У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.11.10 Справа №4/82-пн-10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д. , Хуторной В.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 07.06.2010 р.;
відповідача: не з’явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «БОН», м. Херсон, на рішення господарського суду Херсонської області від 23.06.2010р. у справі № 4/82-ПН-10
за позовом: Вищого навчального закладу «Херсонський державний морський інститут», м.Херсон,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «БОН», м. Херсон,
про повернення орендованого майна та стягнення суми.
Вищий навчальний заклад «Херсонський державний морський інститут», м. Херсон, звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «БОН», м. Херсон, повернути орендоване згідно з договором оренди від 18.12.2003р. нежитлове приміщення площею 31,0 кв. м., розташоване за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 42, та стягнення з останнього 2139,75 грн. неустойки за час прострочення повернення орендованого приміщення.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.06.2010 року у справі №4/82-ПН-10 (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «БОН» повернути Вищому навчальному закладу «Херсонський державний морський інститут»нежитлові приміщення площею 31,0 кв. м., які розташовані в м. Херсоні по проспекту Ушакова, 42. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2139,75 грн. неустойки. За рахунок відповідача позивачу відшкодовано 187,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду мотивоване обставинами припинення договору оренди вказаного нежитлового приміщення після 18.12.2008 року в зв'язку з завчасним належним повідомленням орендаря про небажання орендодавця пролонгувати цей договір та змінами у законодавстві, які на момент закінчення терміну договору оренди роблять неможливим продовження його дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «БОН»(відповідач у справі), не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 23.06.2010 року по справі №4/82-ПН-10 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом при прийнятті оскарженого рішення помилково зроблено висновок про те, що термін дії договору оренди від 18.12.2003р. закінчився 18.12.2008 року, про що позивач нібито повідомив відповідача листом № 01-17/3443 від 30.12.2008р. Вказує, що ТОВ фірма «БОН»не отримувало жодних повідомлень про припинення договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, як то передбачено умовами договору та чинним законодавством. Посилання позивача на витяг з журналу вихідної кореспонденції в якості доказу повідомлення про припинення договору оренди вважає безпідставним, оскільки реєстрація листа в журналі вихідної кореспонденції не є належним доказом надсилання відповідачу цього листа в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України. Також вказує на невідповідність нормам ст. 34 ГПК України висновків господарського суду про те, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження того факту, що позивач не направляв йому листів № 01-17/3443 від 30.12.2008р. та № 01-17/1628 від 22.06.2009р. про припинення договору оренди. За доводами заявника, судом першої інстанції не прийнято до уваги норми Цивільного кодексу України, якими передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень сторін. Як на підтвердження згоди та відсутності заперечень наймодавця посилається на довідку позивача з проханням доплатити орендну плату за користування майном, в якій відсутня будь-яка вимога повернути майно або припинити дію договору. Відзначає про негайну сплату нарахованої позивачем орендної плати. Також відповідач посилається на помилковість незастосування господарським судом положень ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якими одностороння відмова від договору оренди не допускається. Вважає, що жодних обумовлених законом підстав для одностороннього розірвання договору найму на вимогу наймодавця або дострокового розірвання договору за рішенням суду в даному випадку не має. Щодо посилання позивача на наказ Міністерства освіти і науки України № 636 від 11.07.2008р. та лист Міністерства освіти і науки України №1/9-726 від 19.10.2009р. відзначає, що відповідно до діючого законодавства всі закони мають вищу юридичну силу і у разі колізії між нормами закону та підзаконних нормативних актів діють норми закону.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.08.2010 року у справі № 4/82-ПН-10 прийнято апеляційну скаргу ТОВ фірма «БОН»до розгляду та призначено на 01.10.2010 року.
Вищий навчальний заклад «Херсонський державний морський інститут»(позивач у справі) у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 23.06.2010 року у справі № 4/82-ПН-10 без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. При цьому вказує, що з урахуванням змін у законодавстві на момент закінчення терміну дії договору оренди позивач не міг бути належним орендодавцем, оскільки власником спірного майна є держава в особі Міністерства освіти і науки України. Стверджує, що відповідач знав про відмову позивача на продовження строку договору оренди і відповідні листи позивача № 01-17/3443 від 30.12.2008р. та № 01-17/1628 від 22.06.2009р. ним були отримані. Зазначені обставини, на думку позивача, підтверджуються зверненням відповідача до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області з заявою про передачу в оренду приміщень, які є предметом оренди по спірному договору. Свою відмову відповідачу у продовженні терміну дії договору оренди позивач також пояснює отриманням від Міністерства освіти і науки України листа від 19.10.2009р. № 1/9-726 з роз’ясненнями та вимогами щодо використання приміщень гуртожитків. Щодо посилання відповідача на направлену йому позивачем довідку про погашення заборгованості по орендній платі, вказує, що зазначене було пов’язано із збільшенням орендної ставки і розрахунок був здійснений на момент закінчення дії договору, з урахуванням внесених у 2009 році коштів.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2454 від 01.10.2010 року справу № 4/82-ПН-10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
Відповідно до вимог ст. 98 Господарського процесуального кодексу (в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010р. № 2453-VІ), колегія суддів у складі: головуючий суддя Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Яценко О.М., прийняла апеляційну скаргу ТОВ фірма «БОН»на рішення господарського суду Херсонської області від 26.03.2010р. у справі № 4/82-ПН-10 до свого провадження.
Запис судового процесу здійснювався із застосуванням технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з метою витребування від сторін додаткових доказів та пояснень розгляд справи відкладався до 03.11.2010р.
На виконання ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 01.10.2010р. позивачем 25.10.2010р. надані письмові пояснення, в яких позивач вказує, що розмір неустойки нарахований ним відповідачу за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. згідно із ч.2 ст.785 ЦК України.
За змістом наданих відповідачем на вимогу суду письмових пояснень, відповідач наголошує на безпідставності доводів позивача щодо належного повідомлення орендаря про припинення договору оренди. Вказує, що не отримавши заяви орендодавця про припинення договору оренди, продовжував користуватися орендованим приміщенням та сплачувати за його використання орендну плату відповідно до п. 10.6 договору оренди.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2641 від 03.11.2010 року справу № 4/82-ПН-10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д. Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2010р. підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.
Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи та відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
По закінченні судового засідання, за згодою присутнього у судовому засідання представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
18.12.2003р. між Херсонським судномеханічним технікумом ім. адмірала Ф.Ф. Ушакова (надалі-орендодавець) та ТОВ фірма «БОН»(надалі-орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування півпідвальні приміщення, які розташовані за адресою: м.Херсон, пр. Ушакова, 42, 5-ти поверхового будинку, площею 31,0 кв. м. (п.1.1 договору оренди).
Пунктом 10.1 договору сторонами встановлено, що даний договір укладено строком на 5 років з 18.12.2003р. до 18.12.2008р. включно.
Згідно з пунктом 10.6 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Будівля гуртожитку була передана Херсонському морському коледжу, правонаступника Херсонського судномеханічного технікуму ім. адмірала Ф.Ф. Ушакова наказом Міністерства освіти і науки України № 18 від 15.01.2004 року згідно акту прийому передачі від 01.03.2004 року і на теперішній час знаходиться в управлінні Вищого навчального закладу «Херсонський державний морський інститут», створеного відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 року № 414-р та наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2007 року № 500, який є правонаступником ліквідованого Херсонського морського коледжу.
Власником вказаної будівлі гуртожитку є держава в особі Міністерства освіти і науки України, відповідно до наявного у справі Свідоцтва про право власності серії САВ №214970, виданого 30.08.2007 р. на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 408 від 23.08.2007 р.
Вимоги Вищого навчального закладу «Херсонський державний морський інститут», як правонаступника Херсонського морського коледжу, про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «БОН»повернути орендоване згідно із договором оренди від 18.12.2003р. нежитлове приміщення площею 31,0 кв. м., розташоване за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 42, та стягнення з останнього 2139,75 грн. неустойки за час прострочення повернення орендованого приміщення стали предметом розгляду у даній справі.
З підстав та обґрунтувань, наведених Вищим навчальним закладом «Херсонський державний морський інститут»у позовній заяві, господарський суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог, з яким не погодився відповідач у справі –ТОВ фірма «БОН».
Колегія суддів, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, в силу наступного:
Господарський суд першої інстанції, дійшовши висновку про задоволення позовних вимог та про зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно, виходив з того, що договір оренди нежитлового приміщення є припиненим з 18.12.2008 року в зв'язку з завчасним належним повідомленням орендаря про небажання орендодавця пролонгувати цей договір. Також суд вказав на зміни у законодавстві, які на момент закінчення терміну договору оренди роблять неможливим продовження його дії.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками господарського суду з огляду на таке.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору .
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов’язаних з пролонгацією договорів оренди державного та комунального майна (постанова Верховного Суду України від 28.02.2006 у справі №1/135-20/51).
Підставою для повернення майна, згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є закінчення терміну дії договору оренди та відмова однієї із сторін від продовження його дії.
На момент вирішення спору відповідач, як орендар, продовжує користуватися орендованим приміщенням.
Судом встановлено, а позивачем не спростовано факт відсутності письмових заперечень орендодавця проти пролонгації договору оренди нежилого приміщення від 18.12.2003р. (укладених стосовно приміщення гуртожитку площею 31,0 кв. м.) протягом встановленого ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»місячного терміну, чим спростовується передчасний висновок господарського суду про припинення вказаного договору оренди з підстав закінчення строку його дії.
Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів повідомлення відповідача про небажання продовжувати строк договорів оренди в установленому законом порядку, позивачем не надано.
Колегія не може прийняти до уваги посилання позивача в обґрунтування того факту, що орендар був вчасно попереджений про припинення дії договору оренди, на направлення відповідачу листа від 30.12.2008 року за № 01-17/3443 з відповідним попередженням та проханням повернути орендоване майно.
Слід зазначити, що матеріалами справи жодним чином не доведено отримання працівниками чи повноважними представниками ТОВ фірма «БОН»листа позивача і позивачем вказані обставини не спростовані. Реєстрація в журналі вихідної кореспонденції позивача зазначено листа не може бути доказом належного попередження орендаря про припинення дії договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що договір оренди нежилого приміщення по проспекту Ушакова № 42 від 18.12.2003 року площею 31,0 кв. м. є продовженим на той же термін і на тих же умовах, які передбачені договорами.
Недоведеність факту припинення спірного договору оренди виключає підстави для зобов’язання ТОВ фірма «БОН»повернути орендоване згідно з цим договором нежитлове приміщення, а також виключає підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки за час прострочення повернення орендованого приміщення.
Колегія не може прийняти до уваги посилання позивача в обґрунтування підстав для виселення орендаря на наказ Міністерства освіти і науки України № 636 від 11.07.2008р. та лист Міністерства освіти і науки України №1/9-726 від 19.10.2009р. По-перше, наказ та лист Міністерства ні яким чином не може впливати на підстави застосування відповідних норм права, а по-друге, відповідно до діючого законодавства всі закони мають вищу юридичну силу і у разі колізії між нормами закону та підзаконних нормативних актів діють норми закону.
Місцевий господарський суд не дослідив та не надав належної правової оцінки обставинам відсутності доказів повідомлення відповідача про небажання орендодавця продовжувати строк договорів оренди в установленому законом порядку, Судом також не враховано визнаний позивачем у додаткових поясненнях по справі від 15.06.2010р. (арк. справи 99-102, том 1) факт внесення відповідачем орендної плати, нарахованої за перший квартал 2009 року. Слід зазначити, що такі дії позивача можуть розцінюватися як зміна висловленого ним попереднього ставлення щодо припинення договору оренди (постанова Верховного Суду України від 28.02.2006 у справі №1/135-20/51).
Наведене переконливо свідчить про неповне з'ясування господарським судом першої інстанцій обставин справи, що є підставою для скасування судового акту.
Щодо посилання у рішенні господарського суду на зміни у законодавстві і висновки суду, що ці зміни на момент закінчення терміну договору оренди роблять неможливим продовження його дії, колегія суддів у зазначених доводах не вбачає жодних підстав для спростування факту поновлення договору оренди на той строк, на який він був укладений у відповідності до норм ст.764 ЦК України. В даному випадку після збігу одного місяця з моменту закінчення строку дії договору наймодавець зможе вимагати його припинення тільки після закінчення нового строку або у разі настання підстав для дострокового його розірвання та відмови від договору.
У зв’язку із викладеним, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «БОН»підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 23.06.2010р. у справі №4/82-ПН-10 підлягає скасуванню.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на позивача.
При цьому, колегія суддів знаходить підстави для повернення заявнику апеляційної скарги (відповідачу у справі) 24,50 грн. надмірно сплаченого державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.
Розмір ставок державного мита визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 р. № 7-93. Зокрема, згідно пп. «з»п. 1 ст. 3 Декрету із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, розмір ставки державного мита становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду позивачем було заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти в загальній сумі 2139,75 грн. (мінімальна ставка державного мита –102,00 грн.) та заявлені вимоги немайнового характеру (ставка державного мита –85,00 грн.), отже сума державного мита із заявлених позивачем вимог становить 187,00 грн.
При зверненні до суду апеляційної інстанції зі скаргою на рішення господарського суду у даній справі, заявником апеляційної скарги (відповідачем) помилково було сплачено 118,00 грн. державного мита –50% від суми сплачених за позовною заявою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Фактично заявнику належало сплатити держмито за апеляційною скаргою в сумі 93,50 грн.
Згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 р. (із змінами та доповненнями) сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення його в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Вищезазначені обставини у справі є підставою для повернення заявнику (Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «БОН») 24,50 грн. зайво сплаченого державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма «БОН», м.Херсон, задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 23.06.2010 року у справі №4/82-ПН-10 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові Вищого навчального закладу «Херсонський державний морський інститут», м.Херсон, відмовити.
Стягнути з Вищого навчального закладу «Херсонський державний морський інститут»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «БОН», м. Херсон, 93,50 грн. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Видачу наказу із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «БОН», м. Херсон, зайво сплачене за квитанцією № 45 від 01.07.2010 р. державне мито в сумі 24,50 грн. за перегляд рішення судом апеляційної інстанції. Видати довідку.
Повний текст постанови складено 04.11.2010 р.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.