Справа №22ц – 20874/ 2010р. Головуючий у 1 інстанції: Мірута О.А.
Категорія: 27 Доповідач: Краснощокова Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Прокопчук Л.М.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 – представника позивача ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 жовтня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій незаконними, стягнення пені та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 жовтня 2010р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій незаконними, стягнення пені та моральної шкоди.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом безпідставно не прийнято до уваги надані докази та зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам. Так, суд не прийняв до уваги накази від 2.11.2009р. та від 14.01.2010р. про стягнення з ОСОБА_2 боргу, хоч ці накази винесені вже після погашення заборгованості за кредитом.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із фактичних обставин справи, та дотримався вимог матеріального і процесуального права.
Так, із позовної зави вбачається, що звертаючись із позовом ОСОБА_2 посилався на те, що 24.07.2006р. між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №SAMDN44000008377281. Згідно з довідкою від 19.10.2009р., виданою відповідачем, заборгованість за кредитною картою по вказаному договору відсутня. Незважаючи на відсутність заборгованості працівники відповідача звертались за видачею судових наказів та подавали їх до виконання. Так, наказом від 15.04.2009р. у справі №2н-919/2009р. було вирішено стягнути з нього 5 592,11 грн. та судові витрати, постановою виконавчої служби Калінінського району м. Донецька від 27.04.2010р. було відкрито виконавче провадження . Постановою від 19.10.2009р. виконавче провадження закрито у зв’язку з фактичним повним виконанням наказу. Постановою виконавчої служби Калінінського району м. Донецька від 24.04.2010р. було відкрито виконавче провадження згідно судового наказу від 2.11.2009р. за № 2-н-919 від 2.11.2009р., 13.05.2010р. це виконавче провадження було закрите. Він вимушений був звертатись в банк, перевіряти, чи поступили своєчасно сплачені ним кошти на рахунок банку, при кожному повідомленні про відкриття виконавчого провадження відчував негативні емоції. Тому просив визнати дії відповідача, які виразились у вимогах по погашенню заборгованості за кредитним договором від 24.07.2006р. згідно наказів №2н-1273 від 24.07.2008р. та № 2н- 919 від 15.04.2009р. незаконними, стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. пеню 871, 24 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із того, що на момент винесення наказів від 24.07.2008р. по справі №2н-1273 та від 15.04.2009р. по справі № 2н- 919/2009 заборгованість за кредитним договором погашена не була, тому підстав для визнання дій відповідача незаконними немає.
Такий висновок суду є правильним, він відповідає фактичним обставинам справи.
Так, згідно з випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 за договором погашення заборгованості за кредитним договором №SAMDN44000008377281 погашення заборгованості відбулось 16.10.2009р., згідно з довідками банку станом на 19.10.2009р. заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 19.10.2009р. відсутня.
Тому звернення відповідача за видачею судових наказів від 24.07.2008р. та від 15.04.2009р., коли заборгованість не була погашена, є правомірним.
Суд розглянув справу у межах заявлених вимог. У позовній заяві позивач просить визнати незаконними дії відповідача щодо вимог по погашенню заборгованості саме за наказами від №2н-1273 від 24.07.2008р. та № 2н- 919 від 15.04.2009р.
Посилання апелянта на неправомірність дій відповідача щодо звернення за видачею судових наказів від 2.11.2009р. та від 14.01.2010р. не може бути підставою для скасування рішення, оскільки вимоги про незаконність дій відповідача щодо звернення за видачею цих наказів не заявлені.
За вказаних обставин, рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – представника позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 жовтня 2010р. залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: