Справа № 22ц - 21489 Головуючий 1 інстанції Дармін М.О.
Категорія 32 Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі: Головуючого Висоцької В.С.
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі Красавіній Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Єнакієве (далі - Фонд) Донецької області про відшкодування моральної шкоди ,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 травня 2010 року позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди був задоволений частково, на користь позивача з відповідача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 12 000 гривень.
В апеляційній скарзі відділення Фонду просить скасувати рішення суду, відмовити в стягненні моральної шкоди, оскільки висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди, позивач не надав суду доказів завдання йому моральної шкоди, на момент розгляду справи відсутні правові норми, які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні представник відповідача Дмитрина В.В. підтримав скаргу.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду професійним захворюванням: він не може вести звичайний спосіб життя, порушені його нормальні життєві зв”язки, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем 40 % професійної працездатності, суд визначив та стягнув із відповідача 12 000 грн. моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, які діяли на час виниклих правовідносин, на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов”язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявностї факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 27 січня 1983 року, тобто більш 20 років працював на підприємствах вугільної промисловості під землею, під впливом систематичного і тривалого впливу шкідливих факторів, що властиві вугільній промисловості, у нього розвилося професійне захворювання – вібраційна хвороба. Відповідно до висновку МСЕК від 25 листопада 2004 року позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності 40 % та 3-я група інвалідності безстроково (а.с.7) .
Згідно історії хвороби в зв”язку з професійним захворюванням позивач неодноразово проходив курс стаціонарного та амбулаторного лікування, відчуває фізичний біль (а.с. 8-9).
З копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 з 5.05.1984 працював учнем прохідника, а 23 серпня 1984 року – по день встановлення стійкої втрати працездатності 25 листопада 2004 року працював прохідником (а.с 5-6).
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 04 листопада 2004 року шкідливі умови праці знаходяться у причинному зв’язку з виниклим у позивача професійним захворюванням – вібраційна хвороба (а.с. 4).
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральну шкоди, заподіяної здоров”ю, за нормами Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Доводи апеляційної скарги, що відповідність за моральну шкоду повинно нести підприємство, з яким позивач знаходився в трудових відносинах на підставі ст.237-1 КЗпП України неспроможні, оскільки саме Фонд у визначений період відповідно до ст.21 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” повинен нести відповідальність за моральну шкоду у разі настання страхового випадку.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди позивачу не відповідають вимогам п.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно з яким моральна (немайнова) шкода відшкодовується потерпілому за його заявою з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів лише у тому випадку, коли потерпілому не була спричинена втрата професійної працездатності.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що професійним захворюванням позивачу завданий фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв”язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” визначив таке відшкодування в розмірі 12 000 грн. та навів в рішенні відповідні мотиви стягнення саме такого розміру.
Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її зменшення не вбачається.
Доводи відповідача про те, що стягнення моральної шкоди з 1.01.2007 року було припинено незалежно від часу настання страхового випадку, а з 1 січня 2008 року відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей припинено незалежно від часу настання страхового випадку, неспроможні.
Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Судом встановлено, що втрата 40% професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням була вперше встановлена позивачу висновком МСЕК від 25 листопада 2004 року.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” так і Законом України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1,2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність.
Норми Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов’язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Доводи відповідача щодо виплати позивачеві одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат тощо не впливає на висновки суду та не дає підстав для відмови в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про пропуск строку звернення до суду висновків суду не спростовують, оскільки до виниклих правовідносин строк позовної давності не застосовується.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Єнакієве Донецької області відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий В.С.Висоцька
Судді О. М. Біляєва
О.В.Осипчук