№ 2-1194/2009 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого - судді Матвєйшиної О.Б.,

при секретарі Лошадкіній В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «КБ «Надра» про стягнення банківського вкладу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що 18.01.2008 року він уклав договір строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» № 769473/04-Д, відповідно до якого він передав відповідачу банківський метал - золото у зливках 999, 9 проби номіналом 100 грам в кількості 5 штук, 999, 9 проби номіналом 250 грам в кількості 2 штуки, всього 1000 грам, що складає 32, 16 тройських унцій, під 5 % річних. Строк вкладу складає 12 місяців (378 днів), тобто дата повернення вкладу - 30.01.2009 р.

27.01.2009 р. він звернувся до відповідача з заявою про повернення коштів по закінченню строку за договором, однак відповідач відмовив йому в задоволенні цих вимог, чим порушив його права.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість банківського вкладу у сумі 314 919, 10 грн. 10 коп. та пеню у розмірі 71 070, 00 грн., разом 385 989, 10 грн. 10 коп.; покласти на відповідача судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 700, 00 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30, 00 грн., разом 1 730, 00 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, уточнив суму позову, і просив стягнути на його користь з відповідача 256 321, 94 грн. - суму депозиту з відсотками. Від позовних вимог про стягнення пені відмовився, і ця відмова прийнята судом.

Представник відповідача - Сочка М. А. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на те, що повернути суму депозитного вкладу банк не має можливості, оскільки з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 21.01.2009 р.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що заявлені уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, ч.3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором; до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 1 ст. 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повергнення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов*язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов*язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов*язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Як встановлено у судовому засіданні, 18.01.2008 року між ВАТ «КБ «Надра», в особі начальника Центрального відділення Шведова О.М., що діє на підставі довіреності № 1-11-6293 від 14.06.2007 р. з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони укладено договір № 769473/04-Д строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб».

Згідно пп. 1.1, 2.1 Договору банк прийняв від позивача на вкладний рахунок золото у зливках 999, 9 проби номіналом 100 грам в кількості 5 шт., 999, 9 проби номіналом 250 грам в кількості 2 шт., всього 1000 грам, що складає 32, 16 тройських унцій, строком на 12 місяців (378 днів), дата повернення вкладу - 30.01.2009 р.

Відповідно до п. 3.4.6. банк зобов’язується повернути вкладникові вклад та сплатити нараховані за ним проценти шляхом видачі через касу банку зливків банківських металів. При цьому повернення вкладу здійснюється неподільними зливками банківського золота проби не нижче 999, 9 у зливках номіналом не менше 100 грамів. Сплата нарахованих процентів здійснюється відповідно до п. 4.4. цього договору. У разі неотримання вкладником банківського металу по цьому договору в дату, зазначену у п. 2.3. цього договору, сума вкладу та нарахованих процентів в банківських металах на наступний день перераховується на поточний рахунок вкладника в банківських металах, і в такому випадку з моменту зарахування вкладу та процентів на рахунок, вклад вважається повернутим вкладнику. Вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів відповідно до умов цього договору (п. 3.1.2.).

Позивач у порядку та строки, встановлені Договором звернувся до відповідача з проханням про повернення депозиту, оскільки строк повернення вкладу минув 30.01.2009 p., однак відповідач відмовив йому в задоволенні вимог про повернення депозиту.

Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно, всупереч зазначеним нормам ЦК України, вищенаведеним умовам договору банківського вкладу відмовив позивачу у поверненні вкладу.

У судовому засіданні не встановлено обставин, передбачених п. 5.2. Договору банківського вкладу, на підставі яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.

Посилання відповідача, як на підставу зупинення виконання умов договору, на вимоги ст. ст. 75, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», лист Національного банку України (Департаменту безвиїзного банківського нагляду) від 21.01.2009 року за № 47-112/1230 про прийняття рішення щодо призначення з 21.01.2009 р. в ТОВ «Укрпромбанк» тимчасової адміністрації строком на один рік, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, а саме з 21.01.2009 р. до 21.07.2009 р., на увагу не заслуговують.

Так, відповідно з вимогами ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов*язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Судом встановлено, що строк повернення вкладу за договором, укладеним між сторонами по справі, - 30.01.2009 p., тобто строк виконання зобов*язання настає після призначення тимчасової адміністрації.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 1060 ЦК України, умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Таким чином, посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень, на введення мораторію суперечить нормам діючого ЦК України, які суд вважає необхідним застосувати при вирішенні цього спору, як основного акту цивільного законодавста України.

Національному Банку України не надано права вносити зміни у Закони України, а заборонивши своїми розпорядженнями достроково повертати кошти, які знаходяться на депозитах банків, Національний Банк України тим самим перевищив свої повноваження та фактично вніс зміни до законів України.

Суд вважає безпіставними і доводи відповідача про те, що незадоволення вимог, строк виконання за якими настав після введення тимчасової адміністрації, може бути викликано лише недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку. Відповідачем не надано доказів на підтвердження цієї’ обставини, крім того, надання переваги, як першочерговим, виплатам коштів з пенсійних рахунків, з соціальних рахунків, з зарплатних рахунків тощо, порушує та обмежує права позивача, надані йому зазначеним договором.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 256 321, 94 грн. - суму депозиту з відсотками, при цьому суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок як достовірний.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь на користь позивача понесені ним витрати по сплаті державного мита в сумі 1 700 грн., з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Зазначені суми підлягають стягненню з відповідача ВАТ «КБ «Надра», що є юридичною особою, з якою позивачем було укладено зазначений вище договір, відповідно до ст. 80 ЦК України, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 1058, 1060 ЦК України, суд, -

ВИРШІИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ВАТ «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу і відсотків за договором № 769473/04-Д від 18.01.2008 р. у розмірі 256 321, 94 грн., та судові витрати: по сплаті державного мита в сумі 1 700 грн., з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 258 051, 94 грн. (двісті п’ятдесят вісім тисяч п’ятдесят одна грн. дев’яносто чотири коп.)

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.