Справа №22ц – 20569 / 2010р. Головуючий у 1 інстанції: Подколзін В.М.
Категорія: 26 Доповідач: Краснощокова Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Сукманової Н.В.
при секретарі : Рачинському Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 червня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач оскаржує рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 червня 2010р., яким з нього на користь ОСОБА_1 стягнено у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я на виробництві 9000 грн.
Апелянт посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом застосовано матеріальний закон, який на час розгляду справи втратив чинність, на момент розгляду справи відсутні норми закону, які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної шкоди. Судом прийнята до уваги довідка МСЕК щодо визначення втрати працездатності, хоч сама по собі ця довідка не підтверджує факту спричинення моральної шкоди. Позивачем не надано доказів на підтвердження позову, відсутня вина відділення Фонду у спричиненні моральної шкоди, професійне захворювання у позивача виникло з вини роботодавця, тому підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача немає. Позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Судом дана невірна оцінка доказам. Тому апелянт просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Суд при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин. Позивач працював на підприємствах вугільної промисловості, в результаті роботи у шкідливих та небезпечних умовах праці отримав професійне захворювання – вібраційну хворобу. Висновком МСЕК від 13 травня 2004р. йому вперше було встановлено 30 % втрати професійної працездатності у зв'язку з отриманим професійними захворюванням. Внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральну шкоду, що обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу погіршення здоров'я, що порушило його нормальні життєві стосунки внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя.
З врахуванням характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач, стану його здоров'я, на підставі статей 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, суд стягнув у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача 9 000 грн.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, яка підтримувала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на зазначену страхову виплату виникло з часу встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності, а саме з 13.05.2004р., діючим на час виникнення правовідносин законодавством був передбачений обов'язок Фонду сплатити моральну шкоду потерпілому.
Положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та змін до Закону, внесених Законом України від 23 лютого 2007р. №717 - V передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності висновком МСЕК від 13.05.2004р., таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", так і Законом України від 23.02.2007 р. N 717-V, яким із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключені положення про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такого не встановлено. Суд дав оцінку наданим сторонами доказам, посилання відповідача на відсутність висновку МСЕК щодо факту спричинення позивачу моральної шкоди суд правильно не прийняв до уваги, оскільки позивачу встановлено стійку часткову втрату працездатності, що свідчить про спричинення йому і моральної шкоди.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи скарги щодо пропуску строку позовної давності, оскільки згідно з п.1 ч.1 ст. 257 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування визначений судом на підставі наявних у справі доказів, визначений судом розмір відшкодування відповідає принципам розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Єнакієве відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 червня 2010р. залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: