Справа № 2-1079/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року Сокальський районний суд Львівської області в складі

головуючого - судді Фарини Л.Ю.

при секретарі Матолінець З. М.

розглянули у відкритому судовому засіданні в місті Сокаль, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітку за весь час вимушеного прогулу до відповідача ДТГО «Львівська залізниця».

Свої вимоги обґрунтовує тим,  що наказом №70/ОС від 22.04.2010р. його було  повідомлено про   припинення трудового договору згідно п.8  ст.40 КЗпП України.

З вказаним наказом він не згідний, так як  той був винесений без належних на то підстав. Зокрема як вказує позивач, згідно ст. 40  п.8 КЗпП України, трудовий договір  може бути розірвано власником у випадку вчинення за місцем  роботи розкрадання ( в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили чи постановою про накладення адміністративного стягнення.

Однак, ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності він не притягувався, а відтак його було звільнено без законних на те підстав.

На підставі наведеного позивач просить суд  ухвалити рішення, яким поновити  його на роботі на посаді машиніста тепловоза ІІІ класу станція м.Соснівка Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», а також стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У    судовому засіданні  позивач    підтримав    позовні  вимоги та дав пояснення,

аналогічні змісту позову.

Представник позивача, ОСОБА_2, позов також підтримав, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Бублик Ю.І. позовні вимоги заперечила, вважає, що процедура звільнення   позивача відповідає вимогам   чинного законодавства. Жодних  незаконних підстав та порушень при звільненні ОСОБА_1 не допущено, просить у задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши доводи сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

22.04.2010р. В.о. начальника депо Державного територіального-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» П.М. Грущак був виданий наказ № 70/ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста тепловозу 3 класу за вчинення за місцем роботи розкрадання майна.

Відповідно до п.8 ст.40 КЗпП України і п.26 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992р. «Про практику судами судових спорів» , підставою звільнення за вчинення розкрадання (в тому числі дрібного) є вирок суду, що набрав законної сили чи постанова органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Як встановлено в судовому засіданні  з пояснень позивача, а також згідно  письмових пояснень представника  відповідача, Бухеник І.Б., що надійшли на адресу Сокальського районного суду Львівської області встановлено, що підставою для звільнення  ОСОБА_1 виступив лист прокуратури Львівської області від 07.04.2010р. №0613-1224, згідно якого залізниці стало відомо, що слідчим відділом прокуратури Львівської області  проводиться досудове слідство у кримінальній справі порушеній за фактом розтрати майна ДТГО «Львівська залізниця», вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з матеріалів якої видно, що  до привласнення паливно-мастильних матеріалів ДТГО «Львівська залізниця» причетні  працівники відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів» ДТГО «Львівська залізниця».

Інші докази, якими встановлено факт розкрадання майна ОСОБА_1 у Залізниці відсутні.

Разом з тим, згідно листа  Прокуратури Львівської області від 30.07.2010р. №06/3-1266  встановлено, що кримінальні справи  щодо працівників локомотивного депо Львів ДТГО «Львівська залізниця» не  порушувалися, обвинувачення у вчиненні  привласнення  паливно-мастильних матеріалів їм не  пред’являлось.

Згідно  Постанови Пленуму  Верховного суду України»Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992р. п.26- відповідно до  п.8 ст.40 КЗпП власник, або  уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (втому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення, або застосування заходів громадського впливу, незалежно від того чи застосовувались до працівника раніше заходи громадського впливу за вчинення крадіжки.

У відповідності до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Факт незаконного звільнення підтверджено позивачем в судовому засіданні, оскільки правоохоронними органами не було порушено кримінальної справи, щодо незаконного   розкрадання майна власника за місцем роботи.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що внаслідок незаконного звільнення відповідачем, він перебував у вимушеному прогулі, за весь час якого відповідач зобов'язаний виплатити йому середньомісячну заробітну плату в відповідності до кількості днів вимушеного прогулу.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеної прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботі але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, яки розглядає    трудовий    спір,     виносить    рішення    про       виплату середнього  заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ст.236 КЗпП України у разі   затримки   власником   або  уповноваженим ним органом виконання   рішення органу, який  розглядав трудовий спір про поновлення на роботі  незаконно    звільненого    або    переведеного    на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відтак, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності суд вважає вимоги позивача про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеною прогулу підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Керуючись ст.ст. 10,62,213-215,218,209 ЦПК України, ст.ст. 232. 235, 236 КЗпП України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста тепловоза 3 класу станція м.Соснівка відокремленого підрозділу «Локомотивне депо «Львів» Державно- територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця» з 22.04.2010 року.

Стягнути з   Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в користь ОСОБА_1 24 240 (двадцять чотири тисячі двісті сорок)грн. 68 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення в частині   поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення – 5291,98грн. (розмір одного середньомісячного заробітку) підлягає до виконання негайно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Головуючий: