Справа № 22ц-20999 Головуючий 1 інстанції Безрученко Ю.О.
Категорія 23 Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
В складі Головуючого Висоцької В.С.
Суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі Красавіній Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом комунального підприємства (далі - КП ) „Макіївтепломережа” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 вересня 2010 року
В с т а н о в и в
29 березня 2010 року позивач КП « Макіївтепломережа» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1. В якості члена сім’ї зареєстровані та проживають в квартирі її мати - ОСОБА_2 та неповнолітня дитина ОСОБА_3 , 2000 року народження.
Позивач протягом 1996 - 2010 років надавав в квартиру теплову енергію, яка відповідачами не сплачувалася. За період з 1 квітня 1996 року по 1 березня 2010 року виникла заборгованість 6728,06 грн., яку просив стягнути з відповідачів солідарно в судовому порядку. З урахуванням уточнених позовних вимог просили стягнути заборгованість з 01 червня 2001 року по 01 березня 2010 року в сумі 6 328,26 грн.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 вересня 2010 року позовні вимоги КП « Макіївтепломережа» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП « Макіївтепломережа» заборгованість по договору про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію та заборгованість за відпущену теплову енергію в розмірі 6 017,17 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 30 грн. всього 6047,17 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення суду змінити, зменшити розмір стягнутої суми боргу до 3 129,58 грн., посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідачі посилаються на те, що суд безпідставно не врахував, що власниками квартири АДРЕСА_1 вони стали 28 березня 2006 року на підставі договору купівлі – продажу квартири. Ніяких зобов’язань щодо погашення заборгованості по комунальним послугам колишніх власників вони не приймали, тому не можуть нести відповідальність за борги, виниклі з 1996 року. Зазначають, що в суді просили застосувати строк позовної давності, проте суд залишив їх заперечення поза увагою.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу.
Представник позивача Анісімова І.В. просила апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміненню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є користувачами послуг по теплопостачанню, які надає їм позивач, але вартість наданих послуг не сплачують в повному обсязі.
Суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, разом з ОСОБА_2 проживають в квартирі, тому повинні нести солідарну відповідальність за надані послуги по теплопостачанню.
Суд врахував, що згідно з договором про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 24 березня 2009 року, який укладений між КП « Макіївтепломережа» та ОСОБА_2, остання погодилася погасити заборгованість за послуги з теплопостачання станом на 01 грудня 2006 року в сумі 2 887,59 грн. Оскільки цей договір чинний, суд стягнув зазначену суму і борг в межах позовної давності з березня 2007 року по 01 березня 2010 року 3 129,58 грн.
Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п. 3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини сторін.
Правовідносини сторін врегульовані Законом України „Про житлово – комунальні послуги”, Житловим Кодексом України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі – Правил), затверджених постановою КМУ України від 20 липня 2005 року № 630.
Відповідно до п. 30, 32 Правил споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором строки, а виконавець зобов’язаний надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчі властивості.
Відповідно до п.24 Правил споживач може відмовитися від отримання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
З обставин справи вбачається, що відповідачі не відмовлялися від отримання послуг з центрального опалення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 проживають та зареєстровані в кв. АДРЕСА_1 (а.с.4), яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу від 28 березня 2006 року (а.с.36-37).
Відповідачі є користувачами теплової енергії, яку надає їм позивач (а.с.7-28).
З копії особового рахунку, довідки позивача КП « Макіївтепломережа» вбачається, що заборгованість за послуги теплопостачання складає станом на 01 березня 2010 року 6 328,26 грн., яка виникла з 01 червня 2001 року. Заборгованість за період з 01.12.2006 року по 01.03.2010 року складає 3440,47 грн.(а.с.60).
Стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість 2887,59 грн., яка виникла станом на 01 грудня 2006 року, суд виходив з того, що згідно з договором про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 24 вересня 2009 року, який укладений між КП « Макіївтепломережа» та ОСОБА_2, та є чинним, остання погодилася погасити зазначену заборгованість (а.с.5). Проте зазначене суперечить нормам матеріального закону.
Договір про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 24 березня 2009 року (а.с.5), який укладений між КП « Макіївтепломережа» та ОСОБА_2, укладався відповідно до Закону України від 20 грудня 2006 року « Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року».
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир , яка склалася станом на 1 грудня 2006 року, перед надавачами зазначених послуг реструктуризується у порядку, визначеному Законом України « Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово - комунальні послуги, споживі газ та електроенергію».
Закон України « Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово - комунальні послуги, споживі газ та електроенергію» прийнятий 20 лютого 2003 року та набрав чинності з 1 липня 2003 року, передбачав заборгованість реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, закон передбачав можливість реструктуризації заборгованості, яка виникла у наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир.
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_2, яка уклала договір 24 березня 2009 року, до 28 березня 2006 року не була ні наймачем жилого приміщення, ні власником квартири. Доводи позивача, що договір про реструктуризацію заборгованості не визнавався недійсним не можуть бути підставою для задоволення позов.
Зі змісту договору не вбачається, що відповідачі приймали на себе зобов’язання виплачувати заборгованість за послуги теплопостачання колишніх споживачів (а.с.36).
Відповідач ОСОБА_2 пояснила в судовому засіданні апеляційного суду, що при укладенні договору, позивач не зазначав, що вона приймає на себе зобов’язання погашення заборгованості за теплопостачання попередніх власників з 2001 року. Її пояснення не спростовуються змістом укладеного договору, відповідно до п.п.1.1 якого не зазначено, що підприємство надає громадянину розстрочку у погашенні заборгованості за послуги теплопостачання, виниклої у попередній власників до 28 березня 2006 року (а.с.5).
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 252 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення (ч.3 ст.267 ЦК).
Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
З обставин справи вбачається, що відповідачі просили застосувати позовну давність, проте укладення договору від 24 березня 2009 року свідчить про визнання боргу відповідачами та переривання перебігу позовної давності.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 стала власницею квартири, а ОСОБА_2 - користувачем послуг з 28 березня 2006 року, укладенням договору про реструктуризацію визнали виниклу у них заборгованість.
За таких обставин вони повинні сплачувати борг, який виник саме за надані ним послуги з 28 березня 2006 року по 01 березня 2010 року.
Згідно рішення Макіївської міської ради від 16 грудня 2009 року №59/4 позивача звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду (а.с.2).
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального закону, рішення підлягає зміненню.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд
В и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 вересня 2010 року змінити в частині суми стягнутої заборгованості.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь комунального підприємства „Макіївтепломережа” заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 28 березня 2006 року по 1 березня 2010 року 3868,83 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 25,50 грн. з кожного.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді О. М. Біляєва
О.В.Осипчук