Справа № 22ц- 20993 Головуючий у 1 інстанції Ткаченко Л.В.
Категорія 24 Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
В складі головуючого Висоцької В.С.
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Красавіній Н.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (далі - ВАТ Донецькобленерго”) до ОСОБА_1 про відшкодування збитків
В С Т А Н О В И В
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2010 року позовні вимоги ВАТ „Донецькобленерго” задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Донецькобленерго» збитків 2454,02 грн., повернення витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 250 грн., на користь держави стягнуто судовий збір 51 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 зазначила, що суд не врахував, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3, допитані судом як свідки, не можуть бути такими, оскільки їм не були відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Зазначені особи не можуть дати правдиві пояснення, оскільки є працівниками відповідача, залежать від нього, проте інші сторонні особи не були залучені до складання акту.
Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що фактичним укладенням договору є підключення електроенергії і відкриття особового рахунку, проте письмового договору між нею та відповідачем відповідно до норм закону, укладено не було.
Оскільки відповідальність настає тільки за порушення умов договору і правил користування електроенергією у сукупності, вона не може нести відповідальність.
При перевірці працівниками енергопостачальної організації її лічильника 04 квітня 2009 року було складено акт про порушення Правил користування електричною енергією, а саме використання «штучного нуля», проте акт не свідчить, що вона використовувала «штучний нуль», порушення скоїла саме вона, та порушила норму про зобов’язання зберігати прибори обліку, встановлені в квартирі. Суд першої інстанції не з’ясував, завдяки кому виникло правопорушення.
Суд безпідставно зазначив, що вона відмовилася оплачувати вартість експертизи, призначеної судом.
Суд дав невірну оцінку доказам - поясненням свідка ОСОБА_5, допитаного за її клопотанням, який підтвердив відсутність слідів пошкоджень та слідів втручання в роботу електролічильника з боку інших осіб. Суд першої інстанції стягнув з неї суму витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн., яка не передбачена законом.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу.
Представник позивача Жиліна А.І. заперечувала проти задоволення скарги, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є користувачем електричної енергії, яку постачає їй позивач (а.с.2).
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки 04 квітня 2009 року працівниками ВАТ „Донецькобленерго” було встановлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 26 липня 1999 року №1357 з подальшими змінами та доповненнями (далі – Правил), а саме : безоблікове користування електричною енергією ( використано «штучний нуль»). Про порушення Правил складено акт за №0087314. Відповідачу була нарахована сума збитків у зв’язку з безобліковим використанням електроенергії, яка не була відшкодована добровільно.
Висновок суду відповідає вимогам закону та наданим сторонами доказам.
Судом правильно встановлено, що правовідносини сторін урегульовані Законом України «Про електроенергетику», Правилами, главою 82 «Відшкодування шкоди» ЦК України.
Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику», якою встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику, визначено, що правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема є : крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об’єктів електроенергетики і споживання енергії без приладі обліку; порушення правил користування енергією.
Відповідно до п.53 Правил у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.
У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.
З обставин справи вбачається, що відповідачка проживає в АДРЕСА_1 та є користувачем електричної енергію, яку постачає їй відповідач ВАТ «Донецькобленерго» (а.с.2).
Як убачається з матеріалів справи, 04 квітня 2009 року трьома працівниками ВАТ «Донецькобленерго» у квартирі відповідача в присутності останньої була проведена перевірка дотримання споживачем вимог Правил користування електроенергією для населення та встановлено безоблікове використання електроенергії шляхом використання «штучного нуля», що призвело до споживання неврахованої електроенергії, додатково змонтований контур заземлення, поєднаний «нульовим» проводом внутрішньо будинкової електромережі. Фаза в третій клемі. (а.с.4).
Факт порушення умов монтажу з метою зниження показників обліку електроенергії був зафіксований в акті № 0087314 від 04 квітня 2009 року, складеному відповідно до вимог п.53 Правил та підписаному трьома представниками ВАТ «Донецькобленерго». Відповідач відмовилася від підпису, про що зроблено відповідна відмітка (а.с.4).
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що акт про порушення Правил електричної енергії відповідав вимогам закону, є письмовим доказом, зміст якого відповідачем не спростований. Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що 04 квітня 2009 року в її присутності проводилася перевірки працівниками енергопостачальної організації. Суд в якості свідків допитав представників відповідача, зазначених в акті. Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтвердили факт порушення відповідачем Правил.
Доводи апеляційної скарги про те, що зазначені особи не можуть бути свідками неспроможні, оскільки їм безпосередньо були відомі обставини, що стосуються справи, суд дав оцінку їх показанням.
Суд дав оцінку і поясненням свідка ОСОБА_5, його пояснення спростовуються вищезазначеними доказами, тому доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.
Доводи апеляційної скарги про залучення до складання акту сторонніх осіб не ґрунтуються на законі. Відповідно до п.53 Правил акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.
Суд першої інстанції переконався, що розрахунок вартості електричної енергії проведено відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (а.с.8).
Суд дійшов правильного висновку, що відповідачці надавалися послуги ВАТ «Донецькобленерго», відповідач використовувала їх для задоволення власних потреб, не відмовлялася від них, і крім того, періодично їх сплачувала, це підтверджує факт укладання усного договору про надання послуг і спростовує посилання в апеляційній скарзі на те, що цей правочин не було погоджено сторонами. Відсутність письмового договору між сторонами, на що посилається відповідач в апеляційній скарзі, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт виявлення порушення не свідчить, що це зробила саме вона, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п.11 Правил відповідальність за збереження приборів обліку, встановлених в квартирі, несе споживач, тобто відповідач.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вона не відмовлялася від оплати експертизи, спростовуються журналом судового засідання (а.с.60). Наданий в суд апеляційної інстанції лист Харківського НДІСЕ від 12 жовтня 2010 року пояснень відповідачки в судовому засіданні 23 вересня 2010 року не спростовують (а.с.60).
Доводи відповідача про здійснення порушення саме працівниками відповідача під час технічної перевірки 04 вересня 2008 року є припущенням та доказами не підтверджується.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення судових витрат не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч.3 ст.88 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем платіжним доручення №4749 від 10 червня 2009 року оплачені витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250 грн. і документально підтверджені (а.с.11). Розмір витрат відповідав розміру, встановленому постановою КМУ від 21 грудня 2005 року №12258. Зменшення розміру витрат, затверджених постановою КМУ від 5 серпня 2009 року №825 не може бути підставою для задоволення скарги.
Рішенням Донецької міської ради №26/3 від19 грудня 2008 року позивача звільнено від сплати судового збору при зверненні з позовами до суду (а.с.10).
Оскільки рішення суду ухвалене на користь позивача, позов задоволено повністю, суд відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.88 ЦПК України стягнув витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250 грн. на користь позивача, судовий збір 51 грн. – на користь держави.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 307п.1 ч.1, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий В.С.Висоцька
Судді О.М.Біляєва
О.В.Осипчук