Справа №22Ц-0798/2007 Головуючий у І інстанції Костюк Л.О.
Категорія 28 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
РІШЕННЯ
Іменем України
12 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Юровської Г.В.
суддів Яворського М.А., Суханової Є.М.
при секретарі Зозулі Н.С..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа -ОСОБА_3 про виселення з житла та зобов'язання не чинити перешкод в здійсненні права власності,
встановила:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2. та просила постановити рішення про виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності без надання іншого жилого приміщення, зобов'язавши його знятися з реєстраційного обліку та не чинити перешкоди у здійсненні права приватної власності на вказану квартиру.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено рішення, яким ОСОБА_2 виселено з квартири АДРЕСА_1 та знято його з реєстрації за даною адресою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення Броварського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року як таке, що постановлено з порушенням вимог процесуального та матеріального законодавства. Зокрема на його думку судом порушено норми Житлового кодексу України якими гарантовано право членів сім'ї власника в тому числі у колишніх на користування житловим приміщенням куди вони були вселені.
Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції виходив із вимог ч.2 ст.. 48 Закону України „ Про власність" та ст. 406 ч.2 ЦК України. Проте наведені мотиви не можна визнати обгрунтованими.
Відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння, та відшкодування заподіяних цим збитків.
Як убачається з матеріалів справи позивачка по справі є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру та договором купівлі-пролажу квартири ( а. с. 6-
Відповідач по справі є зятем позивачки та вселився до вказаної квартири з її дозволу, зареєструвався в даній квартирі та проживав там як член сім'ї власника. Будь яких угод щодо порядку користування відповідачем даним житловим приміщенням із позивачкою не укладалися.
Позивачка при розгляді справи зазначала, що відповідач по справі не дивлячись на її вимоги звільнити займане житлове приміщення не звільняє вказану квартиру продовжує в ній проживати, чим перешкоджає їй користуватися вказаним майном, тому просила суд захистити її право власника житлового будинку шляхом виселення з нього відповідача по справі.
Районний суд не звернув уваги на те, що предметом спору є об'єкт власності - жиле приміщення, тому режим проживання в ньому регулюється нормами ЖК України.
Розглядаючи питання про усунення перешкод у користуванні жилим будинком суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користуватися ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.
Згідно до ст.. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Право вимагати в судовому порядку виселення членів сім'ї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст. 157 ЖК, але за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції цих вимог закону не врахував.
Відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Оскільки суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, примінивши норми Закону України „Про власність" до відносин, що виникають із норм житлового законодавства, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Так як позивачка по справі не представила достатніх доказів, які б підтверджували систематичне порушення відповідачем правил співжиття чи систематичне руйнування та псування жилого приміщення, тому підстави для задоволення позову про виселення відповідача із приміщенні відсутні.
Колегія суддів вважає, що позивачкою не надано достатніх доказів та не наведено обгрунтованих підстав для застосування до відповідача вимог передбачених ст. 157, 116 ЖК України тому позов задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 та 319 ЦПК України, ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних: Відмовити ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа -ОСОБА_3 про виселення з житла та зобов'язання не чинити перешкод в здійсненні права власності.
Рішення колегій суддів набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.