Справа № 22ц-13327 Головуючий у 1 інстанції Ладе В.Р.
Категорія 51 Доповідач Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Шевченко В.С.,
при секретарі Красавіній Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Донгермес» про визнання недійсним договору про колективну матеріальну відповідальність за апеляційною скаргою відповідача на рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 27 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2009 року ОСОБА_1 пред’явив позов до товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Донгермес» про визнання недійсним договору про колективну матеріальну відповідальність, оскільки вважає, що договір укладено з порушенням вимог ст. 135-2 КЗпП України.
Рішенням Амвросіївського районного суду від 27 квітня 2010 року позов задоволено.
Відповідач не погодився з рішенням суду та звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та відмовити в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги ТОВ «Донгермес» зазначив, що при ухваленні рішення суд обмежився лише поясненнями позивача про те, що він не підписував спірний договір. При цьому суд не врахував сам договір та показання свідка ОСОБА_2 про підписання ОСОБА_1 оспорюваного договору в її присутності. Суд безпідставно визнав договір недійсним, оскільки позивачем не надані докази щодо підстав визнання угоди недійсною, згідно зі статтею 215 ЦК України. Суд також не врахував, що договір підписаний членами колективу Бороздіним В.І. та Тараном С.І. Крім того, вважають неправильними висновки суду щодо поновлення позивачеві строку звернення до суду та вирішення питання про стягнення з відповідача витрат по оплаті експертизи, яку суд призначив за власною ініціативою.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів.
Позивач в судове засідання не з’явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що сторони знаходились у трудових відносинах. Факт підписання позивачем договору про колективну матеріальну відповідальність недоведений, що є підставою для визнання договору недійсним. Строк звернення до суду підлягає поновленню з тих підстав, що згідно з поясненнями ОСОБА_1 про оспорюваний договір йому стало відомо 22 грудня 2008 року при розгляді іншої справи.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб’єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Недійсність правочину регламентується нормами Цивільного Кодексу України.
Оспорюючи типовий договір про колективну матеріальну відповідальність, який укладений між ТОВ «Донгермес» та членами колективу АЗС № 1 в особі керівника Бороздіна В.І., ОСОБА_1 посилався на норми трудового законодавства, якими керувався і суд першої інстанції. Підстави недійсності правочину, визначених ЦК України, позивачем не зазначені.
Таким чином, визнання недійсним договору про колективну матеріальну відповідальність не передбачено діючим трудовим законодавством як спосіб захисту прав.
Зазначений договір може бути визнаний в якості доказу при вирішенні іншого спору, зокрема, при заявленому позові про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, при вирішенні якого суд зобов’язаний буде дати оцінку вказаному договору.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про колективну матеріальну відповідальність.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Донгермес» задовольнити.
Рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 27 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Донгермес» про визнання недійсним договору про колективну матеріальну відповідальність відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий
Судді