КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-9645/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Борисюк Л.П.,
Суддів: Бараненка І.І,,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції в Чернігівський області про визнання незаконним наказу № 5 від 06.02.2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Позивач –ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державної екологічної інспекції в Чернігівський області (далі –відповідач) про визнання незаконним наказу № 5 від 06.02.2009 року про накладення дисциплінарного стягнення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 року в задоволенні позову –відмовлено.
На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових заперечень проти неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
З урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що в листопаді 2000 року був виданий наказ про зачислення позивача на роботу в Державне управління екології та природних ресурсів в Чернігівській області на посаду начальника відділу Державної екологічної інспекції в м. Чернігові. В квітні 2007 році у зв’язку з реорганізацією Держуправління він був переведений в Державну екологічну інспекцію в Чернігівській області на посаду Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області –головного спеціаліста відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр.
Наказом Начальника Державної екологічної інспекції в Чернігівській області за № 5 від 06.02.2009 року головному спеціалісту –держінспектору з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр ОСОБА_3 за неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх службових повноважень оголошено догану.
Так, позивач допустив порушення службової дисципліни, а саме: на адресу відповідача було надіслано лист Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури (№ 1034 вих. 08 від 11.09.2008 року) щодо виділення спеціаліста для проведення перевірки на території гаражного кооперативу по вул. 1 Травня в м. Чернігові (вх. № 07/2128 від 11.09.2008 року). Резолюцією начальника Інспекції Логвіна В.Д. зобов’язано ОСОБА_3 взяти участь у зазначеній перевірці в межах своїх повноважень. Лист отримано особисто ОСОБА_3, що підтверджується його підписом в реєстраційно-контрольній картці. Лист на вимогу завідувача юридичним сектором Державної екологічної інспекції в Чернігівській області позивач не надав, про що свідчить відповідний акт від 29.07.2009 року.
Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач для проведення перевірки щодо самовільного зайняття земельних ділянок членами автокооперативу № 45 за наказом не звертався, оскільки пояснювальною завідувача сектору планування, аналізу інспекційної діяльності, контролю виконання, зв’язків з громадськістю та ЗМІ Пінчук Я.М. підтверджено відсутність звернення ОСОБА_3 до сектору за видачею направлення на проведення відповідних перевірок.
В складених позивачем актах перевірок зазначено, що зайняті земельні ділянки автокооперативом № 43 по вул. Кутузова в м. Чернігові відносяться до земель рекреаційного призначення, проте, ці обставини ніякими документами не підтверджено. При нарахуванні шкоди позивачем неправильно був визначений розмір середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель, коефіцієнт функціонального використання земель, категорія земель, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись з огляду на слідуюче.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положенням ч. 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу»передбачено, що державна служба в Україні –це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу»передбачено, що ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
В свою чергу, положенням ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну службу»передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Проаналізувавши вказані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявними доказами в матеріалах справи підтверджено факт неналежного виконання позивачем своїх службових обов’язків та перевищення ним службових повноважень, внаслідок чого завдано шкоду державі та громадянам.
Оскільки відповідач, при винесенні оспорюваного наказу, діяв в межах своєї компетенції, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення про накладення стягнення, а також з урахуванням наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідності застосування стягнення характеру та обставинам вчиненого порушення, при цьому, не порушуючи законних прав, свобод чи інтересів позивача, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий суддя: ____________Л.П. Борисюк
Судді: ____________І.І. Бараненко
____________ В.Ю. Ключкович