Справа 2-3364-10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року м. Мар`їнка
Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Клікунової А.С.,
при секретарі: Харьковій Л. М.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
представника третьої особи: ОСОБА_3, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ВАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» третя особа Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Мар’їнському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження здоров’я отриманим на виробництві, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_4 звернулась до Мар’їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» одноразово грошову суму у розмірі 60 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.
ОСОБА_4, позивач по даній цивільній справі, з 16 липня 1996 року по 11 січня 2010 року перебувала у трудових відносинах з відкритим акціонерним товариством «Красногорівський вогнетривкий завод» (працювала на посадах: транспортерщика, бегунщика змішувальних бігунів, машиністом млина на помольці кварциту четвертого разряду), що підтверджується копіює її трудової книжки. Робота за цими професіями є небезпечною та шкідливою для здоров’я, оскільки це постійний контакт із шкідливими хімічними речовинами, пилом від сировини для виготовлення цеглини, токсичних пилом та іншими шкідливими факторами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками.
Час роботи на заводі, понад 14 років, став основною причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_4 хронічного професійного, а саме: силікоз, мілко вузлова форма, хронічне обструктивне захворювання легень, четверта стадія, вкрай важкий перебіг хвороби, емфізема легень, стан після спонтанного пневмоторакса справа, легкова недостатність третього ступеню, з супутнім діагнозом ідіопатичний фіброзуючий альвеолі, кахексія, атеросклеротичний кардіосклероз. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08 вересня 2008 року професійне захворювання позивача виникло за таких обставин: недотримання герметичності технологічного обладнання, неефективної роботи вентиляційних установ, нерегулярне застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, недосконалість технології виробництва.
За результатами медичного освідчення в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії ОСОБА_4 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 1) з 29 вересня 2008 року первино встановлено 60 % (довідка серії НОМЕР_1); 2) з 27 липня 2009 року – 80 %, з встановленням другої групи інвалідності (довідка серії НОМЕР_1); 3) з 07 квітня 2010 року – 90 % безстроково, з встановленням першої групи інвалідності на строк до 1 серпня 2011 року (довідка серії НОМЕР_2). Саме за встановлення дев’яносто відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_4 просить стягнути з відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» моральну шкоду.
Моральна шкода полягає в тому, що ОСОБА_4 втратила професійну працездатність на 90 %, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу її життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення його нормальних життєвих зв’язків; позивач вимушена тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я. Моральну шкоду ОСОБА_4 оцінює у розмірі 60 000, 00 гривень.
Позивач ОСОБА_4 з’явившись на попередній розгляд справи та підтримавши позовні вимоги, в подальшому у судових засіданнях участі не приймала, суд, враховуючи стан її здоров’я, наглядно вбачаючи важкість для неї явки до суду, визнав можливим проводити судове слідство в її відсутність, за участю представника її прав та інтересів.
Представник позивача адвокат ОСОБА_1 (договір про надання правових послуг від 1 листопада 2010 року) у судове засідання з’явилась, діючи в інтересах ОСОБА_4, наполягала на повному задоволенні заявлених вимог, оскільки грошова сума у розмірі 60 000,00 гривень компенсує невелику кількість завданих моральних страждань. ОСОБА_1, посилаючись на особисті відчуття фізичного та душевного болю ОСОБА_4, оголосила викладені в позовні заяві позивача аргументацію вимог, зокрема зауважила, що ОСОБА_4 ще зовсім молода людина (36 років), життєдіяльність якої обмежена, порушені нормальні життєві зв’язки, змінено звичайний спосіб життя, стан здоров’я постійно погіршується: наявна задишка, біль при диханні за грудиною, постійний невиносимий головний біль, головокружіння, настання швидкої втоми, постійна втрата ваги (протягом останнього року втратила більш 15 кілограм). Крім того, ОСОБА_1 звернула увагу суду на той факт, що необхідність проходження стаціонарного лікування, обстежень та консультацій спеціалістів позбавляє позивача можливості домашнього затишку, обмежує можливість спілкування з близькими та своїми дітьми, що також негативно впливає на душевний та емоційний стан ОСОБА_4
Представник відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» ОСОБА_2 (на підставі довіреності від 28 січня 2010 року) у судове засідання з’явилась, позовні вимоги ОСОБА_4 не визнала, підтримала заперечення надані представником відповідача ОСОБА_5 (діючого згідно довіреності від 17 серпня 2010 року), зокрема зауважила, що стовідсоткова доказовість моральних страждань позивача саме з причини наявного професійного захворювання відсутні, оскільки за висновками лікарсько-експертної комісії їй встановлено безліч сукупних захворювань, які також можуть викликати моральні страждання, а тому провини відповідача в завданні шкоди в даному випадку не має. В останньому судовому засіданні представник відповідача зауважила про відсутність необхідності виклику в судове засідання спеціаліста для роз’яснення причин наявного у позивача професійного захворювання. Під час судових дебатів ОСОБА_2 зауважила, що фактично відкрите акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» частково визнає позовні вимоги ОСОБА_4 на суму відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 18 000,00 гривень, при цьому обґрунтовуючи таку позицію таким суперечним розрахунком: 3 000,00 гривень за кожні 10 відсотків втрати професійної працездатності.
Представник відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар’їнському районі ОСОБА_3 (згідно довіреності від 13 жовтня 2010 року) у судове засідання з’явилась, зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_4 вважає обґрунтованим, оскільки позивач дійсно є досить хворою людиною, це досить тяжкий випадок та можливо ця сума в якійсь мірі компенсує страждає позивача. Без обмеження відділення Фонду відшкодовує витрати на лікування і втрачений позивачем заробіток, позивач отримує щомісячні страхові виплати, отримує лікування, витрати на яку компенсуються фондом.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, належно з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою. Здоров’ю позивача ОСОБА_4 шкідливими і небезпечними умовами праці завдану шкоду у зв’язку з професійним захворюванням – «силікоз, мілко вузлова форма, хронічне обструктивне захворювання легень, четверта стадія, вкрай важкий перебіг хвороби, емфізема легень, стан після спонтанного пневмоторакса справа, легкова недостатність третього ступеню», з супутніми захворюваннями. Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 15 вересня 2008 року причиною професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), вміст вільного двоокису кремнію, загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинам, підвищені та зниженні температури (температура поверхні устаткування матеріалів, повітря робочої зони 19,7 °С при допустимому значенні 19-30 °С), рівень шуму 97 дБА при допустимому рівні 80 дБА; рівень загальної та локальної вібрації 95 дб при ПДУ 92, рівень вологості та рухомості повітря 44 % при ПДУ 60 %. Згідно висновків лікарсько-експетрної комісії № 3139 від 12 серпня 2008 року, № 1418 від 19 червня 2009 року, № 322 від 26 лютого 2010 року відповідальними в розвитку професійного захворювання у ОСОБА_4 є: транспортировщик, машиніст млина на помольці кварциту. Тобто, достовірними письмовими доказами встановлено, що причиною розвитку у позивача ОСОБА_4 професійного захворювання є шкідливі умови праці на ВАТ «Красногорівський вогнетривкий завод».
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4, питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, тому суду необхідно в кожній справі з’ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках.
Так, під час розгляду справи по суті, суд з’ясовує момент виникнення права ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до роз’яснень Верховного суду України моментом виникнення права на відшкодування моральної шкоди є висновок медико-соціальної експертної комісії, коли позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності. Незалежно від моменту звернення до суду, потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, якщо право у нього виникло з 1 квітня 2001 року до 1 січня 2006 року. Коли право на відшкодування моральної шкоди виникло у потерпілого: 1) після 1 січня 2006 року і до 20 березня 2007 року - фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не зобов’язаний здійснювати відшкодування моральної шкоди, з тих підстав, що дія ч. 3 ст. 34 Закону України «По загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України» зупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» (від 20 грудня 2005 року), та Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» (від 19 грудня 2006 року)(призупинення дії закону не дає підстав для його застосування); 2) після 20 березня 2007 року, - фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не зобов’язаний здійснювати відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України від 23 лютого 2007 року № 717 про виключення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Як вбачається з довідок медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_4: - в 2008 році вперше була встановлена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60 % з 22 вересня 2008 року (з подальшим переоглядом); - з 27 липня 2009 року - у розмірі 80 % + друга група інвалідності (з подальшим переоглядом); - з 19 квітня 2010 року – у розмірі 90 % втрати професійної працездатності безстроково + друга група інвалідності на строк до 1 серпня 2011 року.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача після набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим, згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З урахуванням вищезазначеного та вказаного положення основного закону України, суд прийшов до висновку, що право ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України, та статтею 237№ КЗпП України надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно ст. 237№ КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року під моральною шкодою розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, що регулює розгляд трудових спорів, зокрема главою 15 КЗпП України, главами 3, 82 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’ям, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів № 472 від 23 червня 1993 року.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» за моральну шкоду, заподіяну працівникові під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах. Згідно наданої копії трудової книжки позивач ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з відповідачем відкритим акціонерним товариством «Красногорівський вогнетривкий завод» в період часу з липня 1996 року по січень 2010 року. З акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08 вересня 2008 року вбачається, що підприємством, перебуваючому в причинному зв’язку з отриманими позивачем ОСОБА_4 професійному захворюванню є саме відкрите акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод», та саме керівництво вказаного підприємства допустило порушення законодавства про охорону праці. А тому суд, не приймає посилання представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2 щодо недоказовості причинного зв’язку та не доведеності неправомірності причинених дій саме відповідачем.
Суд не приймає посилання представника відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» на те, що факт спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди не знаходиться в причинному зв’язку з професійним захворюванням та необхідне експертне дослідження, з тих підстав, що будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останній першої групи інвалідності. Крім того, суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_2 на положення статті 1167 ЦК України, оскільки під час розгляду справи з’ясовано наявність: заподіяної ОСОБА_4 моральної шкоди (завдання ушкодження здоров’я); протиправної поведінки заподіювача (відповідача по справі) та причинний зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача (прямий зв'язок між спричиненою позивачу моральною шкодою та діями відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» визначено актом розслідування хронічного професійного захворювання № 11 від 08 вересня 2008 року). Згідно ст. 57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Сукупність наданих позивачем ОСОБА_4 доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання від 15 вересня 2008 року, виписки з історії хвороби, медичні довідки, довідки медико-соціальної експертної комісії, пояснення представника відкритим акціонерним товариством «Красногорівський вогнетривкий завод», який не оспорює ні один із вказаних письмових доказів, пояснення представника позивача ОСОБА_1, поясненнями представником третьої особи ОСОБА_3, підтверджують факт завдання ОСОБА_4 моральної шкоди професійними захворюваннями.
При вирішенні справи суд встановлює, що ОСОБА_4 ставиться питання про стягнення моральної шкоди саме за втрату працездатності у розмірі 90 %, тобто коли встановлена стійка втрата працездатності (безстроково), а також те, що моральна шкода раніш за професійним захворюванням за результатами встановлення втрати ступеня втрати професійної працездатності у 2008 році – 60 %, у 2009 році – 80 % не стягувалась.
Визначаючи розмір моральної шкоди, підлягаючої відшкодуванню ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Відповідно до роз’яснень, викладений у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача і інших обставин. Зокрема, враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Приймаючи до уваги вищезазначене, а також враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та відповідають дійсним обставинам справи.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням: стану здоров’я ОСОБА_4, тяжкість професійного захворювання, наслідків професійного захворювання, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках. Так з наданих суду виписок з амбулаторної карти ОСОБА_4, історії хвороби встановлено, що позивач періодично знаходиться на стаціонарному лікуванні з причини отриманого професійного захворювання (з 4 серпня 2008 року по 13 серпня 2008 року, з 03 листопада 2008 року по 18 листопада 2008 року, з 21 січня 2009 року по 3 лютого 2009 року, з 3 червня 2009 року по 24 червня 2009 року, з 25 січня 2010 року по 9 лютого 2010 року), позивач перенесла дві операції на легенях. Окрім стаціонарного лікування позивач потребує тривалого обстеження в медичних закладах, періодичних консультацій лікарів. З причини відсутності позивача у судовому засіданні, суд встановлює самопочуття ОСОБА_4 ознайомившись з медичною документацією, з якої вбачається наявність: скарг на постійну віддишку в спокої, що посилюється при зміні положення тіла; постійний кашель; відчуття нехватки повітря; напади удушшя, втрата голосу; загальна слабкість, відсутність сил при виконанні побутових нагрузок; зниження питання; загальний стан важкий.
Відповідно до глибини фізичних і душевних страждань (ступінь втрати професійної працездатності позивача, обмеження її можливостей вести активний спосіб життя, спілкуватися зі своїми дітьми, необхідність прикладання додаткових зусиль для організації свого життя), враховуючи принципи виваженості, розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» на користь ОСОБА_4 60 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, ст. 237№ КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_4 до ВАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження здоров’я отриманим на виробництві, задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача ВАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» на користь позивача ОСОБА_4 в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя /підпис/ А.С. Клікунова
З оригіналом згідно
Суддя