Справа 2-1446/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08  листопада 2010   року  Ленінський  районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді                  Буйлової С.Л.,

при секретарі    Муслєдіновій Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Леніне  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  виконавчого комітету Керченської міської ради  про зобов’язання забезпечити житлом,

                                                           ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача виконавчого комітету Керченської міської ради  про зобов’язання забезпечити його, як суддю Керченського міського суду АР Крим,  житлом шляхом надання для проживання благоустроєної двокімнатної квартири у місті Керч АР Крим.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 320/2009 ОСОБА_1 призначений у місцевий загальний суду на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим. Наказом начальника Державної судової адміністрації України АР Крим від 01 червня 2009 року його прийнято на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим, яку він займає по теперішній час.  Житла у м. Керч  він не має, оскільки до призначення на посаду проживав в іншій місцевості. Рішенням виконавчого  комітету Керченської міської ради № 690 від 24 липня 2009 року був прийнятий на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов. В силу вимог п.п. 7,8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", який діяв на час призначення його на посаду судді, не пізніш як через шість місяців після обрання суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку за місцем знаходження суду. Відповідно до ст. 49 Житлового кодексу України суддя має право на додаткову жилу площу у вигляді додаткової кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів додатково. Однак до теперішнього часу позивач, житлом за місцем знаходження суду, не забезпечений. Таким чином, на підставі викладеного, позивач просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати виконавчий комітет Керченської міської ради  забезпечити  його, як суддю Керченського міського суду АР Крим житлом шляхом надання для проживання благоустроєної двокімнатної квартири у м. Керч АР Крим.

     В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належно, в письмовій заяві до суду просив справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі по тих же підставах (а.с.22).

     В судове засідання представник відповідача виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належно, в письмових поясненнях на позов зазначив, що по нормах надання житлової площі позивач може претендувати тільки на однокімнатну квартиру, оскільки згідно ст. 49 ЖК України  додаткова жила площа – це розрахунковий норматив жилої площі, на яку додатково, окремі категорії громадян мають право та яка не вважається зайвою.  Надання ж додаткової жилої площі суддям, діючим законодавством не передбачено. Згідно письма відділу з обліку та розподілу житлової площі Керченської міської ради від 20.10.2010 року № 29/01-5/249 з житлового фонду, що вивільняється, упорядковані квартири, такі щоб  відповідали санітарним і технічним вимогам, що пред'являються до житлових приміщень у виконавчому комітеті відсутні. Будівництво державного житла в м. Керч не будується, вільні квартири на балансі міської ради відсутні.  Крім того, зазначає, що позивач в списках громадян, які  користуються правом позачергового отримання  жилих приміщень, перебуває 196 на черзі з 202 осіб. Таким чином виконавчий комітет Керченської міської ради не відмовляється від виконання свої обов’язків, і в міру поповнення житлового фонду надає житло відповідно до черговості (а.с.12-13,21).

     Згідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України в зв’язку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.

   Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем письмові докази в їх сукупності, враховуючі письмові пояснення на позов відповідача, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

     Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

     Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

     За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

    Згідно Указу Президента України від 13 травня 2009 року № 320/2009 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим.

    Згідно Наказу начальника територіального управління Державної судової адміністрації України АР Крим від 01 червня 2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим з 01.06.2009 року, яку він займає по теперішній час. (а.с.5)

    ОСОБА_1 житла у м. Керч   не має, оскільки до призначення на посаду проживав в іншій місцевості.

    На підставі рішення виконавчого  комітету Керченської міської ради № 690 від 24 липня 2009 року ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік для одержання житлової площі поза чергою, як громадян, які потребують поліпшення житлових умов (а.с. 4)

    Згідно ст. 47 Конституції України, ст. 9,31 Житлового кодексу України передбачено право громадян на житло, в т.ч. шляхом забезпечення ним органом місцевого самоврядування.

    Як вбачається  п.37 Правил обліку громадян, які  потребують поліпшення житлових умов і надання їм приміщень (затверджених постановою РМ УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470)  передбачено, що жилі приміщення  надаються  особам  за  місцем перебування  їх  на квартирному обліку.

    Відповідач, у відповідності до ст.ст.15, 18, 26, 41, 51, 56 Житлового кодексу України та ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зобов'язаний приймати участь у забезпеченні громадян житлом і наділений достатніми повноваженнями для забезпечення громадян житлом.

     В силу вимог п.п.  7,8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (діє на підставі пункту 2 підпункту 1 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій  і статус суддів" від 7 липня 2010 року) та ст.ст.47, 49 Житлового кодексу України, відповідач зобов'язаний був забезпечити позивача  шестимісячний термін благоустроєним житлом, проте, у визначені строки покладеного на нього обов'язку не виконав, чим порушив  право позивача на житло.      Доводи представника відповідача про неможливість надання позивачу ОСОБА_1  квартири в зв’язку з відсутністю вільного житла, а також, що позивач ОСОБА_1 не може претендувати на двохкімнатну квартиру,   не заслуговують на увагу, оскільки обов’язок надати житло не пов’язується з наявністю вільного житла, а  площа квартири, на яку претендує позивач, повинна бути йому надана, з  урахуванням вимог, передбачених п.8  ст.44 Закону України « Про статус суддів», відповідно до яких суддя має право на додаткову площу,  відповідно до положень  ст. 49 ЖК України, згідно якої суддя має право на додаткову жилу площу у вигляді кімнати або в розмірі 10 квадратних метрів.

     При ухваленні рішення суд приймає до уваги і те, що забезпечення позивача житлом, відповідно до ст.126, 130  Конституції України, п.п. 7,8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", ст. 47 ч.4 п.8 Закону України "Про судоустрій  і статус суддів" від 7 липня 2010 року буде утвердженням реального забезпечення  гарантії незалежності судді,  як  необхідної  умови  здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.  

    Крім того, положення п.п. 7,8 статті 44 Закону України "Про статус суддів", який діє на підставі пункту 2 підпункту 1 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій  і статус суддів" від 7 липня 2010 року та статей 22, 64, 126 Конституції України закріпили конституційний принцип гарантованості здобутих конституційних прав і свобод, через  вимогу  неможливості  їх скасування або звуження,  в тому числі щодо норм, які визначають матеріальне і  соціальне забезпечення суддів. До того ж, Конституційний Суд України заборонив при прийнятті нових законів скасовувати  чи  звужувати  існуючі  гарантії  незалежності суддів,  у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і  соціального забезпечення (п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005).  

      Крім цього, позивач, згідно ст. ст. 3, 11 ЦПК України, вільний у виборі права, яке вважає за необхідне захистити у судовому порядку. Оскільки права позивача передбачені у  п.п. 7,8 статті 44 Закону України "Про статус суддів" не скасовані, суд та відповідач не вправі нав'язувати позивачу здійснювати захист іншого права, передбаченого у ст.132 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".  

        У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 року вказано, що судді вправі оскаржити в судовому порядку рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, якщо з їх вини не забезпечується виконання вимог статей 44, 45 Закону України "Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів України, якими передбачено гарантії незалежності суддів.  

     З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов’язання забезпечити його житлом шляхом надання для проживання благоустроєної двокімнатної квартири підлягають частковому задоволенню, оскільки право позивача повинне бути захищене та відновлене у необхідному обсязі через ухвалення судом рішення про зобов’язання  відповідача забезпечити позивача ОСОБА_1 житлом, яке за своїм статусом, санітарним та технічними нормами буде відповідати вимогам ст.44 Закону України "Про статус суддів" та ст.ст. 9, 46, 47-50 Житлового Кодексу України, оскільки вчинення вказаних дій знаходиться у межах компетенції відповідача, а ухвалення такого рішення остаточно розв'яже виниклий між сторонами у справі житловий спір.    

     На підставі ст.ст. 22, 64, 47, 126, 130 Конституції України;  п.п. 7, 8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів";  ст. 47 ч.4 п.8 Закону України "Про судоустрій  і статус суддів" від 7 липня 2010 року;  ст.ст. 9, 15,18,26,41,46,47-49,51,56  ЖК України;   п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 року, ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні",  п.37 Правил обліку громадян, які  потребують поліпшення житлових умов і надання їм приміщень, затверджених постановою РМ УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, керуючись ст.ст. 3,10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 294 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

     Позов задовольнити частково.

     Зобов’язати  виконавчий  комітет Керченської міської ради  АР Крим забезпечити суддю Керченського міського суду Автономної Республіки Крим  Цветкова Олександра Яковлевича житлом шляхом надання для проживання благоустроєної квартири  у місті  Керч АР Крим з урахуванням вимог ст.44 Закону України "Про статус суддів" та ст.ст. 9, 46, 47-50 Житлового Кодексу України.

     В решті частини позовних вимог відмовити.

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: