Справа № 2А -971/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И
м. Ковель 22 листопада 2010 року
Ковельський міськрайсуд Волинської обл.
в складі: головуючого-судді Логвинюк І.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Ковелі Волинської обл. справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у м. Ковелі, управління Пенсійного Фонду України у Ковельському районі про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зобов»язання провести нарахування та виплату недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1,1935 р. н., 26.10.10 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України у м. Ковелі (далі – відповідач, управління ПФ України у м. Ковелі) про зобов»язання провести нарахування та виплату недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни, мотивуючи тим, що він має статус дитини війни та має право на отримання державних соціальних гарантій дітям війни, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Цим Законом передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Однак, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», було виключено п. 17 ст. 77 цього Закону. А новою редакцією Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, що передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному КМ України за погодженням з Комітетом ВР України з питань бюджету. Відповідно до п.12 ч.1 ст. 71, з врахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік», було призупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п. 12 ч. 1 ст. 71, з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» відповідно до п. п. 2 п. 41 розд. 2 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № Ю-рп/2008 визнана неконституційною. Передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни» надбавка їй не виплачувалась. Вважає, що порушено його право на отримання передбаченої ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавки до пенсії за весь час її невиплати у розмірі, встановленому даною нормою Закону, зокрема, за період з 01.01.08 р. по 22.05.08 р. у розмірі, встановленому для учасників війни, а за період з 10.07.07 р. по 31.12.07 р. та за період з 23.05.08 р. по 30.06.10 р. і надалі - у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків – 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. З врахуванням розміру встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожиткового мінімуму, вважає, що відповідачем не виплачено їй в цілому 1 225 грн. 20 коп. державної соціальної допомоги за 2009 р. та 1 226 грн. – за 2010 р.. Виходячи з завдань діяльності відповідача, зазначає, що така надбавка повинна бути виплачена без обмеження строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до законодавства. Просить поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом. Просить позов задовольнити та зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь надбавку до пенсії як дитині війни за 2009 та за 1-111 кв. 2010 р. включно.
05.11.10 р. ухвалою суду до участі у справі в якості другого відповідача було залучено управління Пенсійного Фонду України у Ковельському районі (далі – відповідач, управління ПФ України у Ковельському р - ні).
17.11.10 р. ухвалою суду позовну заяву в частині вимог про зобов»язання провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.09 р. по 25.04.10 р. включно залишено без розгляду у зв»язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суджу з вказаними вимогами без поважних причин та справа призначена до судового розгляду лише в частині вимог позивача за період з 26.04.10 р. по 30.09.10 р. включно.
Позивач та відповідачі попередньо звернулись до суду з проханням розглядати справу у відсутності, відповідно, сторони та представників сторін – відповідачів у справі.
Представник відповідача - управління ПФ України у м. Ковелі 05.11.10 р. подав суду письмове заперечення проти позову, мотивоване тим, що позивач не є отримувачем пенсії в управлінні Пенсійного Фонду України у м. Ковелі. Просить у позові відмовити.
16.11.10 р. відповідач - управління ПФ України у Ковельському р - ні подав суду письмове заперечення проти позову, мотивоване тим, що хоча позивач є отримувачем пенсії по віку в управлінні ПФ України у Ковельському р - ні та, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни і ст. 6 цього Закону було передбачено, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, однак, мінімальний розмір пенсії за віком, відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Крім того, ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.09 р. № 27-у/2009 підтверджено, що у ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком (встановленого абз.1 ч.1 цієї статті) виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом та не поширення вказаного мінімального розміру пенсії за віком на правовідносини, що виникають на підставі інших Законів. З 01.01.09 р. позивачеві нараховується і виплачується надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Після ухвалення Конституційним Судом України 22.05.08 р. рішення, постановою КМ України від 28.05.08 р. № 530 встановлено, що діти війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертв нацистських переслідувань», отримують підвищення: з 22.05.08 р. - в сумі 48 грн. 10 коп., з 01.07.08 р. – в сумі 48 грн. 20 коп., з 01.10.08 р.- в сумі 49 грн. 80 коп. Та саме в таких розмірах відповідачем - управлінням ПФ України у Ковельському р - ні і виплачено підвищення позивачеві, що стверджується довідкою, виданою відповідачем - управлінням ПФ України у Ковельському р - ні, сума надбавки до пенсії за 2009 р. становить 597 грн. 60 коп., з січня по жовтень 2010 р. включно – 498 грн. Зазначає, що управління ПФ України у Ковельському р - ні не є розпорядником бюджетних коштів та кошти для проведення виплат, пов»язаних з гарантіями, зазначеними у Законі України «Про соціальний за хист дітей війни», отримує з Державного бюджету України. Зазначає, що у 2006-2010 р. р. управління ПФ України у Ковельському р - ні при нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії дітям війни керувалось чинним законодавством. Також вважає, що підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду немає, так як позивачеві було відомо про розмір отримуваної нею надбавки до пенсії як дитині війни. Будь - яких поважних причин пропуску цього строку він не вказав. Просить у позові відмовити.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, з’ясувавши обставини справи, вважає, що позов до відповідача - управління ПФ України у м. Ковелі безпідставний та до задоволення не підлягає, з тих мотивів, що позивач зареєстрований та проживає у Ковельському районі та не є утримувачем пенсії за віком у управлінні ПФ України у м. Ковелі.
Позов до відповідача - управління ПФ України у Ковельському р - ні в частині вимог позивача за період з 26.04.10 р. по 30.09.10 р. включно, підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як слідує з копії посвідчення НОМЕР_1, виданого на ім”я позивача, що дійсно, йому призначена пенсія за віком довічно та він має статус дитини війни, що відповідачами не оспорюється.
Та обставина, що відповідачем - управлінням ПФ України у Ковельському р - ні. позивачеві як дитині війни, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 26.04.10 р. по 30.09.10 р. включно нараховано та виплачено надбавку до пенсії з розрахунку, наведеного цим же відповідачем у запереченні проти позову та в розмірі, що оспорюється позивачем, вбачається з довідки № 411 від 19.10.10 р., виданої відповідачем - управлінням ПФ України у Ковельському р - ні..
Ненарахування та невиплату відповідачем - управлінням ПФ України у Ковельському р - ні позивачеві як дитині війни надбавки до пенсії за період з 26.04.10 р. по 30.09.10 р. включно у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни, суд вважає протиправним з огляду на наступне.
Згідно статті 1 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р., дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Державна соціальна гарантія – це встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільг з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
Як зазначено у ст. 3 даного Закону, державні соціальні гарантії дітям війни. встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.00 р. передбачено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються, зокрема, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи
гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.
Статею 3 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в
Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що є державною соціальною підтримкою дітей війни.
Однак, відповідачем - управлінням ПФ України у Ковельському р - ні підвищення до пенсії позивачеві виплачувалося в меншому розмірі та наведені відповідачем підстави для такої виплати, ним необґрунтовані.
Посилання відповідача - управління ПФ України у Ковельському р - ні.у своєму
письмовому запереченні на визначення розміру підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідно до порядку, визначеному підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, не відповідає вимогам статті 8 Конституції України. За змістом даної конституційної норми, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Отже, нарахування підвищення до пенсії позивачу за період з 25.04.10 р. по 30.09.10 р.
включно мало проводитись та визначатись відповідачем - управління ПФ України у Ковельському р - ні у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р. № 2196-1У.
Мінімальний розмір пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 19 Закону
України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.91 р. та частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 р. № 2017-111 встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розмір мінімальної пенсії за віком (виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність, встановлювався Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, а тому відповідач - управління ПФ України у Ковельському р - ні мав можливість провести відповідне нарахування допомоги та визначити її розмір.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.02 р. № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.08 р. №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.08 р.) управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
На даний час відповідачем - управлінням ПФ України у Ковельському р – ні
нарахування підвищення до пенсії позивачу за період з 26.04.10 р. по 30.09.10 р. включно не проведено, а тому суд вважає, що позивач має право вимагати від нього нарахування такого підвищення до пенсії відповідно до даної норми Закону.
Посилання відповідача - управління ПФ України у Ковельському р - ні у письмовому
запереченні в тій частині, що ним як розпорядником бюджетних коштів за відсутності змін у Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 р.» в сторону збільшення видатків на такі цілі, було правомірно нараховано та виплачено підвищення до пенсії у тому розмірі, що оспорюється позивачем, на думку суду, є безпідставним та не знайшло свого ствердження.
Заперечення даного відповідача не приймаються судом до уваги також з огляду на те, що за змістом статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України передбачено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо виплати щорічної грошової допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачеві не у повному розмірі нараховувалося підвищення до пенсії як дитині війни за період з 26.04.10 р. по 30.09.10 р. включно відповідачем - управлінням ПФ України у Ковельському р - ні., де позивач перебуває на обліку, а тому в цій частині позов підлягає до повного задоволення.
Відповідач - управління ПФ України у Ковельському р – ні зобов”язаний провести
нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за період з 26.04.10 р. по 30.09.10 р. включно у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, при цьому розмір мінімальної пенсії слід обчислювати в залежності від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 2010 рік.
Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, вважає, що для відновлення останнього необхідно і достатньо зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 26 квітня 2010 р. по 30 вересня 2010 р. включно на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням попередньо виплачених сум.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 21, 22, 64, ч.2 ст.19, 92 Конституції України, ст. ст. 9, 10, 11, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України, ст. ст.1, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р., Рішенням Конституційного суду України від 22.05.08 р. № 10рп/2008, ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про державний бюджет України на 2010 р.”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов до управління Пенсійного Фонду України у Ковельському районі в частині
вимог нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі за період з 26 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року задовольнити.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 як дитині війни за період з 26 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та його виплату за вирахуванням фактично виплаченої суми такого підвищення до пенсії, виходячи з розрахунку, що розмір мінімальної пенсії за віком обчислювати в залежності від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 2010 рік.
В решті позову – відмовити.
В позові до управління Пенсійного фонду України у місті Ковелі Волинської області – відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.
Особи, які брали участь у справі можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: (підпис).
З оригіналом згідно.
Суддя Ковельського міськрайонного суду Логвинюк І.М.