Справа №22ц – 20593 / 2010р. Головуючий у 1 інстанції: Діденко С.О.
Категорія: 26 Доповідач: Краснощокова Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Сукманової Н.В.
при секретарі : Рачинському Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Добропіллі,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач оскаржує рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2010р., яким з нього на користь позивача стягнено у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я на виробництві 17 000 грн.
Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, Зокрема, зазначає, що суд не врахував відсутності вини відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання, факт моральної шкоди, як певного психічного стану особи, має бути підтверджений висновком медико – соціальної експертизи, а у справі такий висновок відсутній, не встановлено протиправності дій чи бездіяльності відповідача та наявності причинного зв’язку між шкодою, заподіяною здоров’ю позивача та протиправним діями відповідача. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту моральної шкоди, клопотання про призначення відповідної експертизи судом відхилено. Просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги позивача, виходив із того, що позивач під час роботи у відповідача отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт. Висновком МСЕК від 18 травня 2010 року позивачу вперше безстроково було встановлено 40% втрати професійної працездатності за вказаним захворюванням. Позивач визнаний інвалідом третьої групи. Ушкодженням здоров’я на виробництві йому спричинена моральна шкода.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на підприємстві відповідача з 1996р. по березень 2010р. Висновком МСЕК від 18 травня 2010 року позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт 2 ступеня та встановлено 3 групу інвалідності. Позивач визнаний інвалідом третьої групи. Згідно з актом розслідування професійного захворювання від 9.04.2010р. професійне захворювання виникло при таких обставинах - недосконалість технологій знепилюючих заходів, неефективність заходів боротьби з пилом, не дотримання і невиконання всього комплексу знепилюючих заходів, передбачених проектом комплексного знепилювання шахти та окремих ділянок, не проведення лікувальних, оздоровчих, реабілітаційних заходів від шкідливої дії на організм підземних робітників виробничих факторів зовнішнього середовища - ультрафіолетового випромінювання, інгаляцій.
На час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди норма закону щодо обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, не діяла.
Тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що відповідач зобов’язаний відшкодувати моральну шкоду відповідно до норм ст. 273-1 КЗпП України, якою передбачено право на відшкодування моральної шкоди працівнику власником або уповноваженим ним органом, у разі, якщо порушення законних права працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надані докази заподіяння моральної шкоди не заслуговують на увагу. В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Факт ушкодження здоров’я позивача підтверджений висновком МСЕК.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував характер та глибину моральних страждань позивача у зв’язку погіршенням стану його здоров’я, ступінь порушення його життєвих зв’язків, характер додаткових зусиль в організації подальшого життя, керувався принципами розумності та справедливості.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для її задоволення немає.
Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
При подачі апеляційної скарги відповідач не сплатив судовий збір та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, тому, оскільки апеляційна скарга відхиляється, слід стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 4 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313 - 315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2010р. залишити без зміни.
Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 15 гр. (розрахунковий рахунок 31219259700001; отримувач – Державний бюджет, ЄДРПОУ – 34686537, МФО – 834016, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області) та судовий збір у розмірі 4 грн. 25 коп. ( розрахунковий рахунок – 31411537700004; отримувач – місцевий бюджет Ворошиловського району, ЕДРПОУ – 34686537; МФО – 834016; банк – ГУ ДКУ у Донецькій області.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: