Справа № 2-4202/2010 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
22 червня 2010 року Свердловський міський суд Луганської області у складі:
одноособово судді: Логвіної Л.С.
при секретарі: Альмашової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” неправомірними, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому в обґрунтовування своїх вимог зазначає, що він ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року позивач вважає, що йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачу така допомога не виплачувалась, а у 2008-2009 роках виплачувалась не повному обсязі.
Верховна Рада України своїм Законом України № 3235-ІV від 20.12.05 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», стаття 77 та стаття 110 та Законом України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», стаття 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152, Конституції України та статтями 45, 51, 61. 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 1. визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 положення статті 71 Закону України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року визнані неконституційними.
Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншим нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата позивачу соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як він вважає, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі прожиткового мінімуму, який діяв у грудні 2008 року і становить - 498 грн.
Позивач просить суд відновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та 2008-2009 року. Визнати дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області по сплаті не в повному обсязі щомісячної Державної соціальної допомоги згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” в 2007, 2008, 2009 році - неправомірними, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007, 2008, 2009 рік за рахунок коштів державного бюджету України та стягнути з відповідача УПФУ в місті Свердловську на його користь всі судові витрати
У судове засідання позивач не з’явився, але до початку судового засідання надав суду заяву, в який просить суд розглянути справу без його участі.
У судове засідання представник відповідача не з’явився, але до початку судового засідання надала заперечення, в якому просить суд розглянути справу без їх участі та позовні вимоги не визнала, в своїх запереченнях посилається на наступне. Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50% від розміру надбавки, встановлених для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дана норма не встановлює, яким саме органом, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. П.10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що його кошти використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрат на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому до внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві немає. П. 9 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. Виплатити підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни немає підстав. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши заперечення відповідача, матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно копії паспорту позивача ОСОБА_1, останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та являється громадянином України.
Згідно копії посвідчення НОМЕР_1 на ім’я позивача ОСОБА_1, убачається, що він має правовий статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 липня 2007 року - 410,06 гривень, з 01 жовтня 2007 року - 415,11 гривень.
Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року, відповідач має підвищити позивачу розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 квітня 2008 року - 605 грн., з 1 липня 2008 року - 607 грн.
Таким чином, суд вважає, що з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню та відповідач мав виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, з 09.07.2008 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням здійснених виплат.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-У1 розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та « Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48.1 гр., з 1 липня – 48.2 гр., з 1 жовтня – 49.8 гр. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін до цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком».
Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був робити виплату підвищення до пенсії як дитині війни позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд, вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позивна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 по 31.12.2007 року неправомірними, та з 22.05.2008 по 31.12.2008 рік, з 01.01.2009 року та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області зробити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 рік по 31.12.2008 рік, з 01.01.2009 рік з урахуванням здійснених виплат.
На підставі Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 2 ст. 3 Конституції України та керуючись ст. ст. 256, 257, 264 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 215 ЦПК України, -
ВИРІШІВ:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, та з 01.01.2009 рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, та з 01.01.2009 року з урахуванням здійснених виплат.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Свердловського міського суду Луганської області, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Луганської області, через Свердловській міський суд Луганської області з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою яка її подає до апеляційного суду Луганської області.
Суддя: Логвина Л.С.