Справа № 2-3813/2010 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
16 червня 2010 року Свердловський міський суд Луганської області у складі:
одноособово судді: Логвіної Л.С.
при секретарі: Альмашової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” неправомірними, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому в обґрунтовування своїх вимог зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (далі - Закон) вона має статус дитини війни. Згідно зі статтею 6 Закону, з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року №8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.
Всупереч ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік. Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 закону було викладено в новій редакції, і при цьому право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6 - рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином Відповідач був зобов'язаний здійснювати виплату належної позивачці допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007, 2008 роки.
Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною 20 ст. 1 Бюджетного кодексу України визначено, що закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
З врахуванням зазначеної норми ст. 22 Конституції України, зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дії ст. 6 Закону на 2007 рік було грубим порушенням положень Конституції України. Відповідач зобов'язаний був керуватись Конституцією України - як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків і за 2007 рік також.
З тих самих міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., зокрема в п. 5.4. якого було встановлено, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює суперечності у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватися окремі закони».
Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач порушив її, гарантоване Конституцією України та ст. 6 Закону, право. Такі дії відповідача є незаконними, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким недоплата Відповідачем належної соціальної допомоги у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня -406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
В 2008 році згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», позивачці була виплачена соціальна допомога як дитині війни в обмеженому розмірі на суму 579,3 грн. (зі січня 2008 р. -47,00 грн.; з 1 квітня 2008 р. - 48,10 грн.; з 1 липня 2008 р. - 49,80 грн.).
У 2009 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та фактичні виплати надбавок дітям війни не змінилися.
З огляду на вищенаведене, їй як особі, що має статус дитини війни належало виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу у наступних сумах :
§ за 2007 рік - 1420,70 грн.:
Січень - березень (380 грн. х 30%) х 3 місяця = 342,00 грн.;
Квітень-вересень (406 грн. х 30%) х 6 місяців = 730,80 грн.;
Жовтень-грудень (411 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.; § за 2008 рік - 1737,90 грн.:
Січень - березень (470 грн. х 30%) х 3 місяця = 423,00 грн.;
Квітень-червень (481 грн. х 30%) х 3 місяців = 432,90 грн.;
Липень-вересень (482 грн. х 30%) х 3 місяця = 433,80 грн.;
Жовтень - грудень (498 грн. х 30%) х 3 місяця = 448,20 грн.;
§ за 2009 рік - (498 грн. х 30%) х 12 міс. = 1792,80 грн.
Загальна сума, яка позивачці мала бути виплачена, як дитині війні за 2007-2009 роки становить -4951,40 гривень.
Але фактично виплачено лише за період з 01.01.2008 року у сумі 1176,90 грн., в тому числі:
§ Січень - березень 2008 року - 47 грн. х 3 місяця = 141,00 гри.;
§ Квітень-червень 2008 року - 48,10 грн. х 3 місяців = 144,30 грн.;
§ Липень-вересень 2008 року - 48,20 грн. х 3 місяця = 144,60 грн.;
§ Жовтень - грудень 2008 року - 49,80 грн. х 3 місяця = 149,40 грн.;
§ За 2009 рік - 49,80 грн. х 12 місяців = 597,60 грн.
Таким чином, недоотримана позивачкою сума соціальної допомоги за 2007-2009 роки складає 3774,50 грн. (4951,40 грн. - 1176,90 грн. = 3774,50грн.)
На підставі вищевикладеного позивачка просить суд: визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати їй соціальної допомоги, передбаченої ст. З та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року, за 2007-2009 роки. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області провести їй перерахунок підвищення до пенсії, передбаченої ст. З та ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-1V від 18 листопада 2004 року, за 2007-2009 роки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідного періоду та виплачувати в подальшому пенсію згідно проведеного перерахунку. Розгляд справи просить провести без її участі, та без застосування аудіо та відеозапису.
У судове засідання позивачка не з’явилася, але до початку судового засідання надала суду заяву, в який просить суд розглянути справу без її участі.
У судове засідання представник відповідача не з’явився, але до початку судового засідання надала заперечення, в якому просить суд розглянути справу без їх участі та позовні вимоги не визнала, в своїх запереченнях посилається на наступне. Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50% від розміру надбавки, встановлених для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дана норма не встановлює, яким саме органом, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. П.10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що його кошти використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрат на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому до внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві немає. П. 9 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. Виплатити підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни немає підстав. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши заперечення відповідача, матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно копії паспорту позивачки ОСОБА_1, остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та являється громадянкою України
Згідно копії посвідчення НОМЕР_1 від 03.06.2004 року на ім’я ОСОБА_1, убачається, що вона має правовий статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 липня 2007 року - 410,06 гривень, з 01 жовтня 2007 року - 415,11 гривень.
Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року, відповідач має підвищити позивачу розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 квітня 2008 року - 605 грн., з 1 липня 2008 року - 607 грн.
Таким чином, суд вважає, що з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню та відповідач мав виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, з 09.07.2008 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням здійснених виплат.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-У1 розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та « Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48.1 гр., з 1 липня – 48.2 гр., з 1 жовтня – 49.8 гр. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін до цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком».
Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був робити виплату підвищення до пенсії як дитині війни позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд, вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позивна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 по 31.12.2007 року неправомірними, та з 22.05.2008 по 31.12.2008 рік, з 01.01.2009 року та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області зробити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 рік по 31.12.2008 рік, з 01.01.2009 рік з урахуванням здійснених виплат.
На підставі Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 2 ст. 3 Конституції України та керуючись ст. ст. 256, 257, 264 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 215 ЦПК України, -
ВИРІШІВ:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, та з 01.01.2009 рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, та з 01.01.2009 року з урахуванням здійснених виплат.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Свердловського міського суду Луганської області, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Луганської області, через Свердловській міський суд Луганської області з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою яка її подає до апеляційного суду Луганської області.
Суддя: Логвина Л.С.