Справа № 2-а- 1473/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 листопада 2010 року                                  Бериславський районний суд Херсонської області

                         у складі:  головуючого – судді Cіянка В.М.

                         за участю секретаря         Тимофієнко І.П.              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС м. Таврійськ старшини міліції Григор’єва В’ячеслава Валентиновича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С ТА Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до суду до інспектора ДПС роти ДПС м. Таврійськ старшини міліції Григор’єва В.В. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ВТ № 213083 від 13.11.2010 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 13.11.2010 року відповідачем було складено протокол при вчинення ним адміністративного проступку та притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п.19.1 а ПДР, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Дії інспектора по складанню постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності вважає неправомірними, оскільки неполадка виникла в дорозі.

  На судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги. Просив скасувати постанову серії ВТ № 213083 в справі про адміністративне правопорушення, винесену 13 листопада 2010 року. Крім того, уточнив мотиви позову, зазначивши, що при накладенні стягнення за постановою ДАІ не враховано обставини, що пом’якшують відповідальність та малозначність скоєного, оскільки жодних негативних наслідків його дії не мали.

  У судове засідання відповідач не з’явився, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце судового розгляду справи, письмові заперечення на позов суду не надіслали.

Суд вважає за можливе, за відсутності заперечень позивача, розглянути справу у відсутність відповідача  на підставі ст. 128 ч. 4 КАС України.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.11.2010 року інспектором ДПС роти ДПС м. Таврійськ          Григор’євим В.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВТ № 213083 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень (а. с. 4).

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 13.11.2010 р. о 07 год 39 хв. на а/д Херсон-Генічеськ 83 км, керуючи транспортним засобом ЗАЗ 1102 д/н НОМЕР_1, та в умовах недостатньої видимості (туман) не ввімкнув ближнє світло фар, чим порушив  п. 19.1а ПДР.

Складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст. 255 КУпАП.

Підставою для накладення адміністративного стягнення є складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення від 13.11.2010 року, згідно якого позивач  визнав свою провину, та пояснив, що на початку руху фари працювали (а.с. 3).

Суд вважає, що стягнення було накладено правомочною особою. В діях                         ОСОБА_1 дійсно вбачаються ознаки проступку, за яким законом встановлено адміністративну відповідальність (ст. 122 ч. 2 КУпАП). Стягнення накладено в межах,  встановлених санкцією статті. Строк давності для застосування стягнення не закінчився.

Однак, на думку суду, інспектором ДПС не були враховані виключні обставини, які пом’якшують відповідальність правопорушника і дають підставу для застосування відносно нього ст.22 КУпАП.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вину свою визнав, розкаявся, матеріальний стан правопорушника, а також те, що діяння, вчинене позивачем, хоча формально і містить ознаки правопорушення, передбаченого ст.122 ч. 2 КУпАП, однак не заподіяло та не могло заподіяти істотної шкоди державним інтересам, не потягло за собою жодного негативного наслідку, і, на думку суду, є малозначним, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, та обмежитись  усним зауваженням про недопущення подібного на майбутнє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнення, накладене на ОСОБА_1 постановою серії ВТ № 213083 від 13.11.2010 року, винесеною інспектором ДПС роти ДПС м. Таврійськ Григор’євим В’ячеславом Валентиновичем  у вигляді штрафу розміром 425 грн. – скасувати.

Застосувати ст.22 КУпАП і звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Провадження по справі – закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

    Суддя                                                   В. М. Сіянко