Справа №22ц – 20821/ 2010р. Головуючий у 1 інстанції: Шипович В.В.
Категорія: 51 Доповідач: Краснощокова Н.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Маширо О.П.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 – представника позивача ОСОБА_2 та Державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 6 жовтня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що 12.04.2009р. він був звільнений з роботи у відповідача. При звільненні відповідач не провів з ним повний розрахунок. Лише 1.06.2010р. на його ощадну картку було перераховано кошти, не виплачені при звільненні. Внаслідок порушення відповідачем його трудових прав на отримання своєчасного розрахунку у день звільнення для нього склалась стресова ситуація, він відчував і відчуває моральні страждання, тому що його законні трудові права порушені відповідачем, який не бажав самостійно їх своєчасно поновити. Згодом роботодавець не вибачився усно та письмово належним чином перед ним, не продемонстрував ніякого каяття у тому, що серйозно порушив його трудові права та не бажав їх своєчасно відновити. Просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 48 467, 85 грн.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 6 жовтня 2010р. позов задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку 500 грн. та на користь держави судові витрати 171 грн.
У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на неправильність висновків суду щодо зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки спору про розмір заборгованої суми не було, необґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилається на те, що при звільненні позивача з ним було проведено розрахунок у повному обсязі, на час звільнення заборгованості не було. В подальшому, в ході перевірки, було виявлено помилку – не нарахування та недоплату за роботу у вихідні дні працівникам, у тому числі позивачу в сумі 276, 68 грн.. Згідно з наказом по підприємству від 5.05.2010р. помилка усунена, проведено нарахування доплати, зокрема позивачу перераховано вказану суму на його рахунок. Законодавством не передбачено виплату середнього заробітку у разі виявлення помилки.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримувала апеляційну скаргу та просила рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позов суд виходив із того, що при звільненні позивача 12.04.2009р. з роботи у відповідача з ним не було проведено повний розрахунок, 1.06.2010р. на його рахунок надійшли грошові кошти у сумі 276, 68 грн., нараховані та виплачені після виявлення помилки. Оскільки з вини відповідача вказана сума не була виплачена своєчасно – при звільненні, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток, який за 283 робочі дні становить 33 051, 57 грн., з врахуванням розміру заборгованої суми та керуючись принципом справедливості суд зменшив суму середнього заробітку до 500 грн.
З вказаним висновком суду погодитись неможливо, оскільки він зроблений з порушенням вимог матеріального права.
Згідно із ст. 116 КЗпП України п ри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день
звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то
зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня
після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник
або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника
перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника
або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір
підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові
його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного
розрахунку.
Із справи вбачається, що при звільненні позивача 12 квітня 2009р. йому були виплачені всі суми, що належали йому від підприємства на день звільнення. Тобто, при звільненні розрахунок з позивачем було проведено своєчасно.
5.05.2010р. на підприємстві було видано наказ про усунення помилки в оплаті праці за роботу у вихідні дні за минулі періоди, наказано провести донарахування доплати за роботу у вихідні дні працівникам шахти, а також особам, які раніше працювали на підприємстві. 10.06.2010р. донарахована сума 276,68 грн. була перерахована на рахунок позивача.
Оскільки при звільненні позивача розрахунок з ним проведено своєчасно, підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст.117 КЗпП України у зв’язку з виявленням та виправленням помилки підприємством через рік після звільнення позивача немає.
Відповідно, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Посилання позивача на те, що відповідач не бажав самостійно поновити права позивача безпідставні, оскільки відповідач самостійно виявив помилку та відразу після виявлення самостійно перерахував кошти позивачу.
Неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення відповідно до п.3 ч.1 ст. 209 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – представника позивача ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 6 жовтня 2010р. скасувати.
В позові ОСОБА_2 до Державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: