Справа № 2-596/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді       Дубовика П.В.

з секретарем                     Івасенко М.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у смт.Народичі справу за позовом ОСОБА_1 до Заліської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду і просить визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений між її покійним чоловіком ОСОБА_2 та Заліською сільською радою й визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами, мотивуючи тим, що згідно укладеного між її покійним чоловіком та відповідачем договору, перший купив вказаний будинок з надвірними спорудами та розрахувався повністю, а останній від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу ухиляється.

Крім того, позивач позбавлена можливості оформити право власності на оспорюваний будинок тому, що ОСОБА_2, із зазначених нею підстав, при житті не виготовив свідоцтво про право власності на будинок.

Позивач в судове засідання не з’явилась,  але просить справу розглядати без її участі.

         Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надіслав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що у 1993 році між ОСОБА_2 та Заліською сільською радою Народицького району, укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, який знаходився на балансі сільської ради.

Зазначені обставини підтверджуються довідками Заліської сільської ради № 21 від 03.03.2010 року, № 591 від 10.11.2010 року та копією страхового оціночного листка по господарській книзі Заліської сільської ради.

Позивач  розрахувався з відповідачем, що підтверджується копією квитанції від 09.11.1993 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 29.12.2006 року.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року визначено, що вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України 1963 року, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду визнати угоду дійсною. В цьому разі  наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Позивач є дружиною ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про одруження НОМЕР_2 від 01.02.1955 року і є спадкоємцем за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2, а і нші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до ДНК не звертались, що підтверджується довідкою Народицької ДНК № 207 від 09.11.2010 року.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Статтею 1299 ЦК України визначено, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на домоволодіння при житті не виготовив, а тому позивач не може оформити спадщину, маючи на це право.

Таким чином, визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню.

Позивачем сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а від сплати судового збору – звільнена, згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Керуючись ч.2 ст. 47 ЦК України 1963 року, ст.ст. 1220, 1268, 1299  ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 196, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір, укладений в 1993 році між ОСОБА_2 та Заліською сільською радою Народицького району, щодо купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1.

Стягнути із Заліської сільської ради в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн.

На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Народицький районний суд може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення з направленням копії скарги до апеляційного суду Житомирської області.

СУДДЯ: