Справа 2а -3482-10/0533
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(в порядку письмового провадження)
19 листопада 2010 року м. Мар`їнка
Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Клікунової А.С.,
при секретарі: Харьковій Л.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до Мар’їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить: поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії управління пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області щодо виплати підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не в повному обсязі у 2009-2010 роках неправомірними; зобов’язати управління пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області нарахувати та виплатити в повному обсязі суму надбавки до пенсії з 1 січня 2009 року по теперішній час відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків. Однак у 2009-2010 роках така допомога виплачувалась лише в розмірі 10 % від мінімальної пенсії за віком. За таких обставин позивач просить захистити її порушене право, та стягнути на її користь несплачену суму підвищення до пенсії у зазначених вище розмірах.
У судове засідання позивач не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник управління пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляд справи, в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки не повідомив, тому суд у відповідності зі ст. 128 ч. 4 КАС Украйни визнав можливим розглянути справу в їх відсутність на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин і відповідно до ст. 122 КАС України суд визнав можливим розглянути справу без участі сторін та на підставі доказів, наданих у справі в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходе до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ЙV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до паспортних відомостей) тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було менше 18 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується відповідним посвідченням. Позивач отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі. Дане управління є органом Пенсійного фонду України, вона має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік.
Відповідно до Закону України від 19 січня 2006 № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджено не було.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ЙЙ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 № 107 – VЙ, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ЙЙ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Ураховуючи положення Конституції України (ст. 52) щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09 липня 2007, у 2008 році – з 22 травня 2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни: за 2007 рік – з 09 липня 2007 до 31 грудня 2007, за 2008 рік – з 22 травня 2008 року. Відповідно у 2007 році у період із 01 січня 2007 до 08 липня 2007 та у 2008 році – з 01 січня 2008 до 21 травня 2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про державний бюджет України на 2010 рік» не вносились зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», даний Закон продовжує діяти у редакції від 22 травня 2008 року, коли рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними положення п. 41 розділу Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» чинна в тій редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
З листа управління пенсійного фонду України в Мар’їнському районі від 13 вересня 2010 року вбачається, що позивачу з 01 січня 2008 року на підставі Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» виплачується підвищення до пенсії у розмірі визначеної п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, зокрема з 01 жовтня 2008 року по теперішній час – 49 гривень 80 копійок.
Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що керування управління пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області при визначені позивачу, як дитині війни, підвищення, яке встановлено в п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року є неправомірним. Так, по-перше, відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та по-друге, згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Крім того, згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначені розміру надбавки до пенсії позивачеві застосуванню підлягає стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту деяких категорій громадян» від 28 травня 2008 року, яка істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
На час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Законом України №835-VЙ «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в таких розмірах: з 01 січня 2009 року – 568,00 гривень, з 01 квітня 2009 року – 574,00 гривень, з 01 липня 2009 року – 576 гривень, з 01 жовтня 2009 року – 596,00 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, судом не може покладено в основу рішення, оскільки судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
З аналізу спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних відносин, що носять публічно-правовий характер (Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (з відповідними змінами) – Управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсії безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії інші виплати відповідно до чинного законодавства) – суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» керуючись принципом адміністративного судочинства, а саме верховенством права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, з урахуванням ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд вважає необхідним повністю задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача здійснити підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 01 січня 2009 року по теперішній час.
Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача проводити в подальшому перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (безстроково), то в цій частині позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Вимоги позивача щодо поновлення їй строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд вважає за можливе задовольнити, оскільки вона дізналася про порушення своїх прав із преси у зв’язку з ухваленням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, вона є людиною юридично не обізнаною. Крім того, відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Під час розгляду справи сторонами, зокрема відповідачем, не заявлено клопотання про застосування до спірних відносин строку позовної давнини.
Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з матеріалів справи, а саме з квитанції від 26 жовтня 2010 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3,40 гривень, а тому саме ця сума підлягає відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 100, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково .
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Визнати дії управління пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в неповному обсязі з 1 січня 2010 року по теперішній час неправомірними.
Зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі провести нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2009 року по теперішній час.
Стягнути з місцевого бюджету Мар’їнського району Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя /підпис/ А.С. Клікунова
З оригіналом згідно
Суддя