Справа №22ц- 21004 Головуючий у 1 інстанції Безрученко Ю.О.
Категорія 25 Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
В складі
Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі КРАСАВІНІЙ Н.М.
Розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія „Дженералі Гарант» (далі – ВАТ «УСК „Дженералі Гарант ") про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 вересня 2010 року
В С Т А Н О В И В
В липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася з позовами до ОСОБА_2, ЗАТ УСК „Дженералі Гарант”, посилаючись на те, що 29 серпня 2007 року приблизно об 22 годині на перехресті проспекту Генерала Данилова та вул. Академічної у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області сталася дорожньо - транспортна пригода : керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307» державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який був її чоловіком. ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких 01 вересня 2007 року помер.
Постановою слідчого від 28 лютого 2008 року в порушенні кримінальної справи відносно водія ОСОБА_2 відмовлено у зв’язку з відсутністю складу злочину.
Загибеллю чоловіка їй завдано матеріальної та моральної шкоди.
Відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ЗАТ УСК „ Дженералі Гарант ”. Просила стягнути з відповідача ЗАТ УСК „ Дженералі Гарант ” матеріальну шкоду 11322,50 грн., моральну шкоду 2550 грн., з відповідача ОСОБА_2 – моральної шкоди 97 450 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ВАТ «УСК „Дженералі Гарант" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною подією задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ «УСК „Дженералі Гарант" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 9 620 грн., моральну шкоду 2 550 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 7 450 грн. В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 жовтня 2010 року стягнуто з ВАТ «УСК „Дженералі Гарант" на користь ОСОБА_1 судові витрати 14 грн., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати 8 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_5, просить рішення змінити в частині розміру стягнутих сум, стягнути з ЗАТ«УСК „Дженералі Гарант" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 11322,50 грн., з ОСОБА_2 – моральну шкоду 97450 грн. та понесені судові витрати 121,73 грн., посилаючись на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що суд прийшов до помилкового висновку, що їй не повинні відшкодовуватися витрати на поховання у вигляді поминального обіду. Зменшуючи розмір моральної шкоди до 10 000 грн., суд першої інстанції не врахував глибину моральних страждань у зв’язку з загибеллю її чоловіка. Суд також безпідставно не вирішив питання про відшкодування всіх сплачених нею судових витрат.
Іншими учасниками судового процесу рішення не оскаржується.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_5 підтримали скаргу.
Представник відповідача ОСОБА_3. до суду не з’явився, просив розглядати справу у його відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_2 В своїй заяві від 15 листопада просить скаргу відхилити.
Представник відповідача ВАТ «УСК „Дженералі Гарант" до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення справи відхилено, причина неявки не визнана судом поважною.
Апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду частковому скасуванню з постановленням нового з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2007 року приблизно об 22 годині на перехрест проспекту Генерала Данилова та вул. Академічної у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області сталася дорожньо - транспортна пригода : керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307» державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 Останній отримав тілесні ушкодження, від яких 01 вересня 2007 року помер.
По даному факту не було порушено кримінальну справу. Постановою слідчого від 28 лютого 2008 року в порушенні кримінальної справи відносно водія ОСОБА_2 відмовлено у зв’язку з відсутністю складу злочину.
Внаслідок смерті ОСОБА_4 позивачці завдано матеріальної шкоди, розмір якої підтверджується сукупністю письмових доказів - квитанціями, чеками, дослідженими в судовому засіданні.
Відмовляючи в стягненні витрат на поминальний обід у сумі 1702,50 грн. , суд першої інстанції виходив з того, що зазначені витрати не відносяться відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу» до витрат, пов’язаних з похованням.
Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки факту непереборної сили або умислу потерпілого не встановлено, суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про відшкодування шкоди відповідачем - володільцем джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати.
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.24 Постанови пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з подальшими змінами у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов’язані відшкодовувати витрати на поховання ( в тому числі на ритуальні послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.
Таким чином, законодавець передбачає звичайними, а тому необхідними витрати як на саме поховання, так і на на придбання харчових продуктів та алкогольних напоїв для поминального обіду.
Закон України «Про поховання та похоронну справу», на який посилається суд , відмовляючи в задоволенні позову, визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання, а не регулює порядок відшкодування витрат на поховання.
Суд першої інстанції, хоча і послався на норму ст.1201 ЦК, проте її неправильно витлумачив. Відповідно до письмово підтверджених чеків, позивачка понесла витрати на поминальний обід 1702,50 грн. (а.с.12), які підлягають стягненню з відповідача ВАТ «УСК „Дженералі Гарант" на користь ОСОБА_1
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі – Закон), яким урегульовані правовідносини сторін, обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/ або майну потерпілих унаслідок дорожньо – транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно – правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 квітня 2007 року ОСОБА_2 уклав із ЗАТ УСК „ „Дженералі Гарант" договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (а.с.5). Строк дії договору з 21 квітня 2007 року по 20 жовтня 2007 року.
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 є третьою особою в договорі.
ОСОБА_2 є власником автомобілю «ЗАЗ 110307» державний номер НОМЕР_1 ( а.с.5,7). Під час ДТП керував власним автомобілем, що підтверджено постановою про відмову в порушенні кримінальної справи ( а.с. 7-9).
Таким чином, 29 серпня 2007 року, тобто під час дії договору страхування, стався страховий випадок, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Доводи відповідача в запереченні, що позивачка не зверталася з заявою про відшкодування шкоди, неспроможні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 31 серпня 2007 року, тобто безпосередньо після ДТП звертався до страхової компанії з заявою про відшкодування шкоди ( а.с. 37).
Зазначене свідчить, що ЗАТ УСК „Дженералі Гарант” було достовірно відомо, що настав страховий випадок, проте виник спір про відшкодування шкоди в судовому порядку.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 не була стороною в договорі страхування та їй не був відомий зміст договору. Підпис позивача про ознайомлення її з договором страхування відсутній.
Відповідно до положень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не має права відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.
На цих самих підставах суд не має права й відмовити в задоволенні позову. До того ж рішення суду про відмову в позові унеможливить подальше звернення до суду з таким позовом до відповідача, у випадку незгоди позивача з рішенням страховика про розмір страхових виплат.
А тому доводи про відмову в задоволенні позову лише за тих підстав, що позивачкою не дотримано порядку вирішення цього спору, передбаченого Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», судом правильно не взяті до уваги.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку, що страховик ЗАТ УСК „Дженералі Гарант” згідно умов договору страхування взяв на себе обов’язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, майну третьої особи і підстав для звільнення від відповідності ЗАТ УСК „Дженералі Гарант” не вбачається.
Статтею 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а також моральну шкоду потерпілому.
Відповідно до п. 9.2 ст.9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого (п.9.3 ст.9).
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачці була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку із загибеллю чоловіка.
Визначена судом сума моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи.
Згідно з п. 9 Постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з подальшими змінами та доповненнями розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням інших обставин.
Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., суд навів в рішенні відповідні мотиви. Підстав для змінення розміру моральної шкоди не вбачається. Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду щодо встановленого розміру моральної шкоди.
Відповідно до п.22.3 ст.22 Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 цього Закону, що становить 2 550 грн., що вірно визначено та стягнуто судом. В цій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови стягнення витрат на поминальний обід та суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення в цій частині відповідно до вимог ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК.
Доводи апеляційної скарги про неправильне стягнення судових витрат заслуговує на увагу. Відповідно до квитанцій позивачкою сплачено судовий збір 121,72 грн. (а.с.1). Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позов позивача про стягнення матеріальної шкоди задоволено, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області
В И Р І Ш И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 вересня 2010 року скасувати в частині відмови стягнення витрат на поминальний обід.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія „Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди витрати на поминальний обід 1702,50 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Додаткове рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області 11 жовтня 2010 року змінити.
Сягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія „Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 повернення судового збору 113.23 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повернення судового збору 8.50 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий В.С.Висоцька
Судді О.С.Біляєва
О.В.Осипчук