КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1067/08/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Смілянець Е.С.
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Зайця В.С.,
Суддів: Бараненка І.І.,
Борисюк Л.П.,
при секретарі: Франчук О.П.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання права на прожиття без ідентифікаційного номера, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання права на прожиття без ідентифікаційного номера.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи у новому складі суду.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є прихожанами Української Православної Церкви.
Позивачі звернулись з заявами до та Державної податкової інспекції у м. Черкаси та Державної податкової адміністрації України, в яких просили: скасувати ідентифікаційний номер, виключити ідентифікаційний номер та всю інформацію з державного реєстру фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів, здійснювати в подальшому облік, як платників податків та інших обов’язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по батькові за місцем проживання), проставити у паспортах відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою, знищити облікову картку з ідентифікаційним номером, анулювати раніше проведений запис у паспортах, що був проставлений згідно Наказу № 602/1226 від 19.10.2004 року.
ДПІ у М.Черкаси та ДПА України своїми листами відмовили у задоволенні прохань.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на п. 4 Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи –платника податків та інших обов’язкових платежів, що затверджений спільним наказом ДПА України та МВС України від 19.10.2004 року № 602/1226, яким передбачено, що фізична особа, яка відмовилася від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою №ВЗ та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ відповідно до пункту 5 Порядку в разі звернення громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою №ВЗ на предмет повноти і правильності її заповнення та відповідності пред’явленому паспорту. За відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7-9 сторінки паспорту відмітку, зміст і форму якої наведено в додатку 4 до Порядку.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 3, 7 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на державні податкові органи покладено обов’язок вести облік платників податків.
Статтею 5 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів»передбачено, що реєстрація платників, а також внесення змін та уточнень даних, внесених до державного реєстру, здійснюється податковими органами за місцем проживання платника.
Згідно з вимогами частини 2 статті 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів»особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, мають право сплачувати податки ті інші обов’язкові платежі за раніше встановленою формою обліку, про що робиться відповідна відмітка в паспорті такої особи.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів»до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Отже, платнику податків надано право виконати свій конституційний обов’язок по сплаті податків та інших обов’язкових платежів без присвоєння ідентифікаційного номеру після того, як він офіційно повідомить про це відповідні державні органи.
Таким чином, Законом України «Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів»передбачено, що невнесення інформації до Державного реєстру і надання права сплати податків без ідентифікаційного номера, або, вилучення ідентифікаційного номера з Державного реєстру зазначених осіб можуть наступити тільки за умови виконання вимог щодо офіційного повідомлення про це відповідних органів.
Але вищевказаним Законом не передбачено порядку та умов офіційного повідомлення.
Згідно зі статтею 2, п. 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на Державну податкову адміністрацію України покладено обов'язок щодо прийняття та видання нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування.
З матеріалів справи вбачається, що всім позивачам було присвоєно Державною податковою адміністрацією України ідентифікаційні номери.
Заявами до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у м. Черкаси позивачі повідомляли відповідача про свої релігійні переконання та вимагали обліковувати як платника податків з використанням серії та номера паспорта, прізвища, ім'я, по батькові, внести відповідні запис в їх паспорти.
Однак листами відповідачів було роз'яснено про необхідність подання певного переліку документів, що свідчить про фактичну відмову у задоволенні заяв позивачів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за змістом ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших платежів», для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Таким чином суд першої інстанції не правомірно відмовив в задоволені позовних вимоги позивачів про зобов’язання скасувати ідентифікаційні номери, виключити ідентифікаційний номер та всю інформацію про позивачів з відповідного реєстру, здійснювати облік позивачів за раніше встановленими формами.
Вимоги позивачів про покладення певних обов’язків на майбутнє, зокрема в частині внесення відміток у паспорти неповнолітніх позивачів після досягнення ними шістнадцятирічного віку не можуть бути задоволенні, оскільки рішення суду є наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Згідно зі п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищезазначене апеляційна скарга ДПІ не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу позивачів слід скасувати в частині, рішення суду першої інстанції скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити в частині.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.
Зобов’язати Державну податкову адміністрацію України виключити інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів про ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які обліковується за серією та номером паспорта згідно з Наказом №602/1226 від 19 жовтня 2004 року.
Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України, Державну податкову інспекцію у м. Черкаси здійснювати в подальшому облік ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 як платників податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем, по-батькові та за місцем проживання);
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________І.І. Бараненко
_____________________Л.П. Борисюк