Справа № 2-4991/10р.

                РІШЕННЯ

            ІМ «ЯМ   УКРАЇНИ

19 листопада 2010р.       Ленінський районний суд м.Вінниці

В складі головуючого Овсюка Є.М

При секретарі Олійник І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3, 3 особи  Виконкому Вінницької міської ради  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,3 особи без самостійних вимог- виконкому Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення,-

                ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1. Позов обґрунтовують тим,що відповідач не проживає в зазначеній квартирі більше 2-х років, витратила до неї інтерес так як проживає по іншій адресі.

    ОСОБА_3 у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої  дочки ОСОБА_4 звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 3х осіб без самостійних вимог – виконкому Вінницької міської ради, служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення. Позов обґрунтовує тим, що спірну квартиру добровільно не залишила, проживала в ній з 13.09.2000 року до весни 2007 року, але вимушена була  її залишити внаслідок поведінки ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які почали влаштовувати сварки, чинити перешкоди в користуванні житлом. Вона вимушена була звернутись до правоохоронних органів з приводу  неправомірних дій відповідачів,але їй було рекомендовано звернутись до суду за захистом своїх прав.

    В судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник підтримали первісний позов і заперечили проти зустрічного позову, зазначаючи що   ніяких перешкод в користуванні  житлом ОСОБА_3 не чинили, вона мала можливість  ще в 2007 році у разі створення їй перешкод в користуванні квартирою звернутись до суду з позовом про усунення  цих перешкод,але цим правом не скористалась ОСОБА_3 добровільно залишила квартиру  і вибула на інше постійне місце проживання в м.Бар,  що свідчить про її свідомий вибір місця проживання, а тому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

    Представники відповідача по первісному позову і позивача по зустрічному позову підтримали  вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 обґрунтовуючи його обставинами викладеними в зустрічному позові.

З цих підстав просять задоволити зустрічний позов  і відмовити в первісному позові.

Представник служби у справах дітей Вінницької міської Ради просить задовільнити зустрічний позов ОСОБА_3 відмовивши в первісному позові.

Представник виконкому Вінницької міської ради при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

                2

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову з відмовою в зустрічному позові приймаючи до уваги наступне.

По справі встановлено, що в 1995 році за спільним рішенням адміністрації та профкому інституту «Вінницяагропроєкт»  ОСОБА_3 як молодому спеціалісту була надана кімната в квартирі АДРЕСА_2 . В 2000 році ОСОБА_3 переселили в цьому ж гуртожитку в кімнату АДРЕСА_1. В іншій ізольованій кімнаті цієї квартири гуртожитку проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Відповідно до рішення виконкому Вінницької  міської ради № 521 від 9.03.2006 року даний гуртожиток  набув статусу житлового будинку, який перебуває на балансі ЖЕК-№3  та належить до комунальної власності.

Між мешканцями квартири АДРЕСА_1 з приводу користування житлом почались конфлікти, ОСОБА_3 зверталась до суду з позовом до виконкому Вінницької міської Ради про надання дозволу про перепланування кімнати у спірній квартирі на ізольовану кімнату, але цей позов позитивного рішення яке набуло законної сили не набрав.

В 2007 році ОСОБА_3  залишити кімнату в спірній квартирі і вибула на постійне місце проживання до свого чоловіка ОСОБА_4 в АДРЕСА_3 де у неї народилась дочка, де проживає до нинішнього часу, працює у ТОВ «Облсільгаз», перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Барської райдержадміністрації та одержує допомогу при народженні дитини.

Ці  обставини не заперечуються  в судовому засіданні представником ОСОБА_3, які однак стверджують, що таке проживання в м.Бар є вимушеним, що ОСОБА_3 не втрачала інтересу до користування квартирою АДРЕСА_1 і залишення нею зазначеної спірної квартири є вимушеним, так як позивач по первісному позові чинить їй в користуванні квартирою перешкоди.

Ці твердження ОСОБА_3 і її представника не узгоджуються з добутими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з наступними змінами № 13 від 25.12.1992 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового Кодексу України» - наймач або член його сім»ї, який вибув на інше постійне місце проживання втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред»явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання / утворення сім»ї в іншому місці, укладення трудового договору на невизначений строк, тощо/.

Відповідно до ч.2 ст. 61 ЦПК України обставини,  визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, не підлягають доказуванню.

По даній справі критерії визначені в постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 12.04.1985 року про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням з дня вибуття – мають місце і в зазначений цивільній справі. Так, ОСОБА_3 одружилась з ОСОБА_6 9.09.2008 року із моменту реєстрації шлюбу проживає в будинку чоловіка в АДРЕСА_3 який належить ОСОБА_4 на праві власності, що підтверджується довідкою КП «Барське районне бюро технічної інвентаризації. В м.Бар  ОСОБА_7 народила  дочку, має постійну роботу, перебуває на обліку для  одержання допомоги при народженні дитини. Ці обставини визнані представником ОСОБА_3 і не підлягають доказуванню.

                3

Відповідно до ч.2 ст. 107 ЖК України вибуття особи на інше постійне місце проживання в інший населений пункт є підставою для втрати права користування попереднім житлом з дня вибуття.

Відповідно до ст.. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання  в Україні» № 1382-1У від  11.12.2003 року місце проживання – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік, а місце перебування – це адміністративно-територіальна одиниця , на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Так як ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 9.09.2008 року постійно – це і є відповідно до зазначеного закону її місцем проживання.

Виходячи з зазначених норм законодавства ОСОБА_3 як вибувша на інше постійне місце проживання до іншої адміністративно територіальної одиниці з міста Вінниці до м.Бар, в якому проживає постійно понад 2 роки, що не заперечується її представниками в судовому засіданні – втрачає право користування жилим приміщенням – квартири АДРЕСА_1, незалежно від пред»явлення позову про це.

Права її дитини, інтереси якої вона представляє в суді не порушуються, поскільки матір дитини свідомо вибрала собі інше місце проживання, дитина, як член сім»ї ОСОБА_4 відповідно до ст. 156 ЖК України має право користування жилими приміщеннями у належному ОСОБА_4 будинку нарівні з власником.

Таким чином, маються підстави для задоволення первісного позову і відмови в зустрічному , поскільки визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням  унеможливлює вимогу цієї особи вселитись в дане приміщення. Підстав прийти до висновку про створення позивачами по первісному позову перешкод в користуванні спірною квартирою не надано. ОСОБА_3 не скористалась своїм правом у разі чинення перешкод в користуванні квартирою захистити свої права в судовому порядку і звернулась в суд з зустрічним позовом лише після подання первісного позову.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради від 29.07.2010р.  № 1541 спірна квартира АДРЕСА_1 приватизована і належить на праві власності  по ? частині ОСОБА_2 і  ОСОБА_1 , про що видано свідоцтво про право власності на житло, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 107. 156 ЖК України ст.ст. 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановою Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового Кодексу України ст.ст.3.4 57-61 , 212-215, 218 ЦПК України,-

            ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволити.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила  право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

                4

В зустрічному позові ОСОБА_3 відмовити.

Судові  витрати залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:підпис:

Копія вірна:

Суддя:

Секр: