Справа № 2-а-4650 2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«01» грудня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді Кучеренко В.В.
при секретарі – Нагієвій А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про зобов`язання відповідача до перерахунку та виплаті пенсії ,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати йому державної та додаткової пенсії , як інваліду ІІ групи, всупереч вимогам ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також з обов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити йому державну та додаткову пенсії, як інваліду ІІ групи, у відповідності до вимог ст. 50, ч.4 ст. 54 та ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2008 року, з розрахунку державної пенсії у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», з відрахуванням отриманих сум, які були виплачені йому у цей період.
Позов обґрунтовує тим, що він є інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов’язаного з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законом. Відповідно з вимогами ст. 28 п. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в свою чергу, визначається Законом України «Про державний бюджет України» на кожний рік окремо.
Статтею 54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим по ІІ групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Окрім цього, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії ІІ групи інвалідності призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач визначив йому розмір зазначених пенсій в ідповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Виходячи із зазначеного, розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 19,91х6, а щомісячна додаткова пенсія відповідно до ст. 50 Закону – 19,91х75%. На теперішній час йому визначається пенсія відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 р. №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Однак розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а привести їх у відповідність з вимогами Закону відповідач відмовився.
Позивач в судове засідання не з’явився, просить розглядати справу за його відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача надала до суду заяву, в якій просить відмовити позивачу у позові, згідно з наданими письмовими запереченнями, з яких вбачається, що згідно ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 призначається: а)державна пенсія; б)додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ч.4 ст. 54 розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою: не може бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно із ст. 50 Закону особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія у розмірах: інвалідам II групи - 75% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» додаткові пенсії, передбачені Законом, а також пенсії, передбачені ч.4 ст.54 Закону розраховуються виходячи із розміру 19 грн.91 коп. Виходячи із зазначеного, розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 19,91 х 8, а щомісячна додаткова пенсія відповідно до ст. 50 Закону - 19,91 х 75%. З 01.01.2008 р. до Закону були внесені зміни. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 з 01.07.2008 розміри пенсій (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) не може бути нижчими у інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону: - у учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: інвалідів І групи - 1200, інвалідів II групи - 1090, інвалідів III групи - 980 гривень ; - у учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: інвалідів І групи - 870, інвалідів II групи - 820, інвалідів III групи – 760 гривень; - у інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інваліди І групи – 710, II групи – 655, III групи – 600 гривень, у дітей-інвалідів - 380 гривень. Згідно ст. 50 Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 01.01.2008 року особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається у розмірі 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому розмір пенсії позивача на жовтень місяць 2010 року складає 1248,00 грн., у тому числі: 1090,00 грн. - розмір пенсії з обмеженням; 144,60 грн. - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи (723,00 х 20%); 13,40 грн. – доплата бюджет 2010 рік. Застосовувати прожитковий мінімум як розмір мінімальної пенсії при розрахунку вказаних видів виплат немає підстав, оскільки згідно з частиною 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом №1058, а тому він не може бути застосований для перерахування пенсії позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, з урахування заяви позивача та представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії осіб, і йому встановлено II групу інвалідності.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної допомоги, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, позивач має право на призначення державної пенсії у розмірі, не меншому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При таких обставинах, позивач має право на призначення державної пенсії у розмірі, не меншому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України, в разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає, що при визначенні розміру пенсії позивачеві, застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Посилання представника відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, суд не приймає до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень Закону, в тому числі і інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.
Отже, встановлення зазначеними Постановами Кабінету Міністрів України порядку обчислення пенсій, призначених відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених Законом, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов для існування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зі змісту ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, відмова відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправною, а тому права позивача підлягають захисту.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2,4,5,11,17-19,69-71,99,158,159,161,162,163 КАС України, ст.ст. 50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , ст. 28 п. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про зобов`язання відповідача до перерахунку та виплаті пенсії - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, всупереч вимогам ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсії, як інваліду ІІ групи, у відповідності до вимог ст. 50, ч.4 ст. 54 та ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2008 року, з розрахунку державної пенсії у розмірі 8-ти мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з відрахуванням отриманих ОСОБА_1 сум, які були виплачені йому у цей період.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: В.В.Кучеренко