Справа №22ц – 21137 / 2010р. Головуючий у 1 інстанції:Ченченко Т.О.
Категорія: 23 Доповідач: Краснощокова Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Маширо О.П.
при секретарі : Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору найму, про розірвання договору найму, виселення з квартири без надання іншого житла,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2010р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору найму, про розірвання договору найму, виселення з квартири без надання іншого житла.
У апеляційній скарзі представник позивачки просить скасувати рішення суду, посилається на його незаконність та необґрунтованість. Зокрема, зазначає, що судом неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, неправильно визначено правовідносини відповідно до встановлених обставин, порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення. Суд не врахував, що підтвердженням наявності між позивачем та відповідачем договору найму жилого приміщення є фактичне виконання умов, яких вони досягли, а саме – відповідач проживає в квартирі позивачки, зареєстрований у ній та оплачував комунальні послуги, позивачка звільнила та надала відповідачу квартиру. Іншого правочину між сторонами, ніж договір найму, не встановлено. Оскільки відповідач перестав оплачувати платежі за квартиру та житло необхідне позивачці для проживання є підстави для розірвання договору найму та виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення. Судом також не враховано, що порушується право власності позивачки на квартиру, вона має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю.
В засіданні апеляційного суду позивач та її представник ОСОБА_1 підтримували апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із того, що позивачкою не доведено факту укладення договору найму жилого приміщення з відповідачем, а тому немає підстав для визнання дійсним такого договору, його розірвання та виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення.
Заслухавши доповідача, пояснення позивачки та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Розглядаючи справу, суд обґрунтовано виходив із встановлених фактичних обставин, вимог матеріального і процесуального права, зокрема, меж заявленого позову.
Так, із справи вбачається, що позивачка звернулась із позовом до відповідача про визнання дійсним договору найму, про розірвання договору найму, виселення з квартири без надання іншого житла, посилаючись на те, що у лютому 2002р. вона уклала з відповідачем усний договір найму жилого приміщення в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 За умовами цього договору вона та її чоловік звільнили квартиру, переїхали жити в належний їм будинок, а в квартиру вселився відповідач, якого вони зареєстрували у вказаній квартирі, відповідач мав право проживати та зобов’язаний сплачувати комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території, договір укладено на невизначений строк. Відповідач деякий час виконував умови договору, але останнім часом перестав сплачувати платежі, виникла заборгованість, крім того, скаржаться сусіди на порушення їх прав, відповідач став зловживати спиртним, гучно слухає музику, постійно лається та свариться з сусідами. Позивачка письмово відповідно до ч.3 ст. 168 ЖК України попередила відповідача про розірвання договору, запропонувала відповідачу погасити заборгованість та звільнити квартиру, однак, відповідач не виселився.
Відповідач проти позову заперечував та посилався на те, що договір найму між ним та позивачкою не укладався, вселився він в квартиру у зв’язку з укладенням усного договору купівлі - продажу цієї квартири, однак, оформити на нього квартиру позивачка відмовилась.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами договору найму житла, його умов та строку.
Такий висновок суду є вірним.
Будь – яких належних та допустимих доказів наявності договору найму жилого приміщення між сторонами позивачем не надано. На наявність таких доказів не посилається і апелянт у скарзі.
Посилання ж апелянта на те, що відповідач підлягає виселенню на підставі статей 317, 319, 391, 386 ЦК України, оскільки позивачка, як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки вимоги про усунення перешкод у користуванні майном позивачкою не заявлялись. Позивачка не позбавлена можливості звернутись із таким позовом до відповідача.
За вказаних підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2010р. залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: