Справа № 2-964/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 року Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого судді - Костюкевича О.К.
при секретарі - Хмілевській І.О.
з участю позивача – ОСОБА_1
представника третьої особи – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 про визнання права на користування приміщенням та вселення, -
в с т а н о в и в :
В проваджені Ківерцівського районного суду Волинської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 про визнання права на користування приміщенням та вселення.
Позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4. До дня смерті батько проживав і був зареєстрований в однокімнатній квартирі за адресою. : АДРЕСА_1, тобто останній був основним квартиронаймачем даної квартири. За життя батько мав намір зареєструвати його в своїй квартирі, але не встиг цього зробити, так як помер.
Після смерті батька квартира була опечатана, а речі, які належали батькові та йому, працівники комунальної служби винесли. У квартирі також знаходився паспорт та інші документи, що посвідчують особу, але їх йому не повернули. Батько помер, коли він був у відрядженні.
Крім того позивач зазначає, що він, як син та член сім’ї основного квартиронаймача, проживав з батьком у спірній квартирі, вів спільне господарство, харчувався разом з батьком та набував різні речі хатнього вжитку.
Таким чином, у відповідності до чинного законодавства він набув право на проживання та користування даним житловим приміщенням.
Але відповідач відмовляє йому у наданні даної квартири та вселенні, а тому він змушений звернутись з цим питанням до суду, так як порушено його право на житло, яке він набув в порядку ст. 64 ЖК України.
Тому просить суд визнати за ним право на користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1 та вселити його в дану квартиру.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав в ній наведених і просив суд її задовольнити в повному об’ємі. Суду пояснив, що він час від часу, коли не бував у рейсах, проживав у свого батька ОСОБА_4, за адресою АДРЕСА_1, так як іншого місця проживання у нього немає. На момент смерті батька він був у рейсі. До 16.04.2010 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, але фактично там не проживав. За даною адресою він був зареєстрований тільки для того щоб отримати візу. Протягом місяця він 2-3 рази приїжджав до батька на 2-3 дні і жив у нього, коли не був у відрядженні. На квартальному обліку для покращення житлових умов він ні в м. Ківерці, ні в м. Луцьку не перебував. Але, вважає, що він має переважне право на проживання та користування квартирою, у якій до дня смерті жив його батько, так як він також проживав разом з покійним.
Представник відповідача від Ківерцівської міської ради в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заперечення, згідно якого вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими. Зазначає, що за час проживання, тобто з 1991 року і до моменту смерті ОСОБА_4 як квартиронаймач заяви про приватизацію квартири не подавав. В спірній квартирі, проживав та був зареєстрований лише покійний ОСОБА_4, що стверджується довідкою Виробничого управління житлово-комунального господарства та «карточке о прописке». Із заявою про реєстрацію в спірну квартиру ні наймач – ОСОБА_4, ні позивач по справі – ОСОБА_1 в міську раду не звертались. Тому, відповідно після смерті квартиронаймача житло з усіма надвірними господарськими спорудами залишилось у міській комунальній власності. Так як, третя особа – ОСОБА_3, перебуваючи на позачерговій квартирній черзі, звернувся в міську раду із заявою про забезпечення його житлом згідно ЖК України, та враховуючи, що Законом України «Про прокуратуру» на виконавчий комітет міської ради покладений обов’язок щодо забезпечення працівників прокуратури благоустроєним жилим приміщенням, то 25.02.2010 року було прийнято рішення за № 70 про надання ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1. Оскільки, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що позивач ОСОБА_4 проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_4, вів з ним спільне господарство, то в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права користування приміщенням та вселення – слід відмовити за безпідставністю.
Представник третьої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і просив в його задоволенні відмовити за безпідставністю. Суду пояснив, що доводи позивача про те, що він постійно проживав із батьком у спірній квартирі АДРЕСА_1 , проте на момент смерті був відсутній через те, що працюючи водієм, їздив у відрядження за кордон не відповідають дійсності. Оскільки, з пояснень сусідів померлого ОСОБА_4 та довідки Ківерцівського ВУЖКГ № 2696 від 22.09.2010 року вбачається, що ОСОБА_4 у квартирі був зареєстрований один до ІНФОРМАЦІЯ_1 (тобто до дня своєї смерті). Крім того, позивач стверджує, що перед смертю батька, він надав останньому свій паспорт з метою подальшої реєстрації місця проживання. Однак, ця обставина також не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, позивач в судовому засіданні сам підтвердив той факт, що він приїжджав до свого батька 2-3 рази на місць і в цей час жив у спірній квартирі лише 2-3 дні, тобто постійно там не жив. У період з 06.06.2009 року по 16.04.2010 року, тобто на день смерті батька, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Тобто, позивач не знявся з реєстрації за попереднім місцем проживання, та фактично його не змінював, то доводи останнього про те, що він набув права користування спірного житлового приміщення згідно ст.. 64 ЖК України є безпідставними, оскільки таке право мають лише члени сім’ї наймача, які разом проживають. А ця обставина ніякими доказами не підтверджується. Крім того, позивачу рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради № 53 від 25.02.2010 року було відмовлено у наданні квартири АДРЕСА_1. Тому, в задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_1 переважну більшість жив у свого батька ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1, так як більше не мав де жити.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що їх квартири знаходяться по сусідству з квартиро АДРЕСА_1. У даній квартирі проживав до дня своєї смерті ОСОБА_4 Їм також було відомо, що у покійного від першого шлюбу був син, але вони його раніше, тобто до дня смерті ОСОБА_4, ніколи не бачили. Крім того, зазначили, що ОСОБА_4 був одинокою людиною, а тому до нього кожної середи приходила людина з соціальної служби, яка готувала покійному їжу, прибирала в квартирі, тобто допомагала по господарству.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки Ківерцівського міського ВУЖКГ № 2696 від 22.09.2010 року (а.с.11) в квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований до дня смерті ОСОБА_4. По даній адресі останній був зареєстрований один до ІНФОРМАЦІЯ_1 (до дня смерті).
Факт смерті квартиронаймача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 02.02.2010 року (а.с.4).
Позивач являється сином померлого, що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 08.05.1966 року (а.с.5) і останній був зареєстрований з 06.06.2009 року по 16.04.2010 року в м. Луцьку по. АДРЕСА_2.
Рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради № 53 від 25.02.2010 року позивачу ОСОБА_1, згідно поданої ним заяви, було відмовлено у наданні квартири АДРЕСА_1 (а.с.10).
З матеріалів справи також вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Ківерцівської міської ради № 70 від 25.02.2010 року третій особі – ОСОБА_3, прокурору Ківерцівського району Волинської області, було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 41,3 кв.м., житловою площею 21.5 кв.м., з сім’єю в складі 2-х чоловік (а.с.18).
Згідно ордеру на жиле приміщення № 1 основним квартиронаймачем є ОСОБА_3 (а.с.19).
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що спірна квартира надана ОСОБА_3 у користування і останній разом з дружиною там зареєстрований.
Позивачем не ставиться питання про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ківерцівської міської ради № 70 від 25.02.2010 року та ордеру № 1 на спірне житлове приміщення та виселення осіб, яким неправомірно надане це житло. У зв’язку з цим суд позбавлений можливості вирішувати позовні вимоги позивача.
Крім цього, позивач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не навів жодного об’єктивного доказу факту свого проживання в спірній квартирі. Покази свідка ОСОБА_5 суд до уваги не бере, оскільки останній є родичем позивача і його покази спростовуються показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та довідкою про місце реєстрації позивача. У зв’язку з цим в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
В позові ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 про визнання права на користування приміщенням та вселення – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський районний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич