У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.11.10 Справа №13/131/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Савченко Ю.В.
за участю представників:
від позивача: Кузнецова І.В., довіреність № 273/2-09 від 03.09.10;
від відповідача: Якубович А.А., довіреність № 588 від 09.08.10;
Піщева В.В., довіреність № 955 від 25.11.09;
від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № ВМР 336375 від 17.03.10;
ОСОБА_5, НОМЕР_1 від 08.10.05;
від Управління Держкомзему у м. Мелітополі: Сонних К.Ю., довіреність № 382 від 19.07.10;
від ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»: Проскура П.О., довіреність № 1816 від 28.10.10;
розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Виконавчого комітету Семенівської сільської ради, с. Семенівна Мелітопольського району Запорізької області, та ОСОБА_5, с. Тамбовка Мелітопольського району Запорізької області,
на рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у справі № 13/131/10
за позовом: Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізької області,
до відповідача: Виконавчого комітету Семенівської сільської ради, с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, с. Тамбовка Мелітопольського району Запорізької області,
про визнання рішення № 73 від 16.07.1998 р. недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У судових засіданнях 10.08.2010р., 21.09.2010р., 29.10.2010р. судом оголошувалася перерва для витребування доказів. Ухвалою суду від 31.08.2010р. розгляд справи відкладався. Колегія суддів неодноразово змінювалась.
Розпорядженням в.о.голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2630 від 29.10.2010р. справа № 13/131/10 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г.; суддів: Кагітіної Л.П., Шевченко Т.М., яка ухвалою від 29.10.2010р. прийняла справу до свого провадження.
За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без фіксації технічними засобами. У судовому засіданні 05.11.2010р. колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у справі №13/131/10 (суддя Серкіз В.Г.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Семенівської сільської ради від 16.07.1998р. № 73 «Про надання земельно ділянки», яким було надано у постійне користування ПП ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,12га для будівництва ринку та кафе. Стягнуто з Виконавчого комітету Семенівської сільської ради на користь Мелітопольської міської ради Запорізької області витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00грн. та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового розгляду.
Рішення суду мотивовано тим, що земельна ділянка, розташована АДРЕСА_1, знаходиться в адміністративних межах м. Мелітополя. Тобто право розпорядження зазначеною земельною ділянкою відноситься до компетенції Мелітопольської міської ради. Таким чином, спірне рішення Семенівської сільської ради про надання зазначеної земельної ділянки ПП ОСОБА_5 визнано судом недійсним, оскільки сільрада не могла розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Семенівська сільська рада звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Так, за твердженнями відповідача, суд виніс рішення у справі без участі представника відповідача. Також вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки сторонами у ньому є органи владних повноважень – міська та сільська ради – з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління. Крім того, зазначає, що Мелітопольською радою не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у неї права власності на спірну земельну ділянку. Вважає, що власником цієї земельної ділянки є Семенівська сільська рада, на підтвердження чого вказує на план земель КСП «Колос», висновок №11 Мелітопольської районної ради, схему розташування земельної ділянки, рішення Семеніської сільської ради № 73 від 16.07.1998р., довідку МРР. За таких обставин вважає спірне рішення сільради таким, що прийнято із дотриманням вимог земельного законодавства та не підлягає скасуванню.
У судових засіданнях представники Семенівської сільської ради доводи апеляційної скарги підтримали, просять рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Також представники сільради надали суду оригінали технічного проекту та карти, розроблені інститутом землеустрою, які були розглянуті колегією суддів у судових засіданнях, з посиланням на які Семенівська сільська рада вказала, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами міста Мелітополя, на території сільради.
Також до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ФОП ОСОБА_5, в якій на підставі тотожних доводів апеляційної скарги Семенівської сільської ради просить суд рішення господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Представники позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечили, вказують, що спірна земельна ділянка, надана ПП ОСОБА_5 у постійне користування, знаходиться у межах міста Мелітополя, тому Семенівська сільська рада не мала повноважень розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою. На підтвердження своїх доводів надали у судове засідання витяги з карти міста Мелітополя, яка розроблена Управлінням Держкомзему у м. Мелітополі, з посиланням на яку вказує, що ця земельна ділянка знаходиться в межах міста Мелітополя.
Представники ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», представники Семенівської сільської ради та Управління Держкомзему у м.Мелітополі у судових засіданнях пояснили, що офіційних, законодавчо встановлених та встановлених в натурі на місцевості межових знаків міста Мелітополя не існує, робота по їх встановленню не закінчена, межові знаки умовно існують лише на картах.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Рішенням Мелітопольської міської ради від 25.09.2008р. №1/7 “Про передачу земельних ділянок в оренду” підприємцю ОСОБА_8 було передано в оренду земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 2399,9 кв.м. для будівництва, розміщення та експлуатації магазину автозапчастин строком на 5 років.
Мелітопольською міжрайонною прокуратурою та Бердянською природоохоронною міжрайонною прокуратурою на вищевказане рішення Мелітопольської міської ради були внесені протести в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 2399,9 кв.м. ОСОБА_8 для будівництва, розміщення та експлуатації магазину автозапчастин.
Із зазначених протестів випливає, що Мелітопольська міська рада передала в оренду ОСОБА_8 земельну ділянку, до складу якої увійшла частина іншої земельної ділянки площею 0,07га, яка знаходиться в постійному користуванні ПП ОСОБА_5
На підставі розпорядження міського голови від 24.04.2009 №236-р була створена комісія по розгляду протесту Мелітопольської міжрайонної прокуратури.
В результаті роботи комісії встановлено, що рішенням виконавчого комітету Семенівської сільської ради від 16.07.1998р. №73 ПП ОСОБА_5 була передана у постійне користування земельна ділянка загальною площею 0,12га у смузі відводу автошляху Харків - Сімферополь для будівництва ринку та кафе.
На підставі зазначеного рішення 09.09.1998р. Семенівською сільською радою ПП ОСОБА_5 було видано Державний акт НОМЕР_2на право постійного користування землею. У постійне користування було передано земельну ділянку площею 0,12 га.
На момент видачі зазначеного державного акту ПП ОСОБА_5 був дійсний договір на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 600 кв.м. від 23.06.1995р. №26, укладений між Мелітопольською міською радою та ТОВ ВКФ “Лада-2” (керівник ОСОБА_5.), зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею.
Рішенням Мелітопольської міської ради від 24.02.1999р. №2/3 “Про припинення права користування земельними ділянками” було припинено право користування земельною ділянкою ТОВ ВКФ “Лада-2”, площею 600 кв.м. та передано вилучену земельну ділянку до фонду міських земель, що підтверджується протоколом засідання комісії по розгляду протесту Мелітопольського міжрайонного прокурора №538 від 03.01.2009р.
Рішенням Мелітопольської міської ради від 29.05.2009р. №1/17 протести Мелітопольського міжрайонного прокурора від 03.01.2009р. №538 вих-09 та виконуючого обов’язки Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора від 24.02.2009р. №22/25 вих-09 на п.1.15 рішення 28 сесії Мелітопольської міської ради від 25.09.2008 №1/7 “Про передачу земельних ділянок в оренду” були залишені без задоволення.
Вважаючи, що Семенівська сільська рада передала у постійне користування ПП ОСОБА_5. земельну ділянку, яка належить до земель, якими розпоряджається Мелітопольська міська рада, тобто знаходиться на території міста Мелітополя, Мелітопольська міська рада звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про скасування рішення сільради про передачу у постійне користування ПП ОСОБА_5 спірної земельної ділянки.
Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Пунктом 2 Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів” встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.
Приписи ст.ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, на підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 2 вказаного Кодексу визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Позивачами у справі є особи (які зазначені в статті 1 Господарського процесуального кодексу України), що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (стаття 21 цього Кодексу). Отже, за змістом статей 2, 21 Господарського процесуального кодексу України підставою для звернення з позовом є порушення особи майнового або немайнового права та інтересу.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Таким чином, саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю в тому числі і шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.
Згідно п.34 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ч.2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Згідно ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
З метою встановлення належності земельної ділянки, колегією суддів при розгляді справи витребувалися у Мелітопольської міської ради та Семенівської сільської ради карти з позначеннями меж міста Мелітополя, ради, а також документи на підтвердження затвердження таких меж та встановлення їх у натурі на місцевості.
З наданого Мелітопольською міською радою витягу з карти міста Мелітополя та копій кадастрового плану міста Мелітополя вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Мелітополя.
У той же час Семенівською міською радою надано суду для огляду оригінали технічного проекту розпаювання КСП «Колос» та архівну карту міста Мелітополя, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка входить до тих земель, що раніше включалися до земель колгоспу, та знаходиться за межами міста Мелітополя.
З пояснень представників ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Семенівської сільської ради та Управління Держкомзему у м. Мелітополі встановлено, що робота по встановленню меж адміністративно-територіальних одиниць проводилася, але до кінця не виконана. Умовні межові знаки існують лише в технічній документації у вигляді координат. А тому не можливо точно встановити межі м.Мелітополя і Семенівської сільської ради. У зв’язку з чим не можливо вирішити хто є власником спірної земельної ділянки.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що Мелітопольською міською радою, яка звернулася з позовом до суду, відповідно до ст. 33 ГПК України не доведено факту порушення спірним рішенням її прав та законних інтересів на земельну ділянку (або її частину), яка надана у постійне користування ПП ОСОБА_5, оскільки не доведено, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Мелітополя.
Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначається, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що спірне рішення Семенівської сільської ради не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, у зв’язку з чим підстави для визнання його недійсним та скасування відсутні.
За таких обставин Запорізький апеляційний господарський суд апеляційні скарги Виконавчого комітету Семенівської сільської ради, с. Семенівна Мелітопольського району Запорізької області, та ОСОБА_5, с. Тамбовка Мелітопольського району Запорізької області, задовольняє, рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у справі № 13/131/10 скасовує та приймає нове. У позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, в тому числі за апеляційний розгляд, покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Виконавчого комітету Семенівської сільської ради, с. Семенівна Мелітопольського району Запорізької області, та ОСОБА_5, с. Тамбовка Мелітопольського району Запорізької області, задовольнити.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. у справі №13/131/10 скасувати. Прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Стягнути з Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізької області, на користь Виконавчого комітету Семенівської сільської ради, с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області, 42,50 грн. державного мита за апеляційний перегляд.
Стягнути з Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізької області, на користь ОСОБА_5, с. Тамбовка Мелітопольського району Запорізької області, 42,50 грн. державного мита за апеляційний перегляд.
Видачу наказів доручити господарському суду Запорізької області.