим його не оспорює.

На підставі ст. 377 ЦК України, ст.ст. 120, 131 ЗК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, в обсязі та на умовах, встановлених державним актом на право приватної власності на землю, виданим Маріупольською міською радою від 28.08.1998 року, актовий запис № 4701 в книзі № 1177.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя _________________________ А.М. Вайновський