Справа № 22ц-21579 Головуючий у 1 інстанції Бакуменко А.В.
Категорія 13 Доповідач Висоцька В.С.
___________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі: головуючого Висоцької В.С.
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі Красавіній Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року задоволено позов ОСОБА_1 Визнано заповіт, укладений від імені ОСОБА_3 16 травня 2008 року в частині передачі квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та зареєстрований в Другій державній нотаріальній конторі м. Краматорська за №2349 недійсним.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначила, що нею подано до суду позовну заяву про усунення від права на спадкування ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 Під час розгляду справи нею було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі вирішення цієї справи, проте суд безпідставно не задовольнив таке клопотання.
Крім того, суд своїм рішенням визнав недійсним заповіт лише в частині передачі квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, а в іншій частині заповіт недійсним не визнавався.
В апеляційній інстанції відповідач ОСОБА_2, її представник ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності (а.с.32) доводи апеляційної скарги підтримали.
Позивач та її представник у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в поданих телеграмах просили розглядати справу у їх відсутність.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що за життя ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 згідно заповіту від 16 травня 2008р., посвідченого державним нотаріусом Другої Краматорської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №2349 (а.с. 9).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення заповіту волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним, за висновком посмертної судово - психіатричної експертизи в період укладення заповіту – 16 травня 2008 року не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду, просила визнати договір дарування недійсним, посилаючись на те, що під час укладення заповіту її тітка ОСОБА_3 страждала на хронічне психічне захворювання, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними внаслідок своєї хвороби (а.с.3-4).
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. ст.1257, 225 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповіт є правочином, тому до нього застосовуються загальні положення про правочин та положення про їх недійсність.
Відповідно до частини 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Таким чином, не є актом вільного волевиявлення заповіт, який особа склала, не розуміючи значення своїх дій.
З матеріалів справи встановлено, що заповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалий час, а саме з 1998 року, страждала хронічним бредовим розладом особистості органічного ґенезу, з вираженим інтелектуально – мнестичним зниженням. З 1999р. ОСОБА_3 спостерігалася у психіатра з діагнозом – хронічний бердовий розлад, про що є відповідні записи у її амбулаторній картці. За життя ОСОБА_3 неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні у 1998,2004,2006,20072008 роках, в тому числі з 04 березня 2008 року по 05 травня 2008 року.
16 травня 2008 року ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 згідно заповіту, посвідченому державним нотаріусом Другої Краматорської державної нотаріальної контори, зареєстрованому в реєстрі за №2349 (а.с. 9).
Згідно свідоцтва про смерть Краматорського міського управління юстиції від 16 лютого 2009р. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. у віці 80 років (а.с.10).
Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 99 від 02 липня 2010р. ОСОБА_3 в період укладення заповіту 16 травня 2008 року страждала хронічним бердовим розладом особистості органічного ґенезу, з вираженим інтелектуально – мнестичним зниженням, не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.26-29).
Висновок експертизи не викликає сумнівів в його правильності, оскільки експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідною судово – експертною установою, зроблена на підставі медичних документів – амбулаторної картки ОСОБА_3, в якій є записи починаючи з 28 лютого 1998 р. і до 22 квітня 2008 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність пороків волі у заповідача під час укладення заповіту.
Відповідач не надала будь-яких доказів на спростування висновку експертизи.
Доводи представника відповідача про відсутність відповідача під час призначення судової психіатричної експертизи неспроможні, оскільки після ознайомлення з експертизою протягом трьох судових засідань відповідач не заявляла клопотання щодо проведення додаткової або повторної експертизи (а.с.30,33,36).
Доводи апеляційної скарги про необхідність зупинення провадження по справі не спростовують висновків суду, оскільки відповідно до ст.201 ч.1 п.4 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського кримінального чи адміністративного судочинства.
Таким чином, зупинення провадження з питань, передбачених п.4 ч.1 ст.201 ЦПК допускається лише тоді, коли розглядати справу неможливо. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі, і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору. Сам по собі розгляд справи про усунення від права на спадкування ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, не є підставою для зупинення провадження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність визнання недійсним заповіту в частині неспроможні та не ґрунтуються на законі. Відповідно до ч.3 ст.1257 ЦК України недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.11 ЦПК України правильно розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін , які беруть участь у справі.
Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.307ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, Апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: В.С.ВИСОЦЬКА
Судді О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК