Судове рішення #12335695

2a-3618

2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17 серпня 2009р. Ленінський районний суд м. Луганська, у складі:

головуючого - судді Матвєйшиної О.Б.

при секретарі Лошадкіній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради про визнання дій неправомірними та забов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

 У липні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Луганська, як адміністративного суду, з позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради, в якому послалася, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї народилася донька ОСОБА_3, про що у встановленому порядку було проведено реєстрацію цього факту народження в органах РАЦС та видано відповідні свідоцтво про народження і витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження для виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини. Також послалася, що вона є застрахованою особою, оскільки працює лікарем у 8 міській лікарні м. Луганська, у зв’язку з вагітністю та пологами їй було видано лікарняний листок, на даний час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до виповнення їй трьох років. У зв’язку з народженням дитини вона має право на отримання державної допомоги, функції по призначенню та виплаті якої покладено на відповідача. Вона звернулася до відповідача з заявою про призначення їй допомоги у зв’язку з народженням дитини та про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного року, оскільки лікарняний закінчився. Що стосується призначення та виплати одноразової допомоги, то в цьому їй фактично відмовлено, оскільки нею були пред’явлені дублікати свідоцтва про народження та довідки, питання щодо призначення щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років розглянуто, такі виплати призначено з 18 травня 2009 року по 7 березня 2012 року у розмірі 130 гр. щомісячно. Про вказані рішення я повідомлена листом відповідача від 5 червня 2009 року за № 08/2932. Позивачка не згодна з прийнятим рішенням відповідача стосовно визначення розміру щомісячної допомоги, оскільки це суперечать вимогам 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", яким встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Також не згодна щодо відмови у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини, оскільки надати оригінали документів вона не може, бо вони знищені під час пожежі у її квартирі. Тому позивачка просить:

•   -     визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради при вирішенні питання про призначення та виплату мені допомоги у зв’язку з народженням дитини та щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

•   -     визнати незаконним рішення відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про призначення мені щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - донькою ОСОБА_3, у розмірі 130 гр.

•   -     зобов’язати відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради перерахувати та призначити їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18 травня 2009 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 669 гр. у відповідності зі ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

- визнати незаконною відмову відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради у призначенні та виплаті їй допомоги у зв’язку з народженням дитини.

- зобов’язати відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради призначити їй допомогу у зв’язку з народженням дитини на підставі наданих мною документів, у тому числі дублікату витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження для виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2009р. року на підставі заяви позивачки її позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради при вирішенні питання про призначення та виплату допомоги у зв’язку з народженням дитини, визнання незаконною відмови відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради у призначенні та виплаті допомоги у зв’язку з народженням дитини та зобов’язання відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради призначити допомогу у зв’язку з народженням дитини на підставі наданих документів, у тому числі дублікату витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження для виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини, залишено без розгляду.

В іншій частині позивачка свої позовні вимоги підтримала у судовому засіданні з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги позивачки у вказаній частині не визнав, послався, що розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років ними визначено правильно у відповідності з Законом України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

 ст.. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності за ст.. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Консти тулії України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Іншими словами, різні види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України "Про прожитковий мінімум".

Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою Закону "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для:

•   -     встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

•   -     формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, та грунтується зокрема на частині 3 статті 46 Конституції України, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що позивачка працює лікарем у 8 міській лікарні м. Луганська, є застрахованою особою, у зв’язку з вагітністю та пологами їй було видано лікарняний листок, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї народилася донька ОСОБА_3, про що у встановленому порядку було проведено реєстрацію цього факту народження в органах РАЦС та видано відповідні свідоцтво про народження і витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження для виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини, позивачка з 18 травня 2009 року по 7 березня 2012 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до виповнення їй трьох років.

У зв’язку зі знаходженням позивачки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, відповідачем на вказаний період позивачці призначено щомісячну допомогу у розмірі 130 гр. щомісячно на підставі Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811 від 21 листопаду 1992 року.

Вказані обставини підтверджуються довідкою з місця роботи позивачки, свідоцтвом про народження дитини, довідкою з місця проживання позивачки, відповіддю на звернення позивачки.

Таким чином, суд вважає, що позивачка після народження дитини, наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної допомоги сім’ям з дітьми. Наділивши дану категорію осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей.

Однак Суд вважає, що у даному випадку при визначенні розміру щомісячної допомоги відповідачем вказані соціальні гарантії позивачці надано не в повному розмірі, ним помилково застосовано норми Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811 від 21 листопаду 1992 року

До 1 січня 2008 року питання призначення виплати допомоги при народженні дитини та щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку фактично регулювалося двома Законами: щодо незастрахованих осіб, тобто непрацюючих, регулювалися вказаним Законом України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», і ці питання вирішувалися відповідачем, а щодо застрахованих осіб, тобто працюючих, регулювалися Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", де ці питання вирішувалися за місцем роботи застрахованої особи, які є діючими і на даний час.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року відповідачеві з 1 січня 2008 року у встановленому порядку передано функції з призначення та виплати передбаченої Законами України допомоги сім’ям з дітьми, за обома Законами.

 ст.. 13, 14, 15 зазначеного Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» дійсно передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Однак у відповідності зі ст.. 1 вказаного Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Тобто, зазначеним Законом встановлено, що умови та випадки призначення державної допомоги можуть встановлюватися не тільки цим Законом, а й іншими Законами України.

Статтею 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

П.5 розділу 1Х Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених ст.. 43 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку, виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму, при цьому права встановлювати інший порядок цих виплат та їх розмір, ніж це встановлено зазначеним Законом, не передбачено.

Пунктом 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, виключено вказану статтю 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Також цим Законом визначено, що з 01.01.2008р. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується і застрахованим, і незастрахованим особам виключно за нормами ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року про виключення ст.. 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», що означає, що дія вказаної ст.. 43 Закону поновлена.

У своєму Рішенні Конституційний Суд також зазначив, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ II).

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Інших Законів України щодо порядку та розміру вказаних щомісячних виплат допомоги застрахованим особам по догляду за дитиною до трьох років, в установленому порядку не приймалося.

Таким чином, дані виплати на даний час застрахованим особам продовжують регулюватися з 22 травня 2008 року спеціальним по відношенню до застрахованих осіб, Законом України України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а тому норми Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з цього приводу на застрахованих осіб не поширюються, а тому розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має визначатися відповідачем застрахованим особам за правилами цієї статті 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а саме: у розмірі, не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, який на момент звернення позивачки до відповідача у встановленому порядку визначено у сумі 669 гр.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин, відповідач при визначенні розміру щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мав виходити саме з вказаної суми, що ним не зроблено, що потягло неправильне визначення розміру щомісячної допомоги позивачці у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Посилання відповідача на відсутність можливості виплачувати зазначену допомогу у вказаному розмірі, бо у бюджеті відсутні для цього кошти, судом не приймаються з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України", про те, що судам слід мати на увазі, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судами не повинні прийматись до уваги.

Таким чином, оскільки відповідачем порушено права позивачки та її новонародженої дитини, суд вважає, що вона вправі звернутися за їх захистом до суду і ці права мають бути поновлені.

Керуючись ст. 17, 70, 71, 160, 163 КАС України, Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Законом України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми"

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради при вирішенні питання про призначення та виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Визнати незаконним рішення відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про призначення ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - донькою ОСОБА_3, у розмірі 130 гр.

Зобов’язати відповідача Управління Праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради перерахувати та призначити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною донькою ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку з 18 травня 2009 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 669 гр. у відповідності зі ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація