Справа №22ц – 21147 / 2010р. Головуючий у 1 інстанції: Ліпчанський С.М.
Категорія: 26 Доповідач: Краснощокова Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Маширо О.П.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар’їнському районі Донецької області на рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 14 вересня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар’їнському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті ушкодження здоров’я на виробництві,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 14 вересня 2010р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті ушкодження здоров’я на виробництві 24 000 грн.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, посилаючись на його необґрунтованість та неправильне застосування законодавства. Апелянт зазначає, що факт спричинення моральної шкоди має бути зазначений у відповідному медичному висновку, такого висновку позивачем не надано. Клопотання відповідача про направлення позивача на МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди судом відхилено. Розмір, стягнений судом у відшкодування моральної шкоди, не відповідає постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених у справі обставин. Позивач працював на підприємствах вугільної промисловості тривалий час. 18.05.2003р. під час роботи на шахті «Трудовська» проходчиком з ним стався нещасний випадок – позивач отримав гостру черепно – мозкову травму, струс головного мозку, травму м’яких тканин. Висновком МСЕК від 10.09.2003р. позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом 18 травня 2003р. та 3 групу інвалідності. Вподальшому відсоток втрати працездатності збільшувався на та час розгляду справи становить 80%. У зв’язку із втратою позивачем професійної працездатності на 40%, серйозними порушеннями здоров’я із стійким розладом функцій організму позивачу спричинена моральна шкода, порушено його звичний спосіб життя, що потребує від позивача додаткових зусиль для його організації. З врахуванням стану здоров’я позивача, яке значно погіршилось, тяжкості виробничої травми та її наслідків, істотності вимушених змін в життєвих та виробничих стосунках позивача з врахуванням принципів виваженості, розумності та справедливості суд стягнув з відповідача у відшкодування моральної шкоди 24 000 грн. при цьому суд врахував, що на момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди була чинною ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
В засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, позивач прости скарги заперечував та просив рішення залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на зазначену страхову виплату виникло з часу встановлення йому вперше висновком МСЕК стійкої втрати працездатності, а саме з 10.09.2003р., діючим на час виникнення правовідносин законодавством був передбачений обов'язок Фонду сплатити моральну шкоду потерпілому.
Положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та змін до Закону, внесених Законом України від 23 лютого 2007р. №717 - V передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності висновком МСЕК від 10.09.2003р., таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", так і Законом України від 23.02.2007 р. N 717-V, яким із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключені положення про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такого не встановлено. Суд дав оцінку наданим сторонами доказам, посилання відповідача на відсутність висновку МСЕК щодо факту спричинення позивачу моральної шкоди суд правильно не прийняв до уваги, оскільки позивачу встановлено стійку часткову втрату працездатності, що свідчить про спричинення йому і моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування визначений судом на підставі наявних у справі доказів, визначений судом розмір відшкодування відповідає принципам розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар’їнському районі Донецької області
Рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 14 вересня 2010р.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: