Справа № 22ц - 16295                                                                                 Головуючий  1 інстанції  Скляров В..В.

Категорія  25                                                                                                                        Доповідач Висоцька В.С.

Р І Ш Е Н Н Я

                                                       ІМЕНЕМ                 УКРАЇНИ

02 листопада   2010 року                                                                                       м. Донецьк

   Апеляційний              суд                     Донецької                 області

В складі    Головуючого                        ВИСОЦЬКОЇ  В.С.,

                      Суддів                                 БІЛЯЄВОЇ О.М., ШЕВЧЕНКО В.Ю.

                   При секретарі                        Красавіній Н.М.  

                   розглянувши у відкритому судовому засіданні   цивільну  справу   за позовом  ОСОБА_1  до  Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО "   (далі - ЗАТ  "СК "ВУСО")   про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди  за апеляційною  скаргою   Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"  на    рішення  Краматорського міського суду   Донецької області    від  11 травня  2010 року  

                                                                В С Т А Н О В И В

                      У жовтні 2009 року ОСОБА_1  звернулася до ЗАТ  "СК "ВУСО"  з  позовом про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди. Обґрунтувала свої вимоги тим, що  06 жовтня 2008 року між нею та ЗАТ  "СК "ВУСО"   укладений  договір добровільного  страхування наземного транспорту №38698-02-05-10 (далі – Договір), відповідно до умов якого страховик зобов’язався у разі настання страхового випадку  здійснити страхове відшкодування.  

                    Під час дії договору 04 серпня  2009 року  сталася страховий випадок за участю її сина ОСОБА_2, а саме: син, керуючи автомобілем, в м. Краматорську при виникненні перешкоди не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на перешкоду – дерево. Внаслідок  дорожньо – транспортної  пригоди  автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою Краматорського міського суду  від 20 серпня 2009 року ОСОБА_2 звільнений від адміністративної відповідальності, застосовано  усне  зауваження.

                  Відповідно до умов договору було повідомлено відповідача про настання нещасного випадку, надані всі необхідні документи, проведено авто технічну експертизу, проте   відповідач   ЗАТ  "СК "ВУСО» не   виплатив страхової суми. Внаслідок порушення прав власника, неможливості користуватися автомобілем їй завдано моральних страждань, які вона оцінює в 10000 грн.

                     Рішенням   Краматорського  міського суду  Донецької області    від 11 травня  2010 року позов   ОСОБА_1  до ЗАТ  "СК "ВУСО" задоволений частково.                                                      

                   Стягнуто з  ЗАТ "СК "ВУСО"  на користь  ОСОБА_1 різницю по    страховому  відшкодуванню за пошкоджений автомобіль 55363,82 грн., пеню за прострочку виплати страхового відшкодування в сумі 2380,48 грн., моральну шкоду 2550 грн., вартість експертиз 450 та 1149 грн., витрат на інформаційного – технічне забезпечення розгляду справи 37 грн. Стягнуто з  ЗАТ "СК "ВУСО"  на користь  держави судовий збір 553,63 грн.  та 8,50 грн. з вимог про стягнення за моральну шкоду.   В решті позову відмовлено.

               В апеляційній скарзі  відповідач  ЗАТ "СК "ВУСО " просить  рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,  посилаючись на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального  та процесуального права,  висновки суду не відповідають обставинам справи.

                    Відповідач зазначив, що суд першої інстанції не врахував умови договору страхування, погоджені сторонами. Так, суд не врахував  п.10.6.2 Договору за відсутності заяви страхувальника про відмову від своїх прав на авто на користь страховика з метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі, страхове відшкодування  дорівнює страховій сумі за договором за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання, і франшизи, передбаченої п.4.1.6 Договору. Позивачка своїм правом не скористалася, внаслідок чого розмір суми страхового відшкодування визначається з урахуванням вартості залишків транспортного засобу, придатних для подальшого ви користування. Вони здійснили суму страхового відшкодування у чіткій  відповідності до умов укладеного договору в сумі 25708,58 грн., висновок суду суперечить умовам договору.  

              Висновок суду  про стягнення з ЗАТ СК «ВУСО» 55363,82 грн. недоплаченого страхового відшкодування суперечить умовам договору. Рахунок - фактура, наданий позивачкою суду та не пред’явлений  відповідачу не може бути взятий до уваги як доказ розміру реального збитку, заподіяного  позивачці, оскільки є попереднім кошторисом збитків та містить орієнтовану вартість відновлюваного ремонту у разі його здійснення на СТО.  

             Суд прийшов до помилкового висновку про те, що  ними були порушені умови договору в частині строків виплати страхового відшкодування, внаслідок чого сума пені 2 380,48 грн. стягнута безпідставно. Стягнення моральної  шкоди позивачу в розмірі 2550 грн. суперечить вимогам закону та умовам договору.

                   В судовому засіданні представник  відповідача Петрова О.В.  підтримала скаргу.

                  Позивач   ОСОБА_1  просить скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, вважає  його законним та обґрунтованим.

                   Представник 3-ї особи  - вигодо набувач   ПАТ  «Укрсоцбанк» до суду не з’явився, просили розглядати справу у їх відсутності.

                  Апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга підлягає   задоволенню,  рішення суду  - скасуванню з ухваленням  нового   з наступних підстав.

                   Ст. 309 ч.1 п.4,3  ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність  висновків суду фактичним обставинам справи,  порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

                     Судом  першої інстанції  встановлено, що 06 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ  "СК "ВУСО"   укладений  договір добровільного  страхування наземного транспорту №38698-02-05-10, відповідно до умов якого страховик зобов’язався у разі настання страхового випадку  здійснити страхове відшкодування.  

                    Під час дії договору 04 серпня  2009 року  сталася дорожньо – транспортна  пригода  з вини сина позивачки - ОСОБА_2, автомобіль отримав механічні пошкодження, тобто стався  страховий випадок.  Постановою Краматорського міського суду  від 20 серпня 2009 року ОСОБА_2 звільнений від адміністративної відповідальності, до нього застосовано  усне  зауваження.

                    Відповідач добровільно виплатив позивачці страхове відшкодування  25 708,58 грн. ЗАТ  "СК "ВУСО"    не надало доказів, що вартість матеріального збитку складає 118340 грн., а годні залишки коштують 79224,40 грн.

                  Задовольняючи позовні вимоги  про стягнення страхової суми, суд першої інстанції виходив із того, що настав страховий випадок та відповідач  не в повному обсязі  виконав обов’язки за договором страхування. Позивачем надані докази реальних витрат, пов’язаних з ремонтом пошкодженого автомобілю на 81062,40 грн.

                       Відповідач несвоєчасно сплатив страхове відшкодування, тому суд  відповідно до умов п.12.1 стягнув пеню за 43 дні ( з 04.10.2009 року по 16.11.2009 року) в розмірі 2380,48 грн.,  моральну шкоду 2550 грн. та понесені судові витрати.  

                      Проте з таким висновком повністю погодитися не можна.

                      Правовідносини сторін урегульовані главою 67 ЦК України, Законом  України «Про страхування», договором, укладеним між сторонами.

                       Відповідно до ст. 979 ЦК України  за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

                     Відповідно до ст.8 Закону України „Про страхування” страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

                    Відповідно до  ч.1 п.3 ст. 988 ЦК України  страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

                     Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України  страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

                    З обставин справи вбачається, що 06 жовтня 2008 року між ОСОБА_1  та ЗАТ  "СК "ВУСО"   укладений  договір добровільного  страхування наземного транспорту №38698-02-05-10, відповідно до умов якого  під страховий захист взятий автомобіль    Honda Civic 4D державний номер НОМЕР_1, що належить страхувальнику ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію  транспортного засобу АНС 249641, страховик зобов’язався у разі настання страхового випадку  здійснити страхове відшкодування (а.с.133-134).

                    Відповідно до п.п.1.1 Договору страховим випадком є пошкодження або знищення застрахованого  транспортного засобу внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, яке виникло під час руху транспортного засобу, внаслідок якого завдано шкоду застрахованому транспортному засобу.  

                      З обставин справи вбачається, що  ОСОБА_2, який 04 серпня 2009 року  керував застрахованим автомобілем в м. Краматорську по вул. Шкадінова при виникненні перешкоди не вибрав безпечну швидкість руху, виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на перешкоду – дерево. Внаслідок  дорожньо – транспортної  пригоди  автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою Краматорського міського суду  від 20 серпня 2009 року ОСОБА_2 звільнений від адміністративної відповідальності, застосовано  усне  зауваження (а.с.22).

                       За таких обставин  зазначена подія є страховим випадком та суд першої інстанції  прийшов до правильного  висновку про зобов’язання відповідача виплати  страховиком відшкодування шкоди.

                       Проте  висновки  суду першої інстанції про суми стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди   суперечить умовам договору страхування.

                       Згідно зі звітом про експертну оцінку дорожньо транспортного засобу від 26 серпня 2009 року  вартість відновлюваного ремонту забезпеченого транспортного засобу складає 154 917,64 грн., а його ринкова (дійсна) вартість на момент дорожньо – транспортної пригоди від 04 серпня 2009 року   198 061 грн.

                       Відповідно до п.10.6 Договору повною загибеллю транспортного засобу визнаються випадки, коли вартість виконання відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу перевищує 75% дійсної вартості транспортного засобу на момент настання випадку, що має ознаки страхового.

                      Оскільки вартість відновлюваного ремонту забезпеченого  транспортного засобу становить 78% його дійсної вартості, вважається, що  мала місця повна загибель забезпеченого  транспортного засобу.

                         Відповідно до п.10.6.2 Договору за відсутності заяви страхувальника про відмову від своїх прав на автомобіль на користь страховика з метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі, страхове відшкодування дорівнює страховій сумі за договором за вирахування вартості залишків, придатних для подальшого використання і франшизи, передбаченої п.4.1.6 Договору.

                           З обставин справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим п.10.6 Договору не скористалася, тому розмір суми страхового відшкодування повинен визначатися з урахуванням вартості залишків транспортного засобу, придатних для подальшого використання.

                          У разі визнання повної загибелі транспортного засобу страхувальник зобов’язаний надати страховику висновок автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості залишків транспортного засобу, придатних для подальшого використання (п. 9.1.10 Договору).

                            Відповідно до п.10.6.2 Договору у разі ненадання такого висновку протягом двох місяців з моменту настання страхової події, вартість залишків для подальшого використання визначається в розмірі 40% від дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхової події.

                            Зазначений висновок позивачкою наданий не був, тому відповідачем відповідно до умов договору  при розрахунку суми страхового відшкодування вартість годних залишків транспортного засобу  був визначений в сумі 79224,40 грн., що становить 40% від 198 061 грн.

                            Сума страхового відшкодування 25 708,58 грн. була  обчислена та перерахована відповідачці відповідно до умов  договору (а.с.145-146).

                             Від страхової суми 118 340 грн. (п.3.2 Договору)  відраховано :  суму страхового відшкодування, яка виплачена на користь ОСОБА_1 у зв’язку з ДТП 06.03.2009 року, на яку зменшується ліміт відповідальності (а.10.2 Договору) 5123,22 грн.(а.с.141-142); вартість залишків транспортного засобу, придатних для подальшого використання (п.106.2 Договору) 79224,40 грн.; франшиза, яка не відшкодовується (п.4.1.6 Договору) 8283,80 грн.

                              З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталася з заявою до відповідача саме про стягнення страхового відшкодування за висновками автотоварознавчої експертизи (а.с.179), а не рахунку СТО.

                              Відповідно до умов  Договору страхування  страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві. Оскільки позивачка не має заборгованості  перед вигодонабувачем, страхове відшкодування  відповідно до умов договору правильно сплачено позивачці (а.с.21).

                         Доводи апеляційної скарги про необґрунтоване  стягнення  недоплаченого страхового відшкодування 55 363,82 грн. заслуговує на увагу.

                         Відповідно до п.10.7  Договору  при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випаду страховик або уповноважений ним орган складає  кошторис  збитків, в яку  включаються вартість запасних частин, матеріалів та ремонтних робіт. Документи повинні містити повний перелік  робіт, їх вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, необхідних  для використання під час ремонту. Вартість частин, які замінені при виконання ремонту транспортного засобу, береться в розрахунок  кошторису за умову, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені до стану, пригодні для подальшого використання, або затрати на такий ремонт перевищують затрати  по їх замінені на нові. В разі визначення розміру завданої шкода  на підставі рахунку СТО страховик має право перерахувати суму страхового відшкодування безпосередньо на розрахунок СТО.

                        Оскільки  визначені в договорі документи позивачем на надавалися,  наданий позивачем  рахунок – фактура, яку суд прийняв до уваги (а.с.74), не може замінити всіх передбачених договором документів,  акт виконаних робіт та платіжних документів не надавалося, суд безпідставно стягнув на користь позивачки різницю між сумою, зазначеною у рахунку-фактурі та фактично сплаченою.

                 Надана апеляційному суду рахунок – фактура №37 від 14 липня 2010 року не може бути підставою для залишення рішення без змін, оскільки вона не відповідає умовам п.10.7 договору, не надавалася відповідачеві та з’явилася після ухвалення рішення судом першої інстанції. Крім того, позивачка не зверталася до відповідача з заявою про відшкодування шкоди саме за розрахунком збитків, як це зобов’язує договір.

                 Стягуючи суму пені за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування, суд керувався  п.12.1 Договору, відповідно до умов якого  страховик несе  майнову відповідальність за несвоєчасне  здійснення виплат страхового відшкодування шляхом сплати страхователю пені в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен  календарний день прострочки виплати.  

                Відповідно до п.7.1.4 Договору протягом 5-ти  робочих днів після складання страхового акта здійснює виплату страхового відшкодування.

               Проте суд першої інстанції на зазначені умови договору страхування уваги не звернув, тому  доводи апеляційної скарги  в цій частині апеляційний  суд вважає обґрунтованими.

                З обставин справи вбачається, що страховий акт повинен бути складений відповідно до умов п.п.7.1.3,7.1.4 19 жовтня 2009 року, фактично складений 16 жовтня  2009 року (а.с.138), сума страхового відшкодування відповідно до умов договору сплачена 16 та 17 листопада 2009 року, що підтверджено копіями платіжних доручень (а.с.139,140).    

                   Оскільки встановлено, факт порушення ЗАТ СК «ВУСО» договірних зобов’язань  в частині строків виплати страхового відшкодування, суд  за порушення умов договору стягує суму пені. Сума пені за договором складає 555,59 грн. Однак згідно зі ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                  Сума пені, що підлягає стягненню становить  312,04 грн.

                   Висновки суду про стягнення  моральної шкоди  не ґрунтуються на законі.  Стягуючи на відшкодування шкоди на користь позивача 2550 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції  фактично застосував норми  Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (п.22.3 ст.23), який не підлягає застосуванню до виниклих правовідносин.

                  Ст.ст. 988,990 ЦК України, Законом «Про страхування», умовами договору не передбачено обов’язку страховика  відшкодовувати  моральної шкоди у разі настання страхового випадку.

                    Ст.1187 ЦК України, на яку посилається суд в своєму рішенні, регулює порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки і також не підлягає застосуванню до виниклих правовідносин.

                  Оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального права, застосовані норми, які не підлягали застосуванню, та не застосовані норми, які підлягали застосуванню, висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове  задоволення  позову.

                    За таких підстав  апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково.

                    Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316  ЦПК України,  апеляційний  суд

В И Р І Ш  И В

                    Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства  "Страхова компанія "ВУСО"  задовольнити частково.

                     Рішення  Краматорського   міського суду   Донецької області від  11 травня  2010 року   скасувати, ухвалити нове рішення.

               В задоволенні  позову   ОСОБА_1  до  Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення страхового відшкодування  та моральної шкоди відмовити.

                Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на користь ОСОБА_1   пеню в розмірі 312 грн. 04 коп.

                Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення.

                 Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів  з дня набрання законної сили   рішенням    апеляційного суду.

          Головуючий                                                                                       В.С.Висоцька

             Судді                                                                                                 О.М.Біляєва

                                                                                                                       В.Ю. Шевченко