Справа № 2-1899/2009 p.

ЗАОЧНЕРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді Матвєйшиної О.Б., при секретарі Лошадкіній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Торгівельний будинок «Луганські акумулятори» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що з 23.12.2002 p. вона працювала в ТОВ «Торгівельний будинок «Луганські акумулятори» на посаді економіста планово-економічного відділу відпоідно до наказу № 290/л від 25.12.2002 p., а з 23.01.2003 р. переведена на посаду начальника планово-економічного відділу. 33 січня 2009 р. по березень 2009 р. їй не виплачували заробітну плату, крім того, вона не отримала в день звільнення розрахунок: заробітну плату в сумі 4534, 64 грн., місячну вихідну допомогу в розмірі середнього заробітку в сумі 2124, 24 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 63 дні в сумі 4171, 86 грн. 03.04.2009 р. її було звільнено, середній заробіток складає 2124, 24 грн., станом на 03.05.2009 р. заробітну плату їй не сплачено, таким чином, їй повинна бути сплачена компенсація за несвоєчасний розрахунок в розмірі 2124, 24 грн. Позивачка вважає, що їй також спричинено моральну шкоду в сумі 5000 грн. Вказані суми позивачка просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, змінила їх, просила стягнути на її користь місячну вихідну допомогу в розмірі середнього заробітку в сумі 2124, 24 грн., суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4171, 86 грн., середньомісячний заробіток за кожень день затримки несплачених сум при звільненні в розмірі 8496, 96 грн., а всього 14 793, 06 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., витрати, пов*язані з наданням правової допомоги в розмірі 1500 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні не був присутнім, про дату, час та місце розгляду пред*явленого до нього позову був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило, таким чином, в силу ч. 2 ст. 77 ЦПК України, суд вважає, що представник відповідача не з*явився до суду без поважних причин. Відповідно до вимог ст. ст. 169 ч. 4, 224 ЦПК України, суд вважає можливим прийняти заочне рішення на підставі доказів, що є у справі.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковорму задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні на підприємстві відповідача позивач працював з 23.12.2002 року на посадіекономіста планово-економічного відділу, з 23.01.2003 року її переведено на посаду начальника планово-економічного відідлу. 03.04.2009 року позивачку звільнили на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України за скороченням чисельності працівників.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред*явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

За час роботи позивачки на підприємстві їй не в повному обсязі була виплачена заробітна плата. Відповідно до уточнених позивачкою вимог, сума заборгованості по заробітній платі становить 1745 грн. 32 коп., яка сплачена позивачці 17.07.2009 p., що підтверджується наданою відповідачем відомостю заробітної плати співробітників за березень 2009 року. На теперішній час, відповідно до довідки відповідача, сума заборгованості по заробітній платі за 3 дні квітня складає 140 грн. і вона підлягає стягненню на користь позивачки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. Позивачці не сплачено нараховану компенсацію за 63 дні невикористаної відпустки в сумі 4171, 86 грн., і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазаначених у п. 6 ст. 36 та пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Тому суд вважає можливим задовольнити вимоги позивачкі про стягнення на її користь неотриманої суми вихідної допомоги по скороченню штату в розмірі 2124, 24 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі затримки розрахунку з вини роботодавця, звільненому працівникові виплачується середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Як встановлено судом, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач затримав розрахунок з позивачкою при її звільненні, належна позивачці сума при її звільненні не була виплачена у повному обсязі.

Тому суд вважає можливим вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку задовольнити частково в сумі 2124, 24 грн., при цьому враховуючи, що позивачкою не надано відповідного розрахунку суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в розмірі 8496, 96 грн., крім того. Суд виходить з понять розумності цієї суми, яка значно перевищує суму заборгованості.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України у разі порушення трудових прав працівника йому вдшкодовується моральна шкода, спричинена цим порушенням.

Заявлені позивачкою вимоги про стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. суд вважає можливим задовольнити в розмірі 1 000 грн., з урахуванням тривалості моральних страждань позивачки у зв*язку із вирішенням даного спору, ігнорування відповідачем прав позивачки, передбачених трудовим законодавством, а також враховуючи, що у зв*язку із несвоєчасною виплатою позивачці сум, які належать при звільненні, було порушено її звичний образ життя.

Вимоги позивачки про стягнення на її користь витрат, пов*язаних з наданням правової допомоги, в сумі 1500 грн. також підлягають задоволенню відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню державне мито в сумі 110, 60 грн. на користь держави, та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгялду справи в сумі 30 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 88, 209, 212, 213, 214-215, 218, 222-228 ЦПК України, ст. ст. 44, 83, 116, 117, 231, 237-1 КЗпП України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Торгівельний будинок «Луганські акумулятори» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 140, 00 грн., вихідну допомогу в сумі 2124, 24 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4171, 86 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 2124, 24 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати, пов*язані з наданням правової допомоги в сумі 1500 грн., а всього 11060, 54 грн.

Стягнути з ТОВ «Торгівельний будинок «Луганські акумулятори» на користь держави судові витрати: державне мито в сумі 110, 60 грн. на користь держави, та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгялду справи в сумі 30 грн., а всього судових витрат 140, 60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд Ленінського района м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.