АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23 листопада 2010 року                                                                                м. Одеса

 Колегія суддів  судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого  -    Кварталової А.М.,

суддів – Галушко Л.А. , Левенця Б.Б.,                                

при секретарі – Чебан Н.В.,                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” про захист прав споживачів по визнанню недійсними умов кредитного договору,  стягнення надмірно визначеної суми заборгованості за кредитним договором та відшкодування моральної шкоди,  за апеляційною скаргою  Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”  на заочне  рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2010 року ,-

встановила:

У липні 2009р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ЗАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів по визнанню недійсними умов кредитного договору, що обмежують права споживача, стягнення надмірно визначеної  суми заборгованості за кредитним договором та відшкодування моральної шкоди, яка здійснена несправедливими умовами кредитного договору.

В обґрунтування  вимог позивач посилалась на те, що 15 грудня 2007 року позивачкою до ЗАТ КБ«Приватбанку» була подана заява про надання банком строкового кредиту у сумі 12 000 грн. на строк 24 місяця з 15.12.2007 року по 15.12.2009. рік, включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за  надання фінансового інструменту у розмірі 144 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2000 грн. в обмін на зобов'язання позичальника  повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначеній заяві  на  умовах надання споживчого кредиту фізичним особам.

  Позивачка вважала, що цей договір обмежує права споживача, стягненню надмірно визначеної  суми заборгованості за кредитним договором,   та  вказує на відсутність необхідності позивачем виконувати кредитні зобов'язання перед ПриватБанком,  а тому   просила  відшкодувати моральну шкоду   за  несправедливі умови кредитного договору в розмірі  11000 грн.

 Справа розглянута  у відсутність представник відповідача, який був сповіщений про слухання справи.

            Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволені.

---------------------------------------------------------------------------------------

Головуючий в 1 інстанції – Гукаленко О.О.                           Справа № 22ц-20705/2010р                                                    Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП-27

                Суд визнав п.п.3.3.1.,п.п.3.3.9.,п.п.3.3.15.,п.п.5.1.,п.п.6.1., кредитного договору №ODXRRX12670626 від 15.12.2007р. несправедливими та недійсними.

Відмовив ЗАТ КБ „Приватбанк” в стягненні з ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 14 149,95 грн. за кредитним договором  від 15.12.2007р. в частині виключення суми пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по користуванню кредиту на користь ЗАТ КБ „Приватбанк”.

Суд встановив загальну суму заборгованості  ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ „Приватбанк” у розмірі 8368 грн.

Судом стягнуто з ЗАТ КБ „Приватбанк” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 11 000 грн.

 Ухвалою  суду від  06  жовтня 2009р. заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” про перегляд  заочного рішення залишена  без  задоволення(а.с.65-66).

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк”(далі ПАТ КБ „Приватбанк”)  просить  рішення суду скасувати і постановити нове рішення  , яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому  посилається на  безпідставність заявлених  вимог, а  також  на те, що  позивач  порушує  взяті на себе  обов’язки  по належному  виконанню  кредитних  зобов’язань, не сплачує  кредит з  21  березня  2008р. по теперішній  час, при тому,  що  кредит надавався  строком  на  24 місяці з кінцевим  терміном  повернення – 15.12.2009р.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ „Приватбанк” підтримала скаргу і просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 просила  скаргу  відхилити, а рішення  суду залишити без змін.

     Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла  колегії суддів зміст  оскаржуваного рішення , мотиви і доводи апеляційної  скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду   в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення  учасників процесу,  колегія суддів вважає, що апеляційну  скаргу необхідно задовольнити з наступних  підстав.

           Задовольняючи  позовні  вимоги позивача в  повному  обсязі, суд першої  інстанції  прийшов до висновку  про те, що  укладений договір № ОDХRRХ 12670626 від  15.12.2007 року між  ЗАТ КБ „Приватбанк”   та  ОСОБА_1, яка  15.12.2007 року отримала кредит у розмірі 12 000 грн. зі  сплатою  відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості  за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.12.2009 року  не відповідає   вимогам  закону,    оскільки    позивач  не була    ознайомлена  з  його  умовами, які є дискримінаційними,   а тому,   згідно Закону „ Про захист  прав  споживачів”   п.п.3.3.1.,п.п.3.3.9., п.п.3.3.15.,п.п.5.1.,п.п.6.1., кредитного договору №ODXRRX12670626 від 15.12.2007р.  слід  визнати  недійсними та  несправедливими.

  Також суд прийшов до висновку про те, що необхідно  відмовити ЗАТ КБ „Приватбанк” в стягненні з ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 14 149,95 грн. за кредитним договором  від 15.12.2007р. в частині виключення суми пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по користуванню кредитом на користь ЗАТ КБ „Приватбанк” та  встановити загальну суму заборгованості  ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ „Приватбанк” у розмірі 8368 грн.

             В зв’язку з незаконними діями  відповідача, на підставі ст.ст. 23,1167 ЦК України   підлягає  стягненню на користь  позивача  моральна  шкода  в розмірі  11 000 грн.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційний суд, відповідно до ч.1 п. п.3,4 ст. 309 ЦПК України, рішення суду скасовує, приймає по справі нове рішення про відмову позивачу у позові за наступних підстав.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

           Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди   до всіх  істотних умов договору.

Згідно ст.628  ЦК України, зміст  договору  становлять    умови(пункти), визначені на  розсуд сторін і  погоджені ними, та  умови, які є обов’язковими,  відповідно  до актів  цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов’язанні  встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

           Судом  апеляційної  інстанції  встановлено, що 15.12.2007р. позивач ОСОБА_1  звернулася з заявою  до ЗАТ КБ „Приватбанк” про надання  їй  кредиту на суму 12 тисяч грн.  Відповідно до укладеного договору № ОDХRRХ  12670626 від  15.12.2007р., ОСОБА_1 15.12.2007р. отримала кредит у розмірі 12000 грн. зі сплатою  відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості  за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.12.2009 року.

 Згідно  умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("розстрочка") (стандарт), форма Кредитного договору складається з Заяви позичальника про надання такого кредиту(далі Заява) та  Умов про надання споживчого  кредиту фізичним особам (далі - Умови) та тарифів.    

 При підписанні позичальником ОСОБА_1   Заяви про надання   кредиту на суму 12 тисяч грн.  вона вказала, що ознайомлена та згодна з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, а також тарифами банку, які надані їй у письмовому вигляді.

 Своїм підписом вона підтвердила  факт даної інформації про умови кредитування в ПриватБанку(далі – Банк). Також в заяві вона вказала, що згодна на те, що ця заява разом з Умовами та тарифами складають між нею та банком Кредитний договір про надання кредиту фізичним особам ( 8-14,80-96).

Позивачем було отримано кредитні кошти у   розмірі 12000,00 грн. для розпорядження ними шляхом перерахування банком вищезазначених коштів на рахунок торгівельно-сервісному підприємству (далі -ТСП), тобто відповідачем було дотримано умови кредитного договору між позивачем і банком. Одержавши гроші шляхом перерахування на рахунок ТСП, позивач, таким чином, також підтвердила укладання Кредитного договору між ним та відповідачем.

      Відповідно до Умов кредитного договору, погашення заборгованості  здійснюється в наступному порядку -  щомісяця в період сплати, за який приймається період з «16» по 10» число кожного місяця позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж)  сумі 709,82 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати, згідно Умов.

     Про укладення кредитної угоди позивач зазначив в заяві позичальника від 15.12.2007 року на ім’я відповідача, що з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам позичальник ознайомлений  і  сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по договору. Договір підписаний обома сторонами, прийнятий до виконання і виконаний з боку банка в повному обсязі .

     Відповідно до п 1.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, кредитно-заставний договір - це договір, укладений між Банком та позичальником шляхом підписання позичальником Заяви позичальника, яка разом з запропонованими ПриватБанком Умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам  та тарифами складає кредитно-заставний договір.

     Датою укладення договору є дата підписання позичальником Заяви позичальника. Саме підписом на заяві позичальника клієнт висловлює свою згоду, що заява разом з Умовами по надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає укладений договір про надання строкового кредиту. Дані умови регулюють відносини між Банком та клієнтом щодо умов та порядку надання позичальнику кредиту, інших банківських послуг, вказаних в заяві позичальника.

      Станом на 06.10.2008р. позивач  має  заборгованість  в сумі  14149 грн. 95  коп., а  саме:

       -10671,54  - заборгованість за  кредитом;

       -641,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

       -864,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

       -1973,03 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором(а.с. 13-зворот, 53).

          При укладанні даного договору не було порушено вимог закону, тому немає підстав для визнання його недійсним та несправедливим, що не було прийнято до уваги судом першої інстанції при визнанні його положень несправедливими та недійсними. Спірний договір було укладено в письмовій формі з дотриманням вимог ст. 207, ч 1 ст. 1055 ЦК України.  Загальні  умови  надання кредиту, підписані позивачем  15.12.2007р., де  вказано, що вона  проінформована   про умови  кредитування, а також орієнтовану  сукупну вартість кредиту, з  урахуванням процентної  ставки за кредитом, вартості всіх супутніх  послуг, а  також  інших фінансових зобов’язань, які  пов’язані з отриманням, обслуговуванням  і погашенням  кредиту. Ці умови викладені чітко, доступно(а.с.94-96).        

          Посилання позивача по справі на скрутне фінансове становище  є безпідставні, оскільки  відсутні законні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань за кредитним договором.

          Доводи  позивача, що договір  вона не розуміла,  не могла   його  прочитати, тому що він написаний   був маленькими літерами,  його  умови  є несправедливими, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки укладаючи договір,  ОСОБА_1   та  відповідач   за власним волевиявленням досягли істотних умов по договору і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином.(а.с.89).

        За врахуванням  викладеного, колегія суддів  вважає, що в вимогах  позивача  про визнання п.п.3.3.1.,п.п.3.3.9., п.п.3.3.15.,п.п.5.1.,п.п.6.1., кредитного договору №ODXRRX12670626 від 15.12.2007р.   недійсними та  несправедливими, слід  відмовити.        

         Відмовляючи ОСОБА_1  в стягненні суми заборгованості у розмірі 14 149,95 грн. за кредитним договором  від 15.12.2007р. в частині виключення суми пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по користуванню кредитом на користь ЗАТ КБ „Приватбанк”, суд першої інстанції не навів  правових підстав  для задоволення  цих  вимог.

         Колегія суддів  вважає, що  вимоги ОСОБА_1  в стягненні суми заборгованості у розмірі 14 149,95 грн. за кредитним договором   та встановленні  суми  заборгованості в розмірі 8368 грн.  не підлягають задоволенню,  тому що  позивачка не довела  суду, що  відповідач  безпідставно  нарахував  їй суму заборгованості   у розмірі 14 149,95 грн.,  ця сума заборгованості  нарахована   відповідно до укладеного договору. Підстав для   зменшення цієї  суми  у  суду  першої  інстанції  не  було, а тому  суд  безпідставно  зменшив  її   до 8368 грн.  

        Враховуючи  викладене, колегія суддів  вважає, що  позивачу  у вимогах про встановлення суми  боргу   та зменшення її до 8368 грн.  необхідно відмовити.

        Крім того, задовольняючи  позовні   вимоги в  частині  відшкодування  моральної  шкоди в сумі  11000  грн., на підставі  ст. 1167 ЦК України, суд першої  інстанції  не звернув  увагу на те, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).    

        Правовідносини сторін виникли із договору від   15  грудня 2007р., яким не передбачено, що у разі порушення зобов'язання, сторона, яка винна у порушенні зобов'язання повинна відшкодувати іншій стороні моральну шкоду.

        Не передбачено відшкодування моральної шкоди і на підставі закону, тобто нормами ЦК України про зобов'язання.    

        Згідно із п.5 ч.І ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", відшкодування моральної  (немайнової) шкоди можливе лише у разі, якщо така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, а тому   у вимогах  позивача  про  відшкодування  моральної  шкоди слід  відмовити.

       Оскільки, судом  першої інстанції  зроблено  висновки , які  не відповідають  обставинам справи, неправильно застосовано  норми  матеріального  права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, тому, відповідно до п. п.3,4 ст. 309 ЦПК України, вказані порушення є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про  відмову  позивачу  у позові в  повному обсязі.

       Керуючись ст.ст.209,303,308,307 ч.1п.2,  309 ч.1 п.п.3,4, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів  ,-

ВИРІШИЛА:

      Апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства комерційний  банк „Приватбанк”   задовольнити.

     Заочне  рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2010 року  скасувати, постановити нове рішення.

   В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний  банк „Приватбанк” про захист прав споживачів по  визнанню недійсними умов кредитного договору, стягнення надмірно визначеної суми заборгованості за кредитним договором та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

      Рішення  набирає законної  сили з моменту  його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції .

Судді апеляційного суду Одеської області                  А.М.Кварталова

                                                                                                                  Л.А.Галушко

Б.Б.Левенець