ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 року                               м. Київ                                        К-33407/06

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е. (доповідач у справі),

Усенко Є.А.

Степашко О.І.

Маринчак Н.Є.

Костенко М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної    податкової    інспекції   у   Франківському   районі   м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року у справі за позовом Львівського   комунального   підприємства   «Львівелектротранс»до  Державної    податкової    інспекції   у   Франківському   районі   м. Львова про  визнання  нечинним  податкового  повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Господарського суду Львівської області від 14 липня 2006 року відмовлено у задоволенні позову ЛМКП «Львівелектротранс»про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у ДПІ у Франківському районі м. Львова від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 105495 грн., в тому числі основного платежу - 80551 грн.,  штрафних  санкцій  -  24944  грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року скасовано постанову  Господарського суду Львівської області від 14 липня 2006 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального та процесуального права.

          Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

          Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 16.10.2003р. по 26.11.2003р. працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова проводилась документальна перевірка Трамвайного депо № 1 ДМКП «Львівелектротранс». За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 31.12.2003р. № 259/23-239/03328422. На підставі цього акту ДПІ у Франківському районі м. Львова було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 80551 грн.

У розділі 2.3 акту перевірки вказано, що Трамвайним депо № 1 ДМКП «Львівелектротранс»безпідставно включено до валових витрат амортизаційні відрахування в сумі 822600 грн., нараховані на майнові об'єкти, які належать на прав власності Львівській міській раді та передані підприємству у повне господарське відання. Такий висновок обґрунтовано посиланням на те, що підприємство не понесло витрат на придбання цього майна і відповідно не мало права амортизувати його у податковому  обліку.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно  до  пп. 8.1.1  п. 8.1  ст. 8  Закону  України  «Про  оподаткування прибутку   підприємств»   під    терміном    «амортизація»   основних   фондів    і нематеріальних  активів   слід  розуміти  поступове  віднесення  витрат  на  їх придбання,     виготовлення    або    поліпшення,    на    зменшення    скоригованого прибутку    платника    податку   у   межах    норм   амортизаційних    відрахувань, установлених  цією  статтею.   Амортизації   підлягають   витрати  на   придбання основних   фондів    та   нематеріальних   активів   для   власного    виробничого використання,     самостійне    виготовлення    основних    фондів    для    власних виробничих     потреб,     проведення     всіх    видів    ремонту,     реконструкції, модернізації  та  інших  видів  поліпшення  основних  фондів.

Згідно з пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 цього ж Закону для цілей цього пункту до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. Вказаний термін вживається для цілей п. 8.4, проте, на думку суду, один термін в межах одного і того ж нормативно-правового акту та одної і тої ж статті 8 Закону не може мати різні значення, оскільки це призвело б до різного тлумачення одних і тих же  понять.

Правовий режим майна державних та комунальних підприємств визначено цивільним законодавством України. Згідно з ст. 37 Закону України «Про власність»майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського  відання  застосовуються  правила  про  право  власності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що вказана норма прирівняла право власності до права повного  господарського  відання.

Як вказано у акті перевірки, засновником ЛКП «Львівелектротранс»є Львівська міська рада. Майно Трамвайного депо № 1 (як структурного підрозділу ЛКП «Львівелектротранс») є власністю Львівської міської ради. Вказане майно було передане на баланс ЛКП «Львівелектротранс»на праві повного господарського відання, тому сама Львівська міська рада не може нараховувати амортизацію на ці майнові об'єкти. Проте, в процесі використання майна у господарській діяльності підприємства, вартість цього майна поступово переноситься на виготовлення готової продукції - послуг по перевезенню. Тому фізичний знос і амортизація цього майна є безспірним фактом.  Відповідач  цього  факту не  заперечив.

ЛКП   «Львівелектротранс»  було   створене  до   01.01.2004р.,   коли  набув»чинності     Господарський     кодекс     України,      ст. 74     якого     передбачено визначення  розміру статутного фонду  в  установчих  документах  державних  та комунальних  підприємств.   До   того   часу  діяли  норми  Закону  України   "Про підприємства  в  Україні",  які  не  передбачали  такої  вимоги.

Стосовно статусу майна державних некорпоратизованих підприємств Комітету Верховної ради з питань фінансів і банківської діяльності у листі від 04.03.99р. №06-10/133 вказав, що у некорпоратизованого державного або комунального підприємства всі його активи включаються до складу цілісного майнового комплексу, який є тотожний статутному фонду у корпоратизованих  підприємств.

Згідно з п. 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»у статті статутний капітал наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском учасників (власників) до капіталу підприємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства.

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал)    юридичної   особи   або   його   частку    (пай),    включаючи   права   на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Вказаний Закон не розрізняє сутність і значення корпоративних прав залежно від форми власності суб'єкта господарювання. Таким чином, Львівська міська рада будучи єдиним засновником ЛКП «Львівелектротранс», є повним власником корпоративних прав цього підприємства і, передаючи до його цілісного майнового комплексу основні фонди, вона несе витрати на придбання корпоративних прав. Оскільки, передача майна до складу цілісного майнового комплексу на праві прирівняного до права власності повного господарського відання здійснюється в обмін на корпоративні права, то таке отримання по суті є придбанням з понесенням витрат у розмірі вартості таких корпоративних прав і нарахування амортизації на майно,  отримане  від  засновника,  є  правомірним.

ДПА України у своїх листах від 12.08.98р. № 9561/10/22-2217 та від 26.07.2001р. № 4919/6/15-1116 ствердила правомірність нарахування амортизації на основні засоби, внесені до статутного фонду підприємства та коригування валових доходів на її суму. Також у листі від 06.03.2001р. №1087/6/15-1116 ДПА України погодилась з тим, що при здійсненні внеску до статутного фонду засновник підприємства несе витрати на придбання корпоративних прав. Суд не надає таким листам значення нормативно-правових актів, проте, вважає, що зміст наданим центральним податковим органом роз'яснень не суперечить діючим актам цивільного  та  податкового  законодавства.

Відповідно    до    ст. 3   Закону   України    «Про    систему   оподаткування»рівність,    недопущення    будь-яких    проявів    податкової    дискримінації забезпечення  однакового  підходу  до  суб'єктів  господарювання   (юридичних  і фізичних   осіб,   включаючи   нерезидентів)   при   визначенні   обов'язків   щодо сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів).

Відмінне застосування норм щодо нарахування амортизації та визначення оподатковуваного прибутку у підприємств залежно від форми власності було б проявом податкової дискримінації та порушенням вказаного принципу побудови системи оподаткування в Україні. Тому суд вважає, що у застосуванні норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»повинен бути єдиний підхід до підприємств як державної,  так  і  недержавної  форми  власності.

Відповідно до п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 5.3 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом ДПА України від 27.05.2003р. № 247 у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу). У разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання податковий орган складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане  податкове  повідомлення  вважається  відкликаним.

Податкове повідомлення-рішення від 31.12.2003р. №22336/10/23-2, яке є предметом спору, було оскаржене ЛКП «Львівелектротранс»до ДПА України. За результатами розгляду скарги ДПА України було прийнято рішення   від   24.09.2004р.   №   8495/6/25-1215,   у   якому   було   вказано   про часткове скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, а саме: рішення було скасоване в частині сум податку на прибуток та штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з порушенням підприємством порядку визначення сум своїх валових витрат. У іншій частині (тобто в частині сум донарахованих у зв'язку з порушенням підприємством порядку нарахування амортизації) податкове повідомлення-рішення залишено без змін, тобто не скасовано. При цьому у рішенні про результати розгляду скарги не вказано розміру скасованих сум податку та штрафних санкцій та сум податку та штрафної санкції, щодо яких рішення залишено в силі. Тому із вказаного рішення неможливо зробити висновок про те, у якій частині обов'язок платника податку сплатити до бюджету визначені податковим повідомленням-рішенням скасовано, а в якій частині такий обов'язок залишено  в  силі.

Відповідно до п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України № 93 від 03.03.1998р., Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких  рішень:

-          залишає  рішення   (податкове  повідомлення,   податкову  вимогу),   яке оскаржується,  без  змін,  а  скаргу  (заяву)  без  задоволення;

скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника  податків  в  певній  частині;

-          скасовує  рішення   (податкове  повідомлення,   податкову  вимогу),   яке
оскаржується,  і  задовольняє  скаргу  (заяву)  платника  податків.

У разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування  суми  податкового  зобов'язання  або  податкового  боргу.

У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового  зобов'язання  (податкового  боргу).

Таким чином, у зв'язку з частковим скасуванням ДПА України визначених податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2 сум платежів до бюджету, вказане податкове повідомлення вважається відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового  боргу).

          Враховуючи вищезазначене суд касаційної інстанції погоджується з висновками  Львівського апеляційного господарського суду, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідне рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної    податкової    інспекції   у   Франківському   районі   м. Львова залишити без задоволення, а  постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства.

Суддя                                                                         С.Е. Острович