Справа №22ц – 17711 / 2010р. Головуючий у 1 інстанції: Гапонов А.В.
Категорія: 45 Доповідач: Краснощокова Н.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Маширо О.П.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення межі між земельними ділянками, зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, зобов’язанні здійснити відведення стоків атмосферних опадів, проведення ремонту, заборону здійснити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2008р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення межі між суміжними земельними ділянками, про стягнення майнової та моральної шкоди.
В ході розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила встановити межу між суміжними земельними ділянками, на яких розташовані їх з відповідачем будинки шляхом перенесення огорожі в кінці ділянки №25 на відстань 1 м., межа повинна проходити на відстані 1 м. від подовжньої стіни будинку №25 та на відстані 0, 69 м. (дальня від вулиці стіна будинку) та 0,72 м. ( ближня від вулиці стіна будинку) від подовжньої стіни будинку № 23., а також зобов’язати звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки позивачки за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язати відповідача відвести стоки атмосферних опадів в сторону своєї земельної ділянки шляхом встановлення даху та жолобів жилого будинку №25 з ухилом в протилежний бік від будинку №23, заборонити відповідачу робити водовідвід атмосферних опадів між будинками по землі, зобов’язати відповідача проводити ремонт пошкодженої відмостки, оплатити ремонт пошкоджень будинку АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на користь позивачки у відшкодування майнової шкоди 4 647 грн., моральної шкоди 5000 грн., судові витрати.
Позивачка посилалась на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.08.1994р. вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Рішенням Краматорської міської ради від 10.12.2003р. їй було передано у власність земельну ділянку площею 1000 кв. м. для будівництва та обслуговування вказаного будинку, а 30.03.2004р. їй видано державний акт на право власності вказаної ділянки, надлишок землі у розмірі 0,0559 га був переданий їй в оренду. Відповідачу сусідня земельна ділянка розміром 0,1000 га належить на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 12.05.1997р. Її земельна ділянка розташована нижче від земельної ділянки відповідача. З метою попередження сповзання ґрунту було укладене каміння та посаджені декоративні дерева. Однак, справжня межа згідно з планом земельної ділянки знаходиться за камінням та деревами. У 1958-1959 роках відповідач спиляв всі дерева та розібрав кам’яну огорожу. У 1967р. відповідач самовільно поставив забор впритул до будинку і таким чином зайняв її земельну ділянку. Рішенням Краматорського міського суду від 4.06.2003р. за її позовом до ОСОБА_1 про визначення меж земельних ділянок встановлено межу між земельними ділянками №23 та №25 на відстані 1 м. від продовжньої стіни будинку №25 та відповідно 0,69 м. та 0,72 м. від продовжної стіни будинку №23. В 2003р. вона почала встановлювати стовпи для визначення межі згідно з рішенням суду, однак відповідач із своїм сином перешкодили їй. Відповідач вивернув з бетоном із землі 6 стовпів, чим спричинив їй матеріальну шкоду у розмірі 950 грн. Будинок №25 зведений без врахування плану земельної ділянки, відвід атмосферних опадів зроблений таким чином, що вся зливна вода та тала вода іде під її будинок, ділянка відмостки між їх будинками покрилась тріщинами, осідають та тріскаються стіни, відпадає плитка у ванній кімнаті. 6.07.2005р. в результаті її звернення в управління житлового та комунального господарства з питань встановлення відповідачем жолобів для стікання води їм було рекомендовано встановити жолоби для відведення опадів з будинків з ухилом у протилежні сторони кожного з будинків, зробити ремонт існуючих жолобів та відмостки, однак, відповідач цю вимогу не виконав. 29.09.2006р. комісією з розгляду земельних спорів виконкому міської ради за її заявою про встановлення межі було рекомендовано звернутись у землевпорядну організацію, яка має ліцензію, для встановлення меж земельної ділянки. Спеціалістами землевпорядної організації в ході проведення замірів ділянки встановлено, що точки, відмічені в державному акті, не відповідають розмірам та розташуванню на місці. Встановлення межі неможливо без заходу на ділянку відповідача, для отримання дозволу на це їй рекомендовано звернутись до суду. Вказаними діями відповідач перешкоджає їй у реалізації її права власності на землю. З 1994р. вона вимушена терпіти постійні скандали, приниження та погрози з боку відповідача, чи їй спричинено моральну шкоду.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2010р. позов задоволено частково. Встановлено межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 – огорожу в кінці огороду перенести в сторону ділянки №25 на 1 метр, встановивши огорожу по шнуру, з’єднавши отриману точку А з точкою сумісництва по фасаду, відміривши розмір ділянки №23 – 12,73 м. (точкою Б). Межа земельних ділянок повинна проходити на відстані 1м. від подовжньої стіни будинку №25, відповідно на відстані 0,69м. . (дальня від вулиці стіна будинку) та 0,72 м. ( ближня від вулиці стіна будинку) від подовжньої стіни будинку № 23.. Зобов’язано відповідача звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки АДРЕСА_1. Стягнено з відповідача на користь позивачки 850 грн. за проведену експертизу, 30 грн. за інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та направити справу на новий судовий розгляд. Зокрема, апелянт зазначає, що суд встановив межу між земельними ділянками, посилаючись на наявність рішення суду від 4.07.2003р., однак, цим рішенням було встановлено межу між будинками, а не протягом всієї земельної ділянки. Суд не врахував, що на місцевості межа суміжних земельних ділянок знаходиться на різному рівні, ділянка ОСОБА_3 знаходиться нижче ділянки ОСОБА_1 на 0,5 – 1 метр і по всій ділянці викладена камінням, так було з моменту заселення, що підтверджено протоколом від 17.05.2000р., підписаним начальником Краматорського міського відділу земельних ресурсів.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині задоволення позову слід скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення межі між земельними ділянками, зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки слід відмовити, у іншій частині рішення слід залишити без зміни з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині встановлення межі земельних ділянок суд виходив із висновків будівельно – технічної експертизи. Експерт встановив порушення меж земельних ділянок з боку земельної ділянки №25 на 1.0 метр в кінці ділянки, при цьому виходив із Державних актів про право власності сторін на земельні ділянки, «Планів зовнішніх меж земельних ділянок», текстових та графічних матеріалів, що входять у склад Державних актів про право власності на землю, договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3
Однак, самі по собі розміри та плани земельних ділянок, зазначені в Державних актах про право власності на землю не містять відомостей про те, де саме знаходяться межі вказаних земельних ділянок на місцевості, позивачкою не надано актів про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), передбачених ст. 125 ч.3 ЗК України в редакції, що діяла на час отримання Державного акту про прав власності на земельну ділянку від 30.03.2004р. та договору оренди земельної ділянки від 30.03.2004р..
До юрисдикції суду взагалі не належать спори про встановлення меж земельної ділянки. Згідно з пунктом «в» ст. 183 та пунктом «е» ст. 184 ЗК України встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок власників і землекористувачів є основним завданням та змістом землеустрою. Відповідно до вимог ст. 185 ЗК України землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.
За змістом ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004р. №7 згідно зі статтею 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Тому рішення суду в частині встановлення межі між земельними ділянками сторін та в частині зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки АДРЕСА_1 у м. Краматорську слід скасувати та у задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.
Відповідно підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат.
В іншій частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо зобов’язання відповідача відвести стоки атмосферних опадів в сторону своєї земельної ділянки шляхом встановлення даху та жолобів жилого будинку №25 з ухилом в протилежний бік від будинку №23, заборонити відповідачу робити водовідвід атмосферних опадів між будинками по землі, зобов’язати відповідача проводити ремонт пошкодженої відмостки, стягнути з відповідача на користь позивачки у відшкодування майнової шкоди 4 647 грн., моральної шкоди 5000 грн. доводи апеляційної скарги не приводяться, фактично рішення суду в цій частині не оскаржується. На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, Апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2010р. скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3 про встановлення межі між земельними ділянками, зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення межі між земельними ділянками, зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки відмовити.
У іншій частині рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2010р. залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: