Справа №22ц-20978 Головуючий у 1 інстанції Суханова А.В.
Категорія 41 Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
В складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі КРАСАВІНІЙ Н.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 жовтня 2010 року
В С Т А Н О В И В
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та виселення відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Позивач зазначив, що суд безпідставно не врахував, що відповідачі на праві власності мають інше житло. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ніколи не були членами його сім’ї, з ними не укладався договір найма житлового приміщення.
ОСОБА_2 є колишнім членом його сім’ї, він не дає згоду на проживання колишньої дружини. Суд не врахував, що він знаходиться у другому шлюбі, у нього є малолітня дитини та будинком не можуть користуватися дві сім’ї.
Суд не застосував норми ст.162 ЖК України про плату за користування жилим приміщенням. Суд зазначив про неможливість виселення зі спірного будинку, проте як він просив усунути перешкоди в користуванні будинком. Суд порушив його права, як власника будинку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справ апеляційним судом відхилено.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1.
В різні роки в будинок були вселені з дотриманням правил реєстрації ОСОБА_6, з якою розірвано шлюб 17 жовтня 2008 року, їх спільна донька ОСОБА_7, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3- мати колишньої дружини та ОСОБА_4 – брат дружини.
Відповідно до ст.41 Конституції, ч.1 ст.321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст.ст.9,156,157 ЖК України сам факт припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє колишніх членів його сім’ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення.
Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сім’ї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст.157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу. Однак зазначених обставин судом не встановлено.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.
Передбачені ст.ст.9,156,157 ЖК України обмеження щодо виселення колишніх членів сім’ї власника не є порушенням права власності.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм процесуального права неспроможні.
Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, ст.ст.319,ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві, однак у передбачених законом випадках обмеження права власності можуть мати місце. У цьому випадку обмеження прав власника передбачені ст.ст.156, 157 ЖК України.
Доводи позивача про неможливість проживання у одному будинку із колишньої дружиною та новою сім’єю самі по собі не можуть бути підставою для виселення колишніх членів сім’ї.
Доводи апеляційної скарги, що він не вимагав виселення спростовуються змістом позовної заяви, в якій позивач просив зобов’язати відповідачів звільнити займаний ними будинок (а.с.3). Позовні вимоги про вселення позивачем не заявлялися.
Доводи позивача про те, що ОСОБА_3- мати колишньої дружини та ОСОБА_4 – брат дружини фактично в будинку не проживали висновків суду не спростовують, оскільки позов про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням не заявлявся.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий В.С.Висоцька
Судді О.М.Біляєва
О.В.Осипчук