Справа № 22ц-14878 Головуючий у 1 інстанції Кутья С.Д.
Категорія 34 Доповідач Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Шевченко В.Ю.,
при секретарі Красавіній Н.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Донецької міської ради на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 червня 2010 року.
В С Т А Н О В И В :
В липні 2008 року ОСОБА_1 пред’явив в суд позов до державного підприємства «Доноблавтодор» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 08 листопада 2007 року близько 18 години автомобіль НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 при проїзді проспекту Ленінський в Ленінському районі м. Донецька скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2, який належить позивачу.
Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 25 квітня 2008 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України в зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Позивач просив стягнути з ДП «Доноблавтодор» як уповноваженого здійснювати експлуатаційне утримання автомобільних доріг у відшкодування матеріальної шкоди 60740 гр. 57 коп., моральної шкоди – 10000 гр.
За клопотанням позивача Ворошиловський районний суд м. Донецька ухвалою від 07 жовтня 2009 року замінив неналежного відповідача ДП «Доноблавтодор» належним - Донецька міська рада.
Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 березня 2010 року в якості співвідповідача залучено Головне управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з Донецької міської ради у відшкодування матеріальної шкоди 103375 гр. 11 коп., моральної шкоди – 10000 гр.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 червня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з Донецької міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 95189 гр. 57 коп., моральної шкоди – 3000 гр., понесені судові витрати в сумі 1768 гр. 50 коп.
Донецька міська рада, не погоджуючись з рішенням, звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування скарги Донецька міська рада зазначила, що суд не зважив на те, що з 01 січня 2005 року набрав чинності Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтею 21 якого заборонено експлуатацію транспортного засобу без полісу обов’язкового страхування. Проте судом не з’ясовано питання, чи були застраховані транспортні засоби, які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди; чи отримував позивач страхове відшкодування. В разі відсутності відповідних страхових полісів наявна протиправна поведінка водіїв в дорожньо-транспортній пригоді, що виключає відповідальність міської ради. Суд при вирішенні спору не зважив на те, що згідно зі статтею 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні. Ці органи зобов’язані брати участь в огляді місць ДТП для визначення дорожніх умов, за яких вона сталася. Крім того, працівниками ДАІ до протоколу залучається детальний акт з відповідними замірами та схемою про умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо. Такий акт не складався, що свідчить про задовільний стан дорожнього покриття. Крім того, суд не дав оцінки розбіжностям щодо місця ДТП. Так, водії транспортних засобів пояснювали, що дорожньо-транспортна пригода сталася на відстані 300-400 метрів від АЗС «Донбаснафтопродукт». На схемі ДТП зазначено, що подія сталася на відстані 360,4 м від проїзду у розмежуючому газоні; ні яких пагорбів, напливів або інших пошкоджень дороги не зазначено. При складанні додаткового протоколу огляду місця події оглянуто ділянку дороги на відстані 186 метрів від проїзду у розмежуючому газоні, на якій виявлено наплив. При цьому представники Донецької міської ради або представники дорожньої експлуатаційної організації не залучались. Вважають, що ДТП сталася у зв’язку з порушенням водіями п. 13.1 та п. 15.11 ПДД. Також вважають необґрунтованим стягнення моральної шкоди, яка не підтверджена належними доказами та необґрунтовано її розмір.
В апеляційній інстанції представник апелянта ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач просив відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.
Представник Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради Фісай Р.В. просив апеляційну скаргу задовольнити.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода 08 листопада 2007 року, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, сталася з вини Донецької міської ради, яка не забезпечила безпеку дорожнього руху, допустивши наплив на проїжджій частині дороги.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна з наступних підстав.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про дорожній рух», власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ним органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до вимог ст.11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 року № 198, п.2.12 „В” Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок незадовільного утримання доріг.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 08 листопада 2007 року близько 18 години автопоїзд КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 при проїзді проспекту Ленінський в Ленінському районі м. Донецька скоїв наїзд на два автомобілі, які стояли, зокрема на автомобіль НОМЕР_2, власником якого є позивач. Внаслідок зіткнення автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, чим завдано ОСОБА_1 матеріальну шкоду.
Згідно з висновком № 1056/18 спеціаліста-автотехніка, водій автопоїзда ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, в його діях не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причиновому зв’язку з ДТП. Пояснення ОСОБА_2 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди – втрата курсової стійкості при переїзді напливу асфальту – з технічної точки зору не можуть бути спростовані.
Наявність напливу на асфальті на момент дорожньо-транспортної пригоди підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 3-3096/08.
Постановою судді Приморського районного суду м. Маріуполя від 25 квітня 2008 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України закрито в зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди 08 листопада 2007 року є неналежний стан дороги.
Ці обставини сторонами не спростовані.
Клопотання про призначення судової авто технічної експертизи з метою встановлення механізму ДТП, заявлене в апеляційній скарзі, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта Донецької міської ради ОСОБА_3 не підтримав як недоцільне.
Розмір матеріальної шкоди 95189 гр. 57 коп. визначено компетентним експертом і не оспорюється сторонами.
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що пошкодженням автомобіля позивачеві завдано моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням конкретних обставин справи, тривалості моральних страждань в 3000 гр. Судом враховано принцип розумності та справедливості.
Правильно встановивши зазначені фактичні обставини, суд неправильно застосував закон.
Згідно з Положенням про Головне управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, затверджено рішенням міської ради від 16 січня 2006 року № 24/15, Управління є юридичною особою. Основними завданнями Управління є зокрема організація роботи про проектуванню, будівництву, капітальному ремонту і утриманню доріг.
Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи щодо благоустрою міста і інженерному захисту території міста: санітарному очищенню, озелененню, освітленню, утриманню автодоріг.
Управління несе відповідальність за організацію виконання таких робіт.
За таких підстав саме Головне управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради на підставі положень статей 1166, 1167 ЦК України повинно відшкодувати завдану шкоду, оскільки ним вчинені неправомірні дії, які виразилися в незадовольному утриманні автодороги; в його діях є вина та причиновий зв'язок із завданою шкодою.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції, повно встановивши обставини справи, допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат з Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради; про відмову в позові до Донецької міської ради.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Донецької міської ради задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 червня 2010 року скасувати.
Стягнути з Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 95189 (дев’яносто п’ять тисяч сто вісімдесят дев’ять) грв. 57 коп., у відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грв., судові витрати 1768 (одну тисячу сімсот шістдесят вісім) грв. 50 коп.
Стягнути з Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради в дохід держави судовий збір 900 (дев’ятсот) грв.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької міської ради відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді