Справа № 22-ц-3466/2010р.                                                     Головуючий по 1-ій інстанції: Разумова І.Є.

Категорія: 57 с                                                                                    Суддя-доповідач: Дубровна В.В.

У Х В А Л А

                                                  і м е н е м      У к р а ї н и

26 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого -    Дубровної В.В.,

суддів            -  Сибільової Л.О., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання –  Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі Сумської області на   постанову   Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі про зобов’язання  здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 – 2009 роки відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  

                                                            в с т а н о в и л а:

  Постановою Конотопського міськрайонного суду   від 11 грудня 2009 року позов ОСОБА_3задоволено частково.

  Визнана протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі Сумської області по невиконанню приписів ст.6 Закону України „Про соціальний захист  дітей війни”, непроведенню ОСОБА_3 як дитині війни перерахунку пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та вчиненню дій  по здійсненню відповідних виплат.

            Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням на 30%  мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по жовтень 2009 року включно з урахуванням здійснених за цей період виплат.

             В іншій частині позову відмовлено.

   Стягнуто на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору  в розмірі 01 грн. 70 коп.

   В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року та з 01 січня 2009 року по жовтень 2009 року включно мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

            Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

            Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки  іншого розміру  такої пенсії законодавством не передбачено.

           За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до  пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по жовтень 2009 року включно.

           Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо пропуску строку звернення до суду , оскільки згідно ч. 2  ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування” та  ч.2 ст. 87 Закону України  „Про пенсійне забезпечення”, на підставі якого призначено пенсію позивачу , суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за  минулий  без обмеження будь-яким строком.

            Керуючись ст. ст. 303, 304,304-1,   п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308,  ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 15 ЦПК України, Закону України від 18.02.2010 року №1691-У1«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів,

                                                                   у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу  управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі відхилити.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області  від 11 грудня 2009 року у даній справі  залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення  є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: