Справа 22ц-20341 Головуючий у 1 інстанції Шульженко Л.Б.
Категорія 27 Доповідач Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2010 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Шевченко В.Ю.,
при секретарі Красавіній Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів кредиту та поруки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И В :
У березні 2010 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – Банк) звернувся з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 10518 гр. 75 коп., посилаючись на те, що 25 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання кредиту на поточні потреби в сумі 2000 доларів США зі сплатою 14% річних строком до 20 червня 2009 року. Виконання кредитних зобов’язань забезпечено договором поруки, укладеного між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Оскільки зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконувались, станом на 17 лютого 2010 року утворилась заборгованість в загальній сумі 1314.45 доларів США, що еквівалентно 10518 гр. 75 коп.
Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором кредиту 1314,45 доларів США, що еквівалентно 10518 гр. 75 коп., понесені судові витрати.
ОСОБА_1 звернувся зі зустрічним позовом про визнання недійсними договору кредиту та договору поруки з тих підстав, що Банком при укладенні договору кредиту порушено валютне законодавство, оскільки відсутня індивідуальна ліцензія.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 липня 2010 року первісний позов задоволено; у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що при ухваленні рішення суд не зважив на висновок науково-правової експертизи щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті та що при укладенні договору кредиту Банк порушив Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Судом порушено вимоги статей 227, 548 ЦК України.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів.
Представник Банку Калінніков О.В. просив відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.
ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у визнанні договорів недійсними, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1050, 1054, 554 ЦК України та тим, що зобов’язання ОСОБА_1 за договором кредиту не виконуються. Відповідачі несуть солідарну відповідальність. Зустрічний позов безпідставний, оскільки відсутні підстави для зміни або розірвання договорів, передбачені ст. 651 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 25 червня 2008 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 укладено письмовий договір кредиту № 255/38-219 (далі – Договір) на строк до 20 червня 2009 року, за яким Банк надає Позичальникові грошові кошти в сумі 2000 доларів США зі сплатою 14% річних.
Вказаний договір підписаний сторонами, що свідчить про ознайомлення зі змістом Договору та згоду з його умовами.
Зобов’язання Банку за кредитним договором позивачем виконані, що підтверджується заявою на видачу готівки № 713 від 25 червня 2008 року та не оспорюється сторонами.
Порушенням зобов’язання, згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що строк виконання ОСОБА_1 зобов’язання за договором кредиту сплинув. Станом на 17 лютого 2010 року прострочений основний борг складає 869,65 доларів США, заборгованість за відсотками та іншими штрафними санкціями – 444,80 доларів США. Всього заборгованість складає 1314,45 доларів США, що еквівалентно 10518 гр. 75 коп. за курсом НБУ 8,0024 гр. за 1 долар США (ас. 15-16).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 порушено зобов’язання за договором кредиту.
Сплата відсотків, пені та інших штрафних санкцій передбачена Договором.
Не виконання відповідачем зобов’язання за договором порушує права Банку.
Договір кредиту забезпечений порукою ОСОБА_2, що підтверджується договором поруки № 255/18-292 від 25.06.2008 року (ас.9-10).
Згідно зі ст. 554 ЦК України, п. 1.1. договору поруки, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
За таких підстав суд першої інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Проте відмовляючи в позові ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, суд помилково мотивував висновки відсутністю підстав для зміни або розірвання договорів.
Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 227 ЦК).
Валюта виконання грошового зобов’язання визначена статтею 533 ЦК України.
Згідно з частиною 3 даної норми закону, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Законом, який регулює порядок та умови здійснення банками операцій з валютними цінностями, є Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-Ш.
Так, пункт 1 частини 2 статті 47 цього Закону надає право банкам здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
На підтвердження такого права позивачем представлено банківську ліцензію № 5 від 16 грудня 1999 року та дозвіл № 5-2 від 29 липня 2003 року (ас. 70-73).
Наявність банківської ліцензії та дозволу Національного Банку України є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті.
Доводи скарги про порушення Банком ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» безпідставні, оскільки згідно з приписами статті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність», до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, Банк уклав договір кредиту від 25 червня 2008 року з ОСОБА_1 з дотриманням вимог діючого законодавства щодо відповідного дозволу (ліцензії).
З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договорів кредиту та поруки недійсними безпідставні.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд змінює рішення та відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з інших підстав.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.3, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 липня 2010 року змінити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів кредиту та поруки відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий
Судді