Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4661/10 р. Головуючий у першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 34 Доповідач в апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Єфімової В.О.,
суддів - Птіціної В.І., Зотова В.С.,
за участю секретаря - Блох Д.Д.
позивача - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок затоплення квартири, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила відшкодувати їй за рахунок відповідача матеріальні збитки в розмірі 25242 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн., заподіяні внаслідок затоплення квартири.
Вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_4 є власником квартири № 29 в цьому ж будинку та проживає над квартирою позивача. 30 січня 2008 року відбулось затоплення квартири ОСОБА_3, внаслідок чого останній заподіяно шкоду, яку ОСОБА_4 відмовляється відшкодовувати у добровільному порядку.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на корить позивача 25242 грн. у рахунок відшкодування матеріальних збитків, та 1000 грн. – моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності факту залиття квартири ОСОБА_3 з вини ОСОБА_4, в зв’язку з чим стягнув із відповідача на користь позивача 25242 грн. - матеріальних збитків та 1000 грн. – моральної шкоди.
Проте повністю погодитися з висновками суду не можна з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2004 року (а.с. 8).
30 січня 2008 року квартиру позивача залило водою; затоплення відбулося з квартири АДРЕСА_2, в якій мешкає ОСОБА_4
Відповідно до акту КП «РЕП-6» від 02.02.2008 року, залив квартири відбувся з квартири № 29, оскільки в цій квартирі лопнув корпус вентиля на холодну воду. При обстеженні, у квартирі № 15 були виявлені наступні пошкодження: у великій кімнаті стеля та шпалери мокрі; у маленькій кімнаті стіни з правого боку мокрі, у жовтих розводах, у кухні і коридорі стеля та стіни в мокрих плямах, у кімнатах і кухні після затоплення відсутнє освітлення, вода попала під лінолеум.
Згідно акту обстеження електричної проводки у квартирі АДРЕСА_1, практично вся електропроводка вишли з ладу, потребує капітального ремонту; немає світла в коридорі, кухні, двох кімнатах.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно вимог ч.1 ст.177 ЖК України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншою обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах , кабінах ліфтів, на сходових клітинах та в інших місцях загального користування.
Пункт 7 "Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, встановлює, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Правильно врахувавши викладені вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку стосовно того, що залиття квартири ОСОБА_3 відбулося з вини відповідача, оскільки в акті КП «РЕП-6» від 02.02.2008 року зазначено, що залив квартири № 15 відбувся з квартири № 29, та, ОСОБА_4, як власник квартири № 29, є відповідальною особою і повинна відшкодувати завдану позивачу матеріальну шкоду.
Крім того, згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивачу внаслідок залиття квартири було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що через залиття, ОСОБА_3 не могла повноцінно користуватися своїм жилим приміщенням, перебувала в постійних переживаннях з цього приводу, відчувала хвилювання, обумовлені необхідністю відвідування судових засідань, звичайний спосіб життя позивача було порушено, а тому, виходячи з засад розумності і справедливості, з урахуванням перенесених моральних страждань суд обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_3 1000 грн. моральної шкоди.
В свою чергу, колегія суддів не може погодитись із сумою матеріальної шкоди, оскільки відповідно до розрахунку вартості ремонту квартири від 08.04.2008 року ПП «Реноватор», шкода, заподіяна внаслідок затоплення квартири, нараховує 25242 грн., проте у зазначену суму входять витрати на ремонт лоджії та комори, однак ці приміщення не зазначені у акті КП «РЕП-6» від 02.02.2008 року, як такі, що були залиті з квартири № 29.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв’язок між необхідністю проведення ремонтних робіт на лоджії та коморі у квартирі №15 через затоплення із квартири №29, у зв'язку з чим, сума витрат на ремонт лоджії та комори підлягає виключенню із загальної суми, зазначеної у кошторисі.
Згідно розрахунку вартості ремонту квартири №15 від 08.04.2008 року ПП «Реноватор» (арк. справи 10-11), прямі витрати складають – 14827,00 грн. та 10415,00 – інші витрати (25242,00 – 14827,00).
Прямі витрати на лоджію складають – 776 грн. (арк. справи 16-17), а прямі витрати на комору – 1470,00 грн. (арк. справи 19), тобто усього – 2246,00 грн. , що складає 15,15% від загальної суми прямих витрат.
Інші витрати на лоджію та комору складають: (10415,00 грн. * 15,15%): 100 = 1577,87 грн.
Таким чином, загальна сума витрат на лоджію та комору, згідно кошторису складає 3823,87 грн. (2246,00 грн. + 1577,87 грн.) В зв’язку з чим сума матеріального збитку, яка підлягає стягненню з відповідача складає (25242,00 – 3823,87)= 21418,1 грн. та в цій частині рішення підлягає зміні.
Приймаючи при розрахунку суми заборгованості кошторис, наданий ПП «Реноватор», колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Жодним доказом висновок ПП «Реноватор» відповідачкою не спростований.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - зміні в частині визначення розміру матеріальної шкоди. В іншій частині рішення суду відповідає обставинам справи і чинному законодавству України, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314,ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 вересня 2010 року в частині стягнення суми матеріальної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 21418,1 грн. (двадцять одна тисяча чотириста вісімнадцять гривень десять копійок).
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ В.І.Птіціна
/підпис/ В.С.Зотов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.І.Птіціна