Справа № 2-3043/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого: Попової О.М.,

при секретарі: Ждановій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ПриватБанка в особі Луганської філії про визнання незаконною вимоги про збільшення відсоткової ставки по кредитному договору,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, де просить суд визнати незаконною вимогу відповідача ЛФ ЗАО КБ «Приватбанк» про збільшення в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки за кредитним договором до 21 % річних. Визнати пункт 6.3.1 кредитного договору від 28.01.2008 року укладеному між позивачем та відповідачем незаконним та таким, що встановлює дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.     Залишити розмір відсоткової ставки за користування кредитом у попередніх визначеннях, а саме: відсотків у розмірі 9,6% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 8.00% від суми виданого кредиту, винагороди за
резервування ресурсів у розмірі 0.00%  річних.

    В обґрунтування позову позивач зазначив, що 28 січня 2008 року в приміщенні ЛФ ЗАТ КБ « ПриватБанк» між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір DN81AR55720088, відповідно до якого позивач отримав кредит у сумі 58 551, 94 гривень з метою придбання автомобіля зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 9,6% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 8,00%о від суми виданого кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0.00% річних від суми зарезервованих ресурсів, згідно п. 17.8 даного Договору мені був встановлений щомісячний платіж у розмірі 1256, 74 гривень.

В січні 2009 року на адресу позивача надійшов лист від ЛФ ЗАО КБ «Приватбанк», згідно якого позивач дізнався про те, що Банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку з 9,6%о річних до 21% річних.

Позивач вважає, що таке підвищення відсоткової ставки за користування кредитом порушує його права, є дискримінаційним та суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача  позов не визнав, надав суду письмові заперечення. Щодо права банку підвищувати в односторонньому порядку розмір процентної ставки представник відповідача, посилаючись на ст. 651 ЦК України, вказав, що по закону, який діяв на момент укладення договору, дозволялось в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору, а тому просив у задоволені позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд доходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, 28 січня 2008 року в приміщенні ЛФ ЗАТ КБ « ПриватБанк» між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір DN81AR55720088, відповідно до якого позивач отримав кредит у сумі 58 551, 94 гривень з метою придбання автомобіля зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 9,6% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 8,00%о від суми виданого кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0.00% річних від суми зарезервованих ресурсів, згідно п. 17.8 даного Договору мені був встановлений щомісячний платіж у розмірі 1256, 74 гривень.

В січні 2009 року на адресу позивача надійшов лист від ЛФ ЗАО КБ «Приватбанк», згідно якого позивач дізнався про те, що Банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку з 9,6%о річних до 21% річних.

Згідно з ч.2 ст. 1056-1 та ст. 1061 ЦК України у зв’язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 р. №661, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору банківського вкладу щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірними (рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)»; належним повідомленням боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі.

Потрібно також врахувати поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема: якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи ч.ч. 2,3 ст. 205, ч.2 ст. 642 ЦК України (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

Згідно з ч.3 ст. 653 ЦК України уразі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положенням ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Тобто, спочатку відбувається зміна відсоткової ставки, а потім надсилається повідомлення про це. Отже, якщо кредитний договір був укладений до 10 січня 2009 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити процентну ставку, то це вже є домовленістю сторін.

У  кредитному договорі від 28 січня 2008 року в п.6.3. визначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміна курсу долару США до гривни більш чим на 10% у порівнянні з курсом долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по Кредитах банків України у відповідний валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати набрання сили зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вище вказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшена ставка НБУ, розмір відрахування в страховий фонд, середньозважена ставка за кредитом чи пропорційно збільшенню курсу долару США.

    Письмове повідомлення банку надіслано позивачу 06.01.2009 року, чого позивач не заперечує.

    Визначальним у вирішенні питання правомірності  такої зміни в контексті Закону №661 є саме дата рішення про зміну ставки банком ( а саме до 10.01.2009 року).

    Таким чином, відповідач здійснив зміну процентної ставки згідно з умовами кредитного договору до 28 січня 2008 року, тобто його дії не протиріч яли закону.

    З дня набрання чинності Закону України №661 – 10.01.2009 року умова договору щодо права банку змінювати процентну ставку в односторонньому порядку є нікчемною.

    Згідно ст. 215 ч.2 УК України правочин є недійсним якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

    Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10,11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 215, 525, 526, 629, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ЗУ №661 від 12.12.2008 року, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ПриватБанка в особі Луганської філії про визнання незаконною вимоги про збільшення відсоткової ставки по кредитному договору відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                           О.М. Попова