Справа №2а- 630/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ВИТЯГ)
12 жовтня 2010 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Фарина Л.Ю.
при секретарі Матолінець З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Львівського взводу БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області Жбадинського Мирона Мироновича про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора Львівського взводу БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області Жбадинського М.М. про визнання незаконною і скасування постанови серія ВС №141434 від 26.07.2010 року у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої, його притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Вказану постанову позивач вважає незаконною та просить суд її скасувати, з наступних підстав:
26.07.2010 року він керуючи власним автомобілем НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Чоп був зупинений відповідачем по справі у зв’язку з тим, що начебто порушив вимоги дорожнього знаку 5.16 Правил дорожнього руху України – «Напрямок руху по смугах». З тами діями відповідача позивач був не згідний, оскільки, жодного правопорушення він не вчиняв і вказані обвинувачення були безпідставними.
Як стверджує позивач, після кількох хвилин суперечок з відповідачем, останній віддав йому вилучені раніше для огляду документи і відпустив.
Позивач був переконаний, що конфлікт між ними вичерпаний, оскільки у відповідача не було жодних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Проте 29.08.2010р. ним було отримано постанову про адміністративне правопорушення Серія ВС №141434 з змісту якої вбачається, що він 26.07.2010р. вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
На думку позивача такі дії відповідача є незаконними та необґрунтованими.
Позивач стверджує, що обставини вказані в оскаржуваній ним постанові не відповідають дійсності. Жодного правопорушення він не вчиняв.
Крім того своїми діями відповідач порушив його право на захист та використання юридичної допомоги, оскільки не повідомив про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
На підставі наведеного позивач просить суд ухвалити рішення яким визнати незаконною та скасувати оспорювану ним постанову серії ВС №141434 від 26.07.2010р. винесену інспектором ДПС Львівського взводу БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області Жбадинським М.М. відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255грн.
В судовому засіданні позивач заявлені ним вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Участь свого представника у судовому розгляді справи не забезпечив.
За таких обставин суд вважає, що справу може бути розглянуто у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі матеріалів.
Позивач проти розгляду справи у відсутності відповідача та представника відповідача не заперечив.
Вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р.)
В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача ОСОБА_1, посадовою особою - інспектором Львівського взводу БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області Жбадинським М.М. 26.07.2010 року винесено постанову про адміністративне правопорушення відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255грн..
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності приймалося на підставі протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВС1 №031632. Проте відповідно до пояснень позивача даний протокол було складено з грубим порушення КУпАП, а саме протокол було складено без його участі. Не взято до уваги його пояснення, як особи що притягується до адміністративної відповідальності. Крім того обставини вказані в протоколі не відповідають дійсності.
Також, відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов”язаний з”ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом”якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з”ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до п. 2.13 Інструкції "З організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху", до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео- або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керувати цим транспортним засобом.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 зазначеної статті передбачає, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, письмових заперечень не надав, правомірність свого рішення не обґрунтував.
Також, згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Незважаючи на те, що згідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, прийнятій відповідачем, не надається будь-якої оцінки вказаного доказу.
За таких обставин, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що рішення інспектора ДПС УДАІ роти ДПС м.Вінниця Казьміришин Д.М про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 102, 158-163 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Постанову серія ВС №141434 в справі про адміністративне правопорушення винесену інспектором ДПС Львівського взводу БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області Жбадинським Мироном Мироновичем притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255грн. - скасувати.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий: